Арбас теж відчув, як через завісу хтось пройшов. Він майже закінчив створення магічного кола і трохи здригнувся від вібрації, отриманої від чужої магії енергії. Він озирнувся навколо, ніби не міг повірити в те, що відбувається. Арбес побачив джерело магічної енергії. Його очі звузилися.
- Це не щур. — Пробурмотів Арбес і підняв обидві руки.
Він, шевеля губами, викликав техніку Пустого простору, і в повітрі утворилась чорна сфера, яку він поки що не міг повністю контролювати. Арбес майже завершив магічне коло, а отже він вже ввібрав достатньо енергії.
— Стань в центрі, — наказав Арбес Айне.
Айне під дією заклинання безперервно кивнула, і зробила що було велено. Енергія та завіса повністю накрили її, після чого Арбес продовжив приготування. Це було зроблено для її захисту. Він вперше був у цьому місці, але мав сильну силу, так що йому це не дуже завадило.
Він уже зробив все найважливіше.
Арбес вибрав центральну площу, тому що тут було велике скупчення мани.
Чорні сфери з'єднали магію і ману. Арбес простягнув руку до справи, яка встромилася з його рукою і стала частиною тіла.
— З’єднання закінчилось, — хлопець злегка усміхнувся.
Він з'єднав ману і магію тепер із собою. Тепер він може повністю використовувати всі ресурси.
Арбес продовжував бормотати і створив помічників. Він не виявив приготовленої магії відразу, і зник у просторі.
У битві з магами є два пункти, про які варто пам’ятати: не заходьте на територію Мага і не давати йому часу.
Арбес добре це знав, і розумів, що він знаходиться в виграшному положенні. Головна площа була його простором, і часу у нього достатньо.
Енвірус теж це знав.
Він перестав летіти і відчув, як велика магічна сила збуджувала вібрацію неподалік. Можливо, що на площі його чекав найсильніший у світі чорний маг.
Ні, він був майже що впевнений в цьому.
Він знав тільки одного мага, який досяг такого рівня. Дволикий.
— Арбес... — Вперше за довгий час він вимовив це ім’я.
Але Арбес не знав справжнього Енвіруса, що бавилося йому на руку.
Енвірус багато чого досягнув, намагаючись втекти з лап долі, але тепер це не важливо. Тому що він зустрівся з Сун Міном, який був під сильним впливом долі.
Сун Мін мав не свою, а загальну долю. Доля цілого світу була пов’язана з ним.
Але він не жалкував про їхні зібрання.
Зрештою, ніколи не знаєш як обернеться доля. Але багато питань турбували його: хто стане Сун Мін? В який бік загине доля?
Енвірус трохи похитався.
Я подумав, чи варто це робити. Але його сумніви швидко розвіялись. Він не міг зробити вигляд, що нічого не знає.
Це доля? Енвірус злегка розсміявся.
— Лаплаз, — заговорив Енвірус.
Тоді з тіні біля його ніг з'явився чоловік. Це був член Сюреріса.
Лаплаз не схиляв голову і мовчки дивився на мага.
— Ти покликав мене, — запитав Лаплас, щоб забрати те, що ти залишив у нас?
— Да.
- Ти знаєш, що це означає? — засміявся Лаплас.
Енвірус повільно кивнув головою.
Давним-давно Енвірус зустрівся з Еребером. Не з посередниками, а із творцями, і уклав з ними угоду.
— Сто років, — сказав Лаплас.
Він змахнув руками в білих рукавичках.
Світла енергія потекла в долоні, формуючи світну кулю.
Енвірус залишив їм це сто років тому, і зараз, дивлячись на це, його обличчя віддзеркалювалися невизначені почуття.
- Ти знаєш, що буде, якщо ти береш це?
— Знаю.
- І ти все одно хочеш повернути це собі? Не розумію... Ти ж так багато зробив, щоб уникнути долі.
— Да.
- Це була ненормальна угода. Тоді королева попросила нас зберегти це, і ми, незважаючи ні на що, погодилися... але більше ми не будемо прислухатися до такого роду прохання. Тому що королева вже отримала, що хотіла. Ми більше не погодимося, що б ти не запропонував.
— Я знаю, — відповів Енверус і дуже зітхнув.
