Сан Мін подивився на Прау.
Він вперше почув про силу долі від неї, і її слова запали йому в душу.
Передречення послів у Шаоліні, події на півночі в Рубесі, і те, що привело його до півдня.
І це ще не все.
Він воскрес і зустрів Ві Джі Хюн у Дженабісі.
Після цього він завжди був чимось зайнятий.
Кожного разу перед Сан Міном з’являлося певне бачення, куди йти, що робити і як жити.
Сан Мін зажарився і отримав сили.
Він завжди знав, що робити.
На горі Муші біля Сун Міна була мета: зустрітися з Теніром.
Коли він був найманцем, Сун Мін став власником сувою Ці і знайшов причину піти до Шаоліні.
Сун Мін за допомогою сувою познайомився з послом і почув, що йому треба йти на північ.
Поки він тренувався в Шаоліні, то дізнався місце перебування Тенера і вирішив піти до Дрімур. У той час він зіткнувся з Примарним мечем і тільки зміцнився у своєму бажанні тренуватись від Теніра.
А потім? Він почув про Енвіруса від Теніра, і прийшов до сплячого лісу, щоб знайти мага.
Він зустрів Ходжу і Рубі у Снігові Лесу.
І підземелля, де померла Пек Сого.
Він врятував Пек Сого вдруге, і, як було сказано в пророцтві, попрямував на північ.
Там сталося безліч речей: по-перше, він дізнався про хижаків і зіткнувся з ними. По-друге, він познайомився з Божевільний диявол і вони вирішили піти на південь щоб навчитися керувати силою.
Схватка з Дияволом Крові відновила баланс енергії, душі й тіла.
Там він знайшов нову мету — Рубес.
Ві Джі Хюн проковтнула від прокляття.
Всі почали вважати його ворогом народу через смерть Ю Хо Джона, і він сплутався з Чон Ве Чоном.
Потім він зустрів голову Самарієн.
І зараз... Зараз він прийшов на південь. Зустрівся з Аладуром. Я чув від нього про Прау. І залишилося кілька справ, які треба завершити в Ормурі.
« Все це... — Сан Мин потер віскі. все це - сила долі. У світі немає випадковостей." Він згадував слова Муші в голові.
Якщо Прау не бреше, то сила долі вже розписала кожен його крок. Життя Сун Міна й досі було не низкою випадковостей, а запеклим течією долі.
Що у нього за доля?
- Ти заплутався? — Прау захихикала.
Вона була великим чарівником і наскрізь бачила Сун Міна. Швидше, вона навіть дивилася на нього з абсолютно іншого ракурсу.
— Сила долі підсилює випадковість. Ти дізнався про це, але тепер не знаєш, що з цим робити. Доля... як я щойно сказала, вона не так ясно, як може здатися. Можливо, наша розмова також є доля. Ніхто не знає. Навіть Бог не знає.
- Чому Ви говорите мені це?
— Я и сама не знаю. Всі істоти пов'язані між собою. Навіть Боги не можуть протистояти силі долі, а людина і податливо, будь вона хоч тричі на порозі вищості. Зрештою, ти просто перебуваєш у когось на долоні.
Головний біль посилювався. Сун Мін здав віскі, а Прау продовжувала:
- Ти дивний. Як ти досі тримаєш свою людяність? Зазвичай ті, хто так глибоко зв'язався з нелюдами... Ех, тобі варто відкинути думку про те, щоб залишитися людиною. Потрібно бути нелюдом раніше, ніж це тебе зруйнує.
Ліве око ныв.
- Я б змогла вигнати слабких духів, але з тобою пов'язана занадто велика сила. Настільки, що ти можеш померти, намагаючись їй заволодіти. Не знаю, але краще тобі бути обережним. Людина залишається людиною тільки коли поводиться як людина. Але люди мають межі. Сила, яка живе в тобі, зруйнувала чашу людяності і вона з неї тече по краплі. Коли вона повністю спустошить, ти перестанеш бути людиною.
— Це... — тихо подав голос Сан Мін.
Налякався.
До цих пір Сан Мін ніколи не думав, що всі його дії — усе своє життя чи теперішнє — це лише замашку долі.
Тому слова Прау запали на нього, наче грім ясного неба.
— Я прийшов сюди, щоб дізнатися як керувати силою.
— Немає такого способу, — заперечила Прау. - Людина не може керувати силою монстра. Як тільки він починає її використовувати, то перестає бути людиною. Повільно, дуже повільно. Можна вивчити технології, але немає способу без проблем керувати силою і залишатися людиною.
Так само як і у випадку з Сумагоподібним Дияволом.
Він керував силою вже понад десять років, але впадав у божевілля. Якби він не зустрівся з Сон Міном, то до цих пір б не прийшов в себе.
— Я... Дивно говорити таке про себе, але я особливий.
— Да, я вижу. Ти мав би вже збожеволіти, але зрівноважений розум. То про що ти хотів мене попросити?
Прау підняла кутки губ. Сон Мін замовк якийсь час, але потім сказав:
- Я хочу зустрітися з Яною.
