Витримали голови башт і магічну армію, виставили зброю проти солдатів сім'ї Мо Йон та мурімів. Незважаючи на втрати, голови башт були найвищими серед магів.
Ніхто не хотів і далі втрачати людей. Як тільки голова Мо - Ен помахнув мечем, Ллойд розкрив магію. Його швидкість була зав’язальною: чорний туман відразу ж накрила ДД Уна. Він спробував проколоти мгли мечем, але лише сам поранився. Його техніка захисту зіткнулася з туманом. Це була не смертельна атака, але вона мала достатньо сили, щоб доставити проблем.
Глава зеленої башти розкрив руки. Мо Ен Де Ун не знав жалю. Він порізав руки старого на маленькі шматочки. Захлинула кров, зламалися кістки, і чоловік розкрив рот. Його тіло відразу ж збиралася назад. Десятки кусків облилися зеленим світлом, і Мо Йон Де Ун видав здивований вигук. Відрізані руки регенерувалися. Глава зеленої башти покликав виноградні лози. Вони перетворилися на хижі рослини з зубами.
Між цим глава білої башти готував магію. Коли складний обряд закінчився, з його тіла полилося світло, яке виліковувало всі рани священиків і магів: як фізичні, так і моральні.
Скарлет все ще був розгублений через те, що гільдія магів робить для її захисту.
« Ви в порядку?»
« Що?»
Ллойд був весь укутан золотим світлом. Він відповів телепатіо і витягнув великий палець. Навколо нього також розлилося світло, вистріливши туди, куди він вказав. Один з муримів відразу впав, видавши останній крик.
"Ви справді хочете битися з муріми?"
Ллойд запитав: « А що, треба віддати тебе їм? »
Скарлет скомпрометувала недовільне обличчя. Вона зосереджувалася не на розмові, а підготувала напад.
« Глава Мо Йон збожеволів. Хоч би якими великими він був, ми його переможемо".
Ллойд був упевнений у цьому. Де Ун входив до числа майстрів трансцендентності, але гільдія магів була перевагою. Він може тягнутися з одним із розділів веж, але не з усіма одночасно.
"Раді чого Ви б'єтеся?"
Це помста за свою доньку? Можливо, він би і зміг протистояти Сон Міну, але не всім цим чарівникам. Невже воно того варте? Крім того, немає доказів.
Після зустрічі з Сон Міном його розум помутився, а душу окутав злий дух помсти. Навіть якщо всі солдати Мо Ен і Муріма помруть, він не збирався зупинятися. Але він справді був майстром трансцендентності: він продовжував атаку незважаючи ні на що, просто розкривши техніку захисту.
Мо Ен Де Ун зло подивився на Скарлет.
— А-а! — Видавши бойовий крик, чоловік кинувся на неї.
Скарлет виказала в обличчя і витягала руки у його бік. Кончиками пальців вона намалювала літеру. З'явилися язики полум'я і накрили Мо Йон Де Уна.
- Досить! — Роздратовано прокричала дівчина.
Вона зробила червоні вогні, які не завдавали Дену шкоди, але тримали його. Хоч вона і розуміла бажання помсти, його дії її дратували.
Як тільки вогні, якими Скарлет стримувала чоловіка, ослабли, той закричав і кинувся вперед. Поки Сан Де Ун наступав, десь позаду пролунав хруст і Ллойд повернувся. Його очі округли.
— Що?.
З туману здалося щось, і все це помітили. Вони повернулися подивитися, що ж це таке. Скарлет і глава Мо Ен не були винятком. Перед цим, навіть майстер трансцендентності Де Ун став ніби жаба перед змією. Ні, це не було перебільшенням. Всі вони були навіть більшими, ніж жаби.
- Я прийшов, бо побачив дракона.
Чоловік не мав великого статуру, його зріст був майже два метри завдовжки і більше нагадував гілку сухого дерева. Він страшенно посміхався, а з його рук капала кров. Хоча їх було помітно більше, вони затремтіли чоловіка.
Оборотень Джу Вон.
Їхня зухвала атака не залишилася непоміченою. Це не територія королеви вампірів: вона володіла травою, а місцеві землі належали перевертню Джу Вону.
Хижак повільно пішов в їх сторону. Створювати проблеми - це не в його стилі. Його прізвисько хоч і містило приставку "Сумазливий" але це в минулому.
