У результаті вібрація розколювалася. Сан Мін зупинився і подивився вперед. Він відчув, що зіткнулися дві енергії, і що він не зможе вийти на поєдинок ні з якої з них.
Сун Мін дуже здивувався. Там, мабуть, бореться Енвірус, але енергія, яка виходить від нього, надто відрізняється від тієї, коли він був поруч.
« Увесь цей час він її ховав? » — подумав Сун Мін і продовжив йти.
Він подумав, що спершу треба допомогти Енвірусу і завершити те, чого вже було розпочато. Але через деякий час він знову зупинився. Цього разу через чоловіка в чорній робі, що перешкоджав шлях.
Кім Джон Ген щиро вірив, що це доля.
Як і на півночі, Кім Джон Ген вважав зустріч з Сон Міном судноносною. Сун Мін мав неймовірну долю, і сьогодні вони також були заздалегідь визначені.
Вони зустрілися в Бехенґері, зустрілись у час переслідування Примарного мечника і зустрілися на півночі.
Це означало, що Кім Джон Ген з попереднього життя і Джон Г. У крайньому разі, так він думав. Він не знав, як Сун Мін жив у минулому і не усвідомлював свого тодішнього себе. Але він зустрівся з Сун Міном і радів, що йшов шляхом відмінного від колишнього життя.
— Хто Ви?. — запитав Сан Мін, не зриваючи завісу.
Ким Джон Ген опустив капюшон роби нижче. Він чесно хотів хоча б привітатися при цьому возз'єднанні, але не хотів все зіпсувати, потураючи своїм бажанням. Зараз краще відвернутися і сховати свою особистість.
« Дивовижно», — Кім Джон Хен захопився силою Сан Міна.
Вони зустрічалися раз на кілька років, але Сун Мін ставав дедалі сильнішим. Він подолав стелю безкласових. Навіть серед муримів, які мали талант і ціле своє життя тренувалися Ци, як і кілька інших магів могли порівнятися з Суном Міном.
Ким Джон Ген посміхнувся.
- Ти не можеш пройти.
Голос, який виходить з-під капюшону був змінений настільки, що не можна було дізнатися навіть стать власника.
Кім Джон Ген подивився на обличчя Сун Міна і підняв руку. Невідомо, чи його перемога або поразка обов’язково переможеться. Ким Джон Ген використовував силу короля магів, але він все ще залишався людиною.
Насправді, Кім Джон Ген не був впевнений, що він переможе навіть тоді, коли візьме всі свої сили. Тому він утікав від бою. Його роль була тільки в тому, щоб блокувати всіх, хто хоче зупинити Арбеса.
Він підготувався до цього. Він пропустив Енвіруса, але з Сан Міном все було по-іншому. Як тільки невідомий маг почав створювати помічників, Сан Мін не чекав і попрямував до нього прямо.
Той тільки цього і чекав. З самого початку помічники не були справжніми. Він підняв руки і так спровокував Сун Міна на дії, змушуючи цього наблизитися.
Загорівся чорний вогник.
Сун Мін був вражений темною темрявою, що перекручувала поле зору і підняв спис. Дія, що природно перетікає в атаку. Сун Мін відчув, як він затримався. Ніби хтось впливав на час ззовні.
Чорний світ розкрився.
Сун Мін зупинив спис і оглянувся. Здавалося, що чорний світ нескінченний. Він нічого не відчував, як ніби всі його почуття відключилися.
Його свідомість окутала занепокоєння, подібне до того, яке він відчував під час тренувань на горі Муші.
Кім Джон Ген з шумом видихнув. Чорний простір — це лише тимчасова завіса. Кім Джон Ген відчував легке запаморочення і натиснув його на віскі. Завіса була хоч і тимчасовою, але виконувалася на високому рівні.
Проблема полягала в тому, що не тільки Сан Мін нічого не міг вдіяти, але й Кім Джон Ген виявився безсилим. Але це не важливо. Йому тільки потрібно протягнути час. Крім того, навіть якщо б Кім Джон Ген міг вбити Сан Міна, він би цього не зробив.
« У ліпшому випадку три години... може навіть раніше.
Кім Джон Ген знав про дивну руйнівну силу в Сун Міна. І цього достатньо. Кім Джон Ген розгорнувся. Він зупинив рух Сун Міна, так що немає потреби витрачати більше часу на нього. Кім Джон Ген вирушив на територію, де бився Арбес і Енвірус.
***Арбес використав магічний стрибок, зникнувши з поля зору.
Трохи пізніше магія Енвіруса надала на простір.
Арбес мав очевидну перевагу, будучи архілічем. Він ніколи не бився з іншими зірками хижаків, а також не стикався з Чон Вен. Тому він завжди насолоджувався битвою.
Але не зараз. Зараз він був схвильований.
Арбес подивився на магічне коло. Він продовжував вбирати магічну силу з землі.
« Перескан зник. Здається, його тіло загинуло. Що за ідіот...»
Він хотів хоч трохи полегшити собі завдання. Тому що Енвірус був сильним, у магії він точно перевищував Арбеса.
