- Що за... — Жахнулась Скарлет.
Ехва, широко розплющивши очі, втупилася на заповіт, припинивши навіть плакати від шоку.
« Боже мій...» — Осла потерла лоб.
В голові у Сан Міна почувся голос Ходже:
« Як і слід було очікувати — він божевільний".
Хлопець противився не став. Проте заповіт не закінчився, і Сун Мін продовжив читати:
« Ти зрозумів, про що я. Можеш порахувати це нісенітницею, але якщо подумати, то іншого способу немає. За допомогою свого чорного серця ти зможеш перейняти мою силу. Ти досяг свого кінця, але поглинши моє серце, ти отримаєш шанс розвиватися далі."
Ян Іль Чон хотів, щоб Сун Мін отримав силу, з'ївши його серце, а сила нелюдя і серце дракона допоможе йому керувати нею.
— Але я не можу гарантувати, що ти правда отримаєш силу. Я не хочу, щоб ти стававлюдом. Можливо, з'ївши людину, ти повністю перетворишся в монстра."
« Так, але так », — додав Ходже. - Це надто небезпечно. Твоє тіло вже не людське, і в тобі живе злий дух. Якщо ви побачите можливість, то він виходить назовні, як робив у Ормурі.
"Угу..."
« У такому нестабільному стані, якщо ви з’їсте його, як він хоче, то цілком відкинете людську мораль. Це буде достатньо, щоб ти повністю перетворився на нелюдя".
Сан Мін турбувався про це. Ян Іль Чон теж.
— Выбір лежить на тобі. З'їж ти мене чи ні - це твоя справа, я лише дав тобі цю можливість і не стану впливати на твій вибір.
"Вибір» Сан Мін давно не чув цього слова. Муші та Осла обидві говорили про важливість вибору, що настане час для прийняття рішень. Невже це відбувається зараз? Відмовитися від людяності і отримати силу, чи відмовитися від сили та залишитися людиною? Це і є той самий вибір?
Сан Мін закрив очі. Він не знав. Кожен варіант має сильні сторони та недоліки. Зараз ситуація досить небезпечна, і якщо він з'їсть серце вчителя, то без сумніву перетвориться на нелюдяний.
« Якщо це станеться, я просто втрачу себе. Мій внутрішній монстр зруйнує людяність і займе її місце."
Що йому робити? Якщо він з'їсть Ян Іль Чона, то точно отримає силу, але при цьому стане нелюдцем. Якщо він перетвориться, то не залишиться самим собою.
Сон Мін подумав про себе і зрозумів, що нічого не міг зробити — ні в Муримі, ні на півночі. Просто нічого не міг зробити. Ян Іль Чон створював проблеми, і, звичайно ж, сам їх дозволив. Вчитель діяв, а непутний учень тільки стояв осторонь. Ян Іль Чон був правий, без його допомоги Сан Мін нічого з себе не уявляв.
Його тіло тремтіло. Його лякала власна слабкість. З найманця С-ранга він став майстром трансцендентності, а потім і вищості. Але, зрештою, що він може зробити? Так, у більшості випадків набута сила допомогла Сун Міну, але саме до цього моменту. І він розумів, що у майбутньому йому знадобиться набагато більше сил.
« Вибирай з розумом» — попередив Ходжу.
Сан Мін засміявся. До цього хлопець залишався холодний, що здивувало його самого, і сплеск емоцій відбувся не через смерть вчителя, а через думки про власну безпорадність.
Що ще потрібно зробити? Він тренувався на горі Муші, подолав випробування Теніра, навчився Чорнорому Гріму і став учнем самого голови Самарієн. Але цього недостатньо.
« Легко повірити самому собі, — Сун Мін тихо виніс рішення. — Я не зраджуся. Мені не можна змінитись. Я не знаю свою роль... але я не хочу залишатися безсилим".
"Правда?"
« Не знаю. Я насправді не знаю. Що ця чортова доля хоче від мене? Чи правильні вибори я роблю після того, як благословення долі пішло від мене? У будь-якому випадку, я впевнений в одному - я хочу цього."
"Навіть якщо ти можеш перетворитися в нелюдяний?"
« Невіруймо самому собі, — знову пробурмотів Сан Мін. - Я не хочу залишатися безсилим. Це єдиний спосіб, єдина можливість щось змінити в майбутньому. Якщо вибирати між тим, щоб залишитися людиною і стати монстром, то я вибираю останню. Я хочу стати нелюдом, і я хочу здобути силу».
« Що ти збираєшся робити? » — запитав Ходже.
Сан Мін відповів:
« Вчитель сказав мені не мститися, але я хочу. Просто хочу».
« А апокаліпсис?»
« Я зупиню його. Якщо Кім Джон Хён поклав йому початок на півдні, то я вб'ю його і зупинлю лихо."