Лаплаз більше нічого не говорив. Він повільно простягнув сферу, а Енвірус двома руками прийняв її.
— Ты просто здався?
— Мабуть, — пробурмотів Еверус і відкрив рот.
Він проковтнув, а Лаплас клацнув язиком і похитав головою.
— Не знаю, чи побачимось ми наступного разу. Але королева сумуватиме, — сказав Лаплас і зник.
Світло зникло з очей Енвіруса, який проковтнув кулю. Сто років тому він залишив у Ебрасі самого себе. Після цього він весь час жив не своїм життям.
Саме так Енвірус зміг втекти від своєї долі і від її течії загалом. Але не зараз. Він познайомився з Сан Міном і протягом долі підхопило його з новою силою, а повернувши з Ебрариса себе, він віддав свою долю теж.
Слідчий зв'язок Енвіруса був порушений саме з цієї причини.
« Охолоджувалося небагато»
Світло повернулося в очі Енвіруса. Він опустив голову і подивився на молот у своїх руках. Йому він більше не потрібен, так що маг просто зламав зброю двома руками. З зламаного молота вийшло багато манів і увійшло в тіло Енвіруса.
Він відчув це вперше за сто років. Енвірус подивився на небо. Він хотів уникнути долі через смерть.
Колись Енвірус помре жахливою смертю. Якщо ти живий, то напевно помреш. Як і Енвірусу.
Він залишив себе і свою долю в Ебралісі, почавши ревно займатися магією.
"Пока що..." - гірко посміхнувся Енвірус.
Йому здавалося, що він не зустріне своєї смерті сьогодні.
— Не можу бути!. — лицо Арбеса поблідло, і він різко повернувся.
Він ще не бачив його, але точно відчував. Той, хто йшов сюди, до цього не був настільки сильним. Він був видатним чарівником, але не йшов з Арбесом у порівняння.
Але зараз... Зараз маг якимось чином став на крок вище Арбеса.
У це неможливо повірити. Не було ще такого мага, який би перевищував Арбеса. Навіть у гільдії магів чи вежі ніхто не порівнявся з ним.
— Не можу бути...
Йому в голову прийшло одне ім'я, і він посмівся. Був один маг, але він не бачив його вже сотню років. І чому він з'явився зараз? Чому?
Арбес не міг повірити, але закінчив підготовку. Якщо ворог справді такий, то Арбесу треба готуватися до гіршого.
Як він і очікував.
Він подивився на територію Енвіруса, що наближається. Арбес злегка підвів кутки губ. Його обличчя вже було не тим, але це можна було зрозуміти з огляду на те, що пройшло сто років.
Але навіть у так Арбес легко впізнав Енвіруса по татуїровці на руці.
Каїн! - Давно ти мене так не кликав, — пробурмотів Енвірус.
Сто років тому його звали Каїном.
Енвірус посміхнувся і подивився на Арбеса. Він, як і очікувалось, був чорною зіркою хижаків. Енвірус потер татуювання на руці.
- Що ти тут робиш?
- А що ти робив сто років?
Вони задали один одному питання. Енвірус не відповів, як і Арбес.
Це з самого початку були беззмістовні запитання.
Арбес зробив помічника і відразу застосував приготовлену магію. Взагалі, щоб створити помічника, потрібно викрикувати виклик, але це не було необхідно для готування.
Чорний вогонь накрив Енвіруса. Найсправді пекельне полум'я.
Жоден з них не використовував виклик. Сто років тому він був Каїном, але тепер став вищим чарівником. Енвірус розкрив руки, і чорна татуха зашевилася. Це був не простий малюнок, його неможливо змити або вилучити.
Він створив білу пелюшку. Енвірус витягнув праву руку і провів пальцем по колу, сповільнюючи рух вогнів.
Навколо нього з’явився туман, і на ньому посипалися льодяні стріли.
Арбес чекав на це, а пелена зійшла з полум’ям і після цього він використав іншу магію.
Земля затремтіла. Енвірус оглянувся і зрозумів, що його почали обкутувати чорні лози.
Але він знав, як їх звільнити.
Це була особиста риса Каїна, яку він міг використовувати виключно. Коли Енвірус повернув своє життя, він згадав усе і знав, як керувати нею. Він застосував магію та виноградні лози, які обкутують його.