Арбес відчув сором і, встромивши у повітря, створив помічників. Використовувати кілька скачків підряд — це небезпечна справа, але не Арбеса.
Навколо архілігу з’явилися десятки вогняних куль.
Техніки, основані на вогняному пеклі, вважались найсильнішими, але Арбес керував кулями наче м’ячиками.
"Ти дуже змінився за цей час."
Енвірус підняв обидві руки. Поки Енвірус протягом ста років не мав сили, Арбес наполегливо займався магією.
Маг різко клацнув мовою. Літери на обох руках утворили слова заклинання. Для захисту від вогняних куль з’явилася стіна. Вогняні кулі вибухали при ударі з нею, залишаючи характерний запах.
Енвірус подивився на магічне коло. Потрібно було його зруйнувати, але Арбес не давав на цей час.
Архітектор знову створив помічників. Земля під ногами Енвіруса розходилася, наче хмара монстра. З розкручованого рота виднілися гострі зуби і йшло смердюче дихання.
Прозора крапля впала на голову Енвіруса. Той, зробивши глибокий вдих, підняв обидві руки.
Пасть монстра повністю оледеніла.
Маг піднявся на висоту Арбеса і розкрив руки. Гурем виходив від його рук, і засліплювалася стрілянина. Той у поспіху сховався завісою, але атака Енвіруса не так вже й легко зупинити.
Завіса була пробита наскрізь, а спалах досягла руки Арбеса, перетворивши її на пил.
— Агорх!
Він не відчував болю. Врешті-решт, він лін.
Тіло, яким він зараз володів, було нічим інше, крім як іграшкою. Навіть якщо тіло зруйнувати, Арбес не помре, але можливість втратити фізичну оболонку все одно злила його.
Енвірус прочитав ще одне заклинання і з його рук поклався синій світло.
До того часу, поки Енвірус зовсім не зруйнував його тіло, Арбес швидко втік за допомогою магічного скачка. Важко боротися один на один. Він соромився таких думок, але визнавав могутність свого суперника.
Арбес стирав свою рану. Після того як рука відновилась, він злегка підйняв кутки губ.
Він почав читати заклинання, і навколо нього утворилася темрява. Сили короля магів, якому служив Арбес, і сила смерті накрили його. Він почав виявляти свої кращі технічні новинки, які раніше йому не давалися.
Темнота поширилася по окрузі. Усередині неї з жахливими криками піднімалися мертві тіла.
Його військо покійників стало його військом, і він збирав сотні років. Аббеса була некромантія. Він був некромантом найвищого рівня.
"Був би тут Боландер..."
Арбес згадав про лицаря смерті і осяявся.
На відміну від інших нечистостей, лицарі смерті — це зомбі, якому вже більше не призначено втекти зі світом. Тому Боландер ненавидів некроманта Арбеса.
Енвірус подивився на зомбі, що піднялися і скривдився. Некромантія була найбільш критикованим видом магії з усіх, тому що вона втручалася в закони життя і смерті.
Ті трупи, що піднялися, відрізнялися від звичайних гусів або скелетонів. Їхні тіла злилися в одну хімеру, яку дав дух мерця. На відміну від більшості хімерів, які не знають нічого крім розмежування мозку, дух мерця давав цьому монстру здатність думати.
Хімера змахнула крилами і попрямувала до Енвіруса. Але він не відчував небезпеки, тому що хімера не могла зупинити його. Енвірус підняв обидві руки, і летів на нього монстр спопелився, випустивши отруйний туман.
Арбес накрив отруйним туманом мага, і, тримаючи його на Ениврусі, зробив наступний хід. Він не сподівався, що його можна буде зупинити лише отруйним туманом.
Туман навколо Енвіруса вибухнув. Арбес підготував ще одну магію, поки дим не розвіявся. Магію, яку тільки він міг втілити. Під час вибуху Енвірус відчув огиду до смерті.
Магія вбивства.
Хоч би якими видатними магами ти був, не можна йти проти магії, яка вбиває дух. Чорні руки смерті Арбеса швидко піднялися. Арбес зосередився і направив їх до Енвіруса.
Сильний вітер був повністю відбитий від отруйного туману. Як Арбес використовував магію вбивства, так і Еверрус використав іншу свою особливість. Вітер, що несе хмари отрути, прийняв форму. Це був мускулистий чоловік.
- Злий дух! — Арбес закричав, осканувши зуби.
Той, хто прийняв форму духу, був зовсім іншим від усіх попередніх димів.
«Каїн?» — запитав дух Енвіруса.
Той повільно кивнув і дух розсміявся.
"Королева сумуватиме".
— Наступного разу, — промовив голос Енвіруса.
Навіть при використанні магії вбивства не можна було зруйнувати дух привида. Тому Енвірус покликав духу з вітру і той підняв величезний вихрі.
Ким Джон Ген добрався до площі. Він сховався від Енвіруса і Арбеса, тихо прошепотівши:
- Поки ще не настав час.