« Можливо, ти станеш нелюдяним і будеш тим, хто займе місце Кім Джон Хёна. Це цілком ймовірно. Сила Ормура величезна, і я передав тобі більшість своєї сили. До того ж, у тебе є серце дракона. А прибавивши силу Іль Чона, якщо ти перетворишся в справжнього нелюдя... Ти можеш стати монстром, якого я бачив у твоїй голові".
« Ні, я вірю... — Сан Мін закрив очі. - Я вірю, що не станулюдьм".
« Ідіот. Не можна контролювати силу нелюдя просто захотів!"
« Ти нелюдь, і все з тобою в порядку»
« Тому що я великий".
« Ти в мені. Може я теж стану як ти.
"Ха-ха! Ти теж збожеволів. Скажи, ти точно в здоровому розумі? Чи справа у заповіті Ян Іль Чона? "
« Все разом, — відповів Сун Мін. — Я хочу виконати заповіт вчителя, і я вірю в себе. У мене просто немає іншого вибору. Я впевнений, що маю певну роль і тому повернувся до життя. І я вірю, що сталося це все через мене. Ти ж казав, що міг померти щоб зустрітися зі мною. Я вірю тобі."
« Як безглуздо! — Засміявся Ходжу. — Гаразд, обіцяю - якщо ти станеш нелюдям, нездатним контролювати себе... Я поставлю на кону своє життя і зупиню тебе."
Сан Мін злегка усміхнувся і продовжив читати:
— Дихай як хочеш. Роби як вважаєш за потрібне і ні про що не жалій, як це робив я."
Він так і збирався.
— І, нарешті, прости, що я помер першим.
Під кінець заповіту він написав:
— Я імператор Ян Іль Чол, але чи я є найсильнішим у світі і в будь - який час? У фракціях точно, але інші два пункти змушують задуматися. Я не можу знати, як я помер, але все ще вважаю себе найсильнішим".
"Среди людей він був найсильнішим".
— Я помер належним чином.
І остання пропозиція:
— Я в очікуванні.
Ось і все. Ян Іль Чон очікував своєї смерті, і хотів довести свою силу всім. Вона більше не плакала, а з жахом зітхала. Сун Мін опустив заповіт.
— Я зроблю це, — сказав Сун Мін після паузи.
- Ти серйозно?
- Це було останнє бажання вчителя, і я сам так хочу.
- Але це... Це було жахливо, — затремтіла Скарлет. - Ти з'їси його?
— Все гаразд, — тремтячим голосом відповіла Ехва. - Це його бажання. Він так хотів.
Вона відразу заплющила очі. Сан Мін подивився на тіло.
— Вибір. Так, вибір... - Невловну тишу порушила Осла. — Иль Чон – дурисвіт. Він помер, але знав, що ти це зробиш. Я пам’ятаю його слова про те, щоб принести тіло до лісу. И... Що трапиться після... — Осла засміялася. — Так, я можу це зробити. Я не виходила з лісу, тому не отримаю покарання. Ніхто не зв'яже мені руки.
— Що?.
— Вибір, — відповіла Осла. - Це твій вибір. Ти вибрав, як і я, — Осли повільно розкрила крила. — Як я й казала, я доброзичлива до тебе. Іль Чон помер, і тепер ти замість нього. Тому я буду ще більш доброзичлива до тебе. Тому що ти зробив вибір, я повинна допомогти тобі.
- Як Ви допоможете мені?
— Я допоможу тобі з тим, про що ти хвилюєшся.
Коли Осла сказала це, то витягла руки вперед. Зі своїх розкритіх крил полилося світло.
— Я утримую силу нелюдяна. Може не до кінця, але ти не станеш в справжнього монстра. Говорячи « Не до кінця» я маю на увазі, що вона може вибухнути пізніше і з більшою силою.
- Я думаю це краще, ніж підірватися прямо зараз.
— Треба приготуватись, — пробурмотіла Осла. « Якщо нелюдяна сила вирветься назовні, може статися щось жахливе. Моя допомога не гарантує безпеки, тому тобі потрібно підготуватися, щоб повністю контролювати себе.
Він згадав Муші, як вона також говорила про підготовку.
- Так, я про це думав.
Сун Мін знову подивився на тіло Ян Іль Чона, і Осла похитала головою.
— Твоя трапеза буде жахлива.
— Да.
Розрізати грудну клітку і дістати серце — це видовище не для слабких. На таке з тверезою головою не підеш.
— Я допоможу, — Осла зітхнула.
Вона підняла руку, і тіло Ян Іль Чона затремтіло. З його грудей полилося червоне світло. Щось схоже королево духів робило з серцем дракона.
— Метод теж важливий, — сказала Осла. — Розрізати груди вчителя, дістати серце і скуштувати його кров — це було б повною відмовою від людяності. Тому так набагато краще. Але небезпека все одно є.
Осла послала світло Сан Міну.
« Їж, — сказала вона, і розкрила крила.
— Ладно.