— Яна? Я знаю лише одну яну, куміхо з дев'ятьма хвостами.
- Так, це вона.
- Ти ж не збираєшся битися з нею? Боже, і як наш діалог прийшов до цього?..
— Не знаю. Просто мені потрібно один раз з нею зустрітися.
— Хм... — Прау піднесла руку до підборіддя. - Сама прохання нудна, але через тебе все стає набагато цікавіше. Можливо це доля, Прау похитала головою. - Я дам тобі зустрітися з Яною.
— Ви знайомі з нею?
— Ти хіба не знав? — Прау здивувала питання Сун Міна.
Він дійсно не знав.
Сан Мін попросив Прау тільки тому, що вона жила в Ормурі. Вона могла знати, де знайти Яну, бо Еребріс йому у цьому не допоміг.
- А як ти дізнався де я? Аладуре, придурок цей, сам не знає, як мене знайти.
- Я отримав інформацію з іншого джерела.
— СЕРП? — Прау нахмурилась.
Сан Мін кивнув.
- Не подобаються вони мені. Не знаю, чим вони займаються, але вважають людей різною монетою - роздратовано сказала Прау.
Раніше він чув, що Прау відмовилася від членства в Ебрасі.
— Спочатку зупиніться тут, а я уточню в Яни.
- У яких стосунках Ви з Яною? — запитав Сан Мін, на що Прау потиснула плечима.
— Ми старі друзі. Ще до того, як Яна підкорила Ормур.
Хоч Прау так і сказала, але мабуть не могла відразу зв'язатися з Яною.
Тому вони всі зупинилися в порожніх кімнатах. Як тільки Сун Мін ввійшов у їхні покої, то сказав Сюмасшому Дияволу:
— Як тільки зустрінемося з Яною, запитаймо про Цзоу.
« Угу », — Диявол, що був божевільний, закрив очі і почав медитувати.
Вони не знали точно, чи Цзоу розірвав село. Щоб переконатися в цьому, треба зустрітися з Яною.
« Якщо ти ще не знаєш, — сказав Шам’явний Диявол, не відкриваючи очей після зустрічі з Яною і коли ми дізнаємося, хто убив людей у селі, я піду помститися за їхню смерть.
— Ладно.
- А ти не втручайся.
Сун Мін дуже стиснув губи, почувши слова Сівдійського Диявола.
- Це моя справа, і вона не стосується тебе. Тому я прошу тебе не втручатися.
— Але це може бути небезпечно!
— Ха! Може бути, але це моє бажання. Я не хочу твоєї допомоги.
— Але Ви також допомагали мені в особистих справах!
— Я попросив тебе не втручатися. Поважайте мої бажання. Якщо я зірвуся з цим монстром і буду на межі смерті, не втручайся.
— Якщо ви помрете, я помщусь за Вас.
— Отомстишь?
— Да.
На відповідь Сун Міна Божевільний Диявол засміявся. Він відкрив очі і подивився на хлопця.
— Ти так сильно змінився з нашої першої зустрічі.
- Що?
- Тоді ти виглядав холодним і зовсім байдужим... але не зараз. Ти ніби повернувся до нормального стану.
Сон Мін, сам того не помічаючи, доторкнувся до своєї щоки. Через 2100 років Сан Мін вийшов з світу свідомості. Його розум став міцнішим, ніж будь-коли. Все завдяки нескінченному тренуванням.
Але він почувався пригніченим. Він провів стільки часу в пів найодин, і може розум його був у порядку, але не почуття. До цих пір він зустрічав багатьох людей на своєму шляху, розмовляв і проводив час з ними та неприродно перетворився у природне.
Божевільний Диявол засміявся з заміни Сун Міна в обличчя.
- Люди змінюються. Я теж більше не той, кого ти зустрів тоді. Це властиво людям...
— Думаєте?
— Да. Раніше, якби я загинув, думав би ти про помсту?
— Це... Тоді не було жодної причини.
— Так, це Диявол - божевільний закидав. - Але зараз у тебе з'явилася причина, чому ти захотів помститися за мене в випадку моєї смерті. Як і причина, чому я прошу тебе не втручатися, - сказав Божевільний диявол і знову закрив очі. — Тому стій в стороні.
Сун Мін замовк і подивився на медитуючий Божевільний диявол. Незабаром він зітхнув і сів поруч.
Вони зблизилися.
Вже рік вони подорожували разом і логічно, що Сан Міна мала до них почуття. Рубі й Ходжу, підступний Диявол, приєднувався до них.
« Про що ти думаєш? » — підколов Ходже.
Сон Мін різко встав і зняв обладунки.
Він подумав кинути його в туалеті на кілька днів, але Ходжу, почувши його думки, почав насити, просячи не робити так.
« Гей! Ти ж сказав, що прив'язався до мене! "
Сон Мін пішов до туалету, а Ходже продовжував відмовляти його від цієї ідеї. Тільки коли Ходже виявився прямо над туалетом, він пообіцяв, що більше так не буде.