"Іди".
Король Копій послав йому сигнал, перш ніж Сун Мін зібрався йти. Тепер він просто стояв, розкриваючи руки, повертаючи собі спис.
Чорний Дракон, прийнявши атаку Короля Копій, посміщився. Він знову зібрав руки і розкрив техніку захисту. У нього не було часу стежити за Сун Міном, зараз його противником був король Копій. Той без будь-яких сумнівів встав проти свого товариша по Чон Ве Чону і направив всю енергію в атаку.
« Чому ти мене відпускаєш?»
« Ми домовилися битися. Ми відклали це на потім, а цей змій нам заважає!" -- відповів Король Копій і подумав, що так навіть краще.
До цього моменту він ще не бився з Чорним драконом. Зараз він битиметься з ним, а при наступній можливості і з Сун Міном.
Хлопець тим часом не міг зрозуміти чому вони все так ускладнюють, але це його шанс: сам Король Копій дозволив йому втекти. Чорний Дракон не залишить його просто так, але навіть напівкровці доведеться нещасно в битві з Королем Копій. Той, по силі йшов відразу після Мусіна.
— Божевільний придурок! - Виручився Чорний Дракон.
Поки вони боролися, Сун Мін під шумок пішов. Він навіть не зацікавився чому Чорний Дракон особисто прийшов сюди.
***
Голови башт зібралися разом. Вони підрахували тих, хто вижив, і були не в захваті: майже всі солдати загинули. Хоча голови баштів виживали повним складом, майже весь загін загинув. Магічна армія завдала найменших втрат, але голови вежі відчували перед ними відповідальність.
— Я ж вам казала... — надихнула Скарлет. - І врешті-решт ми прийшли сюди і навіть не зустріли Кім Джон Хёна.
З лісу почувся гуркіт, і дівчина подивилася в бік джерела звуку.
— Треба йти, та швидше. Ви ж не хочете даремно померти?
Напад провалився, і все це знали. Не тільки магічна армія понесла втрати, загін Сумасшнього Собака також сильно порився.
Проте обличчя Добермана не виражало смутку. Тут загинули Ші-тцу і Хаскі, та й майже всі члени його загону, але глава вижив. А солдат можна набрати нових. Крім того, він тепер тісно пов'язаний з магічною армією.
- Чого ми чекаємо? Потрібно повертатися. Чи ви теж хочете померти? — Вона подивилась на розділ зеленої вежі.
Скарлет прийшла до лісу тільки через обіцянки, даному йому.
— Це була магія Грімуара, — старий мигцем подивився на Ллойда. — Ким Джон Хон вивчив сувій і навчився його використовувати. Не можна навіть порівнювати його диявольську магію з нашою.
- Ми залишимо його? — Дзвонив директор білої вежі.
Потім сказав голова священиків:
- Він покликав магічне плем'я...
Скарлет знову зітхнула.
- І що далі? Що ми можемо зробити? Останом Ким Джон Хёна ціною свого життя? Ми всі загинемо разом? Ні, я відмовляюся вмирати. І навіть якщо ми пожертвуємо собою, то де гарантія, що ми заберемо Грімуар у Кім Джон Хёна?
Глава білої башти і священик замовкли. Після тривалої тиші Скарлет продовжувала:
- Треба піти і напасти при наступній можливості. Це найкращий вибір. Ми ж не настільки жалюгідні, щоб померти ось так? - Вона зустрілася поглядом з кожним із розділів веж. — У нас є близнюк Грімара - Грейс. Ми можемо зробити те ж саме, що і Кім Джон Хён. Але для початку потрібно вивчити магію Грейс.
Ллойд та інші маги зашевелися. Глави баштів не були представниками гільдії магів, які займалися відірваними від справ старці, що були найсильніші чарівники.
« Треба повідомити верхній палату », — сказав Ллойд, зітхаючи.
Він вважав, що треба пояснити, як це сталося. Голови башт були видатними чарівниками, це не можна заперечувати, але насправді гільдією керували інші, ті, хто був ще сильнішим.
Для верхньої палати голови вежі були наче малі діти.
— Нам треба відступити. Вона має рацію, ми нічого не зможемо зробити, якщо залишимося в лісі, — сказав Ллойд, і Скарлет відчула задоволення.
Голова зеленої башти, киючи, схвалив слова Ллойда. На зворотному шляху вони зустрілися з Мо Ен і Мурімами.
