Коли з лісу вибіг загартований пес, Сун Мін не розгубився. Він не дістав спис, а тільки направив у бік монстра свій вказівний палець, і на кінці його руки вибухнув чорний туман. З нього вилетіла фіолетова лінія і вдарила в голову пса. Теж, регенерація шкіри — все це не мало сенсу. Чорний грім кинув магічного пса.
Сан Мін не чув жахливого крику. У лісі нічого не чути.
Його монстри не були для нього перешкодою. Він був на рівні вище всіх, він - Пожирач. Сон Мін викликав техніку захисту, яка повністю покрила його тіло.
Не тільки магічні пси, але й величезна кількість монстрів Кім Джон Хьона, включаючи зомбі та хімер, почали полювання на Сун Міна.
Що стосується загону нападу в лісі, то вони були йому не рівня. Їх прораховував у тому, що вони не прийшли в ліс разом з Сун Міном. Якби вони не підозрювали його і прийшли всі разом...
"Нічого б не змінилося."
***
Ллойд, важко дихаючи, помочився. З тих пір як він увійшов в ліс, він без перепочинку читав закляття. Магія може зробити що завгодно, їй потрібно тільки достатньо часу для підготовки.
Але ні магічна армія, ані найманці не могли дозволити собі використовувати багато сил у таких умовах. Тому група з десятків магів об'єднався, і вони використовували магія як єдине ціле.
Коли одні напали, інші готувалися, але не очікували подібного і поступово їхні ряди ределі. Вони знали, що Кім Джон Хен теж був підготовлений... Але не очікували, що так.
Ліс змусив всіх розділитися. Така магія не під силу людині.
Однак ситуація Ллойда трохи поліпшилась, бо біля нього стояв голова зеленої вежі та мурими. Якщо їх і правда розкидало випадково, то йому дуже пощастило. А втім, навіть у лісі все ще було багато огидних тварюок, які неможливо подолати.
Навіть великий маг має межі, і він не зміг би впоратися проти такої кількості монстрів. Отже, маги були в охороні й готувалися до виготовлення мішеней. Це найгірший розклад, який тільки міг статися.
« Ким Джон Хён - маг. Він краще за всіх знає, як треба вбивати магів."
Войска розуміли це і зібрали достатню силу, але цього було мало. Вони були на відстані, що не давало їм можливості працювати разом. Відряд не зміг проявити свою силу, і зрештою вони були порізні.
Ллойд мигцем подивився на главу зеленої вежі, і усмішка зійшла з його обличчя, а натомість з'явився вираз тривоги. Вони залишилися тільки з частиною магічної армії і священиками. На відміну від магів, жерці не боялися. Вони боролися зі своїм страхом віри, а хімери і монстри тільки злинули їх.
Так вони йшли вперед. Священики без страху різали шиї монстрів і кидалися на них з бойовими криками.
Архієпископ та інші кардинали не рухалися. Вони сиділи на колінах, але не через страх - вони молилися, а навколо них переливалося біле світло, що руйнує темряву.
***
Чві Голь був разом з білим загіном і армією Мо Ен. Вони не збиралися втікати. Де Ун шукав в лісі Сун Міна, а він слідував за батьком. Чві Голь був більше зайнятий пошуками Скарлет, ніж вбивством Кім Джон Хёна. Він та інші мурими під його керівництвом повинні були схопити її.
Тан А Хі полишив напад і тікала. Вона залишилася з частиною Шамаслі Собак, і Ші-тцу із загону тільки що помер. Хоч він і був видатним найманцем, зомбі потекло в темряву. Безголовий монстр Дулахан схопив Ши-тцу і величезної секир розділив його наполам.
"Здуріти!"
Дулахан був одним з найсильніших видів нечистості. Трохи нижче, ніж личі або лицарі смерті, так і він навряд чи міг думати, але його фізична сила була на висоті.
Не тільки Ші-тцу, але й інші найманці полегли від його сестри. Магі, які були з Тан А Хі, атакували Дуллахана, але безуспішно. Тому дівчина не безглуздо втекла. У неї була репутація наслідниці сім'ї Тан, впевнена у своїх силах, але навіть її атаки не надужили значного врона велетня. У неї просто не залишалося вибору, бо вона не хотіла загинути тут. Ні, вона не хотіла помирати в іншій ситуації. Тан Хі відчайдушно хотіла жити, тому вона збиралася востаннє кинути в гіганта кинджал і втекти.
Але це виявилося не так вже й легко через стирчать червоні шипи. Тан Хі перелякано намагалася їх прибрати, але колючки не давалися.
— А-а! — Закричала дівчина.
Солдати сім’ї Тан не змогли допомогти їй, бо вони втекли.
Дулахан вже стояв за спиною. Звичайно, А Хі не помітила, як монстр підійшов до неї, поки кров з секири не капнула на неї.