Джу Вон повільно оглянув усіх, але ніхто з них не приваблював його інтерес. Сильні чарівники, сильні мурими. И все.
Чоловік продовжував йти. У минулому йому подобалося вбивати, але не зараз. Він не вдавався до непотрібних заходів, щоб вбити жалобну комаху.
— А!
Голова сім'ї Мо Ен зблід. Він не знав, хто перед ним, але його аура нагняла страх. А страх підштовхував до різних речей.
Де Ун закричав і помахнув мечем. Величезна енергія вирушила до Джу Вона. Той тільки змахнув рукою і меч розсипався на шматочки. Як і кілька десятків майстрів позаду.
— Хм... - Перевертень нахмурився.
Він не вбивав комах. Але якщо комаха нападе, то це ще одна розмова. Джу Вон витягнув руку в бік Мо Ен Де Уна і страшна сила його накрила.
— Кх!.
З його рота пішла кров. Де Ун шоковано подивився на своє тіло, не довіряючи в це. У його грудях утворилась діра. Востаннє він зітхнув і впав мертвий.
Майстер Де Ун, голова сім'ї Мо Ен ... Він так легко помер, що не міг помститися за смерть своєї дочки і не зміг довести справу до кінця.
Джу Вон же виглядав стомлено. Він був лише розлютований такими вбивствами.
— А!
Мо Ен Чан не міг повірити в смерть свого батька. Він застиг від страху.
- Батьку! - Він закричав.
Солдати сім'ї Мо Йон накинулися на Джу Вона. "Секомих" стало більше, але хижак розібрався з усіма.
— М-м... — очі Джу Вона забллителі.
Він повернувся в бік чогось швидко наближається.
З'явився Сун Мін.
Він залишив Чорного Дракона і Короля Копій битися, і нісся сюди за Скарлет. Він не спізнився. Дівчина, яку він збирався рятувати, не була поранена. Сан Мін подивився на дірку в грудях Де Уна, солдат сім'ї Мо Йон і Джу Вона.
- Чому ти тут?
« Я бачив дракона, — відповів Джу Вон. - Дженіелла сказала не чіпати Кім Джона Хьона, але я знайшов дещо цікаве, тому прийшов до лісу.
Сан Мін закричав зубами. Чорний Дракон привів Джу Вона в ліс і від цього загинув Мо Ен Де Ун. Його смерть... не викликала в пари почуттів. Йому було лише трохи шкода, бо він так і не зміг розв’язати непорозуміння, яке виникло між ними.
— Дивно... — Сказав Джу Вон і Сан Мін нахмурився. — Від тебе виходить аура дракона.
Він не був задоволений зустріччю з поворотом. Коли Сун Мін вперше прийшов на північ, він відчував перевагу Джу Вона і тепер нічого не змінилося. Він міг чітко відчути силу цього монстра.
- Чому дракон тебе цікавить?
Ходжу викликав свою силу, як і тоді, коли зустрів Джу Воно, щоб поговорити з ним.
— Бійтися з драконом - це заповітне бажання Стража Хо Вон.
Сан Мін вже чув це ім'я. Він стояв на чолі перевертнів у Хижаках.
— Що ти хочеш робити, аби задовольнити його бажання? — Я иду.
— Хо Вон помер, — сказав Джу Ват. - Я вбив його. Це сталося незадовго після твоєї смерті, Ходже. Хо Вон збирався битися з драконом, як тільки досягне певного рівня, але це не сталося. Він зник зі світу, не виконавши свого бажання. Бо я вбив його.
— О-ох... - Ходже тихо зітхнув.
- Я хотів би вбити Хо Вона, і я виконав його. А ось він — ні, пробурмотів Джу Вон і розкрив руки. - Я повинен виконати його волю.
« Це погано» — сказав Ходже в голові у Сан Міна.
« Почекай, — сказав він. — Він теж почувався погано ». - Я дам тобі зустрітися з драконом.
Якщо він битиметься з Джу Веном, то помре. Це точно. Тому йому не можна битися з ним.
Сан Мін вказав на місце, звідки він прийшов.
— Дракон там.
Йому було ні краплі не шкода Чорного Дракона. Сун Мін збирався видати його Джу Вону.