Тан А Хі втекла з лісу, як і голова білого загону Чві Голь під прикриттям наказу з Мурама. Завдяки цьому білий загін залишився без керівника і підкорявся сім’ї Мо Ен.
- Ви йдете з лісу? — запитав Де Ун.
Ллойд кинув.
— Напад провалився, ми зазнали багато втрат. Потрібно зменшити кількість жертв.
- Ви не бачили Примарного Коп'єносця? - Голова сім'ї Мо Йон не дуже хвилювався Кім Джон Хён.
— Не бачили, — нахмурився Ллойд.
— Вы не брешете? - знову запитав Де Ун.
Він знав про обітницю Ллойда Примарного Коп’єносця, тому і підозрював мага.
Хоч і стояв голова сім'ї Мо Ен, але Ллойд був найпочесніший та найсильніший чарівник серед голів башт. Так що кому-кому, але не йому прогинатися під Де Уна.
— А Ви мене підозрюєте?
— Хіба Ви не визнали своє споріднення з Примарним Коп'єносцем?
- Не варто вішати на мене те, у чому Ви не впевнені.
« Він убив мою доньку, — сказав Мо Ен Де Уна. — Я не міг стриматись від гніву ». — Вам краще стежити за словами.
— Уж хто б говорив.
Ллойд не відступив. Його золоте волосся почало підніматися в повітря.
— Передайте нам главу червоної вежі.
Немає сенсу продовжувати сваритися. Ллойд подивився на Скарлет, а вона тільки посміхнулася.
- Що це старий несе?
— Так, а чим ви говорите? — Ллойд був згоден із Скарлет.
Проте і Мо Ен Де Ун не відступав:
— Якщо ми схопимо голову червоної вежі, Примарний Копеносець обов’язково оголоситься. Мені потрібно помститися вбивцю моєї дочки.
— І тому нам потрібно здати вам главу червоної вежі?
- Це для її ж блага. Як тільки ми розберемося з Примарним Копьєносцем...
— Чушь, — пробурмотів голова зеленої вежі.
Його усипані зморшками обличчя ще більше спотворилося. В якийсь момент він встав перед Мо Ен Де Уном, перемагаючи йому дорогу з величезним сокирою.
- Ви занадто недооцінюєте гільдію магів. Думаєте, ми якісь боягузи? — Чоловік був роздратований. — Мо Ен Де Ун, Ви не розумієте, що робите? Для таких дій спочатку слід надіслати офіційний запит. А Ви що?
— Не чекайте від мене розумних дій, — Де Ун скрикнув зубами.
Його руки потягнулися до ножів на поясі. Ті, хто вижив, теж схопилися за мечі. Бійці білого затряслися, не знаючи, що їм робити, але з тих пір як Чві Голь втік Де Ун став їхнім командиром. Зрештою їм нічого не залишалося, крім того, як взяти зброю в руки.
- Якщо ви не підете на зустріч... Я можу зробити ще більш непереконливі дії, - пригрозив Мо Йон Де Ун.
Коли Скарлет збиралася щось сказати, голова зеленої башти перервав її:
Ми не зупинимося через загрозу однієї сім'ї.
Скарлет і подумати не могла, що цей старий буде її захищати, тому розгубилась. Не тільки він, Ллойд теж повністю закликав свою золоту магію, поки глава білої башти пильно стежив за Мо Йон Де Уном.
У цій ситуації на нейтральній стороні залишилися тільки священики і найманці.
- Ви змушуєте мене... - Пробурмотів Де Ун.
Його клинок лязнув. Він цілився в розділі зеленої вежі. Той швидко розкрив магію, але меч голови родини Мо Йон прослизнув у його шиї.
— Божевільний! — Закричала Скарлет.
Горло голів зеленої вежі прорізалося до кістки. З глибокої рани і з рота полилася кров.
— Фух... Так, він точно збожеволів! — Заговорив глава зеленої вежі.
Рана швидко затяглася, для цього навіть не знадобився еліксир. Старик виплюнув кров і подивився на Мо Ен Де Уна. Він усе своє життя вивчав магію зцілення, і хоч не знайшов джерело вічного життя, але дуже наблизився до безсмертя.
- Досі було не запізно опам’ятатися, але зараз... Через Вашу дикість гільдія магів і мурими стали ворогами.
- Яка мені різниця?
Голова зеленої вежі вилікував перерізане горло в один момент, але Де Ун навіть не здивувався.
— Мені плювати на муримів! — Чоловік виказився в лице.