Але перш ніж Дуллахан встиг відсікти їй голову, фіолетова енергія відрізала йому руку, а безголовий монстр навіть не міг закричати.
Його секира звалилася біля Тан А Хі.
— А-а! — Ще голосніше закричала дівчина.
Той, що стояв поруч Сан Мін поморщився.
А Хі заволопила, побачивши його, і знову насочила штани. Він не знав, що дівчина піддалася церковному голову.
Але він і не збирався її рятувати, він просто хотів дещо запитати. Добивши монстра, він підійшов до Тан А Хі.
« Де глава червоної вежі?»
Дівчина так довго кричала, що пізно прийшла в себе. Вона подивилася на Сан Міна. Для неї він став єдиним спасінням.
« Що?» — послала відповідь Тана А Хі.
Сон Мін мілином подивився на її мокрі штани і знову запитав:
« Скарлет. Ти її не бачила?»
« Я... Не знаю".
« Я врятував тебе» — подумав Сун Мін і пройшов мимо.
Тан А Хі двома руками намагався схопити хлопця за ногу, але він забрав її.
« Допоможіть мені! »
« У мене немає одягу, в яку ти могла б перевдягтися".
Почувши відповідь Сан Міна, Тан А Хі почервоніла. Вона зачинила штани руками і відіслала ще один сигнал.
« Ні, будь ласка... Візьміть мене з собою?»
« Я не збираюся виходити з лісу. І чому я повинен тобі допомагати?"
"Я дам вам все, що Ви захочете!"
« Що ти можеш запропонувати?»
Сон Мін послав питання, а Тан А Хі піднялася і стала поряд з ним.
"Т-тело? .."
Вона була не в собі, наче п'яна вона йшла поруч з ним, хитаючись. Сан Мін, без жодного сумніву, відповів:
« Мені цього не потрібно»
Тан Хі на короткий час замовк від гострого, наче ніж відповіді. Незабаром вона знову заговорила:
"Правда?"
« Так. Чому я взагалі повинен слухати цей твій марення собачий? "
« Після того як ми вийдемо з лісу... Я помоюсь..."
« Дякую, не потрібно».
« А може, вам потрібні сувої сім’ї Тан? Або еліксир..."
« Ні»
Тан А Хі не могла нічого дати Сан Міну. Отрута? Ні, він навіть не використовував їх. Крім того, Сун Мін вже володів скарбами Блуджу, а родина Тана не має нічого цікавого. Навіть найкращі кинджали йому не потрібні, адже він не зможе їм скористатися.
« У тебе немає нічого. Я прийшов сюди, щоб врятувати тільки Скарлет. І хіба я не ворог мурімам?»
Слова звучали як погроза, і Тан А Хі збліднула. Вона задумалася, бо справді хотіла врятуватися.
"Чві Голь полює за нею".
« Звичайно, це ж можливість вийти на мене. Навіщо ти це говориш?»
« Я думала Ви не знаєте...»
Тан А Хі замовкла. Між ними проскочили кілька монстрів, але Сан Мін відразу позбавив їх голів.
« Ви можете вимагати викуп у сім'ї Тан, якщо візьмете мене в полон".
« Навіщо мені це? »
« Я не можу дати вам нічого, але мій батько може. Тому..."
« Ти просиш мене забрати тебе в полон? Це надто дорого. І я стану ворогом сім'ї Тан".
« Тін Му Гі», — проізнесла Танн А Хі і здригнулася.
Почувши це, Сун Мін зупинився і подивився на дівчину.
"Тан Му Гі?"
Він вже десь чув це ім'я.
Так, згадав. У Рубесі, де він возз'єднався з Ві Джи Хюн і та зазнала нападу Ам Джона. Він майже помер, але втрутився голова Самарьоне.
Ян Іль Чон назвав Ам Джона « Тіан Му Гі».
« Це мій предок».
(Сміх)
Він був одним з тих, що залишилися вершниками. Місце розташування До Джона йому відомо, Король Наемніків і так знаменитий, місця де Вол Ху можна було визначити, а Короля Копій він вже зустрів.
« Може він зможе дати вам те, чого ви бажаєте? Він дуже загадок, але володіє багатьма скарбами."
« Ти можеш з ним зв'язатися? »
Ім'я Ам Джона було достатньо, щоб викликати зацікавлення. Сун Мін виказував його, і Танн А Хі почала старанно кивати.
« Так. Я бачила його в дитинстві. І кожного року в мій день народження він приходить".
Сан Мін злегка кивнув. Це може бути його нагода побачитися з ним. Коли Джон зустрінеться з родичем Ам, він буде сам і тоді можна його вбити.
"Зрозуміло".
Сан Мі посміхнувся.
« Вивести тебе з лісу — це занадто. Але я буду охороняти тебе, щоб не вбили."
Тан Хі навіть не здогадувалась, що сказала про смерть родича.