Сун Мін також добре знав, що значить публічний будинок. Будучи найманцем, він часто ходив у подібні місця і дуже добре знав одну куртизанку. До того ж у колах проституток за гроші можна отримати все, що завгодно, наприклад сувій Ці.
Це справа минулого життя. Зараз же Сун Мін ніколи не був у публічному будинку і не знав жодної повії. У Ормурі атмосфера публічного дому була дуже різною, але він не був удома. Він не розумів, чому видатний маг Прау жив там і не хотів йти за ним. Але зрештою Сун Мін пішов до борделя.
— А в цей час він не закритий?. — Тихо вимовив Божевільний диявол.
Вранці всі установи були закриті. Очевидно, що і бордель заробляє вночі. На його слова в голові у Сан Міна лунав сміх:
« Він не знає про що говорить. У Ормурі ніколи не відпочиває публічний будинок. Чотириста років тому, що тепер бордель ніколи не змінюється. Для початку сходи туди."
Вони зробили те, що сказав Ходжу.
Усі ввірвалися у борделі. Сонячне світло пробивалося з вікон, але небо на шляху залишалося темним. У штучно створеній темряві спалахували ліхтарі. Кожен попередній ліхтар був з'єднаний зі наступним і під кожним знаходився прочинені двері, де стояли повії. У дверях стояли такі красуні, що у звичайного чоловіка б вилізли очі. Вони розпустили шнурівку на одязі і притягували клієнтів. Люди і монстри, яких не було видно на звичайних вулицях, шастали між проституток та запахом алкоголю.
— Фэ, — Руби сховався у Сан Міна.
Мимо Сан Міна пройшла жінка з нижньою частиною тіла як у змії і поманила його за собою.
Сун Мін подивився на лінію повій: там були як звичайні жінки, так і монстри або нелюди.
вона дивиться сюди!
Жінка-змея висунула мову. Мабуть, Сан Мін їй сподобався. Вона щось вимовила своїми пухими губами, але Сун Мін спеціально проігнорував її.
« Може, з точки зору нелюдей ти виглядаєш як напівкровка" — сказав Ходжю.
Це добре? Сон Мін відчував нерозбірливі почуття тому приводу, але проігнорував їх і попрямував в сторону дверей. Біля входу стояла не тільки жінка-змія. Деякі нелюди витріщилися на Сун Міна, а найбільш нетерплячі намагалися схопити його за руку.
- Що це з ними?
« Ти їм на обличчя приглянувся? »
- Ні, це все одно занадто.
« Тоді, мабуть, через мій вплив. Твоя власна сила відійшла на другий план, а моя навпаки — засміявся. — Вони слабкі не люди, і можуть лише сподіватися отримати частину сили від інших. Тому моя сила призвела їх до такого замішання."
- Це дратує.
« Достаті, чисто з цікавості... Ти кастрат?» - ехидно запитав Ходжу, після того як Сун Мін висловив невдоволення.
Хоч у його голосі і чулася зрада, але Ходжжу був серйозним. Це змусило Сан Міна зупинитися.
- Що за нісенітниця...
Він, сам того не помічаючи, мало не виручився. Тоді Ходжу знову розсміявся.
« Це просто дивно. Твій психічний вік не є вирішальним для тебе, а ще міцніше. Я давно поєднаний з твоїм розумом, але ще жодного разу не помічав бажання."
- Та як захочеш, якщо ти приліпився.
« Не можна стримати бажання дотриматися цього! Як би не був сильний розум. Не звертай на мене увагу. Мені все одно, якщо ти з ким-небудь переспиш. Ну або можеш впоратися самотужки".
— Заткнись!
« Да ладно тебе. Якщо ми сюди прийшли, може, розслабишся разок? Люди й нечистоти зовсім різні. Знаєш як народжуються напівкровки? Тому що люди не можуть контролювати себе."
Сан Мін проігнорував голос Ходжу у себе в голові.
Пройшовши відповідну відстань, Сун Мін раптово зупинився. Якщо його пам’ять не зміниться, то вчитель Аладура був у цьому місці.
Сун Мін подивився на нічний будинок, який не виділявся так само, як інші.
"О-о..."
У голосі Ходжу прозвучало нетерпіння.
Біля входу стояла худенька гарненька дівчинка. Вона виглядала дуже юно, але може ця нечистота була навіть старшою за Сун Міна.
- Ви гість? — запитала дівчинка, посміхаючись очима.
Перш ніж Сун Мін встиг відповісти, Годжу випередив його:
"Світ ліхтаря - синій".
- І що це означає?
« Це місце для чоловіків, які займаються проституцією»
Почувши його, Сун Міна пробив холодний піт і подивився на милу дівчинку. Тепер він зрозумів, що ця гарненька дівчинка — справжній хлопчик.
"І навіщо цей придурок-маг знаходиться в такому місці?"
— Ми не відвідувачі. Ми шукаємо чоловіка на ім’я Прау, — сказав Сун Мін і відрізав руку дівчинки, точніше хлопчика з п'ятої точки.
Почувши його, "мальчик" закруглив очі.
- Ви прийшли до нунім?
(Сміх)П.п: Нунім — старша сестра).
— До кого?
— Ха, нунім вже зваблює інших чоловіків без нашого відома?. - Пробурмотів хлопчик.
Він з подивом подивився на Сан - Міна, а потім на Сумасшнього Диявола і Рубі.
— Молодий чоловік і хлопчик, ну й апетит... Але від смаку не відступиться.
- Хлопчик? Ти зараз про кого? — Рубі затремтіла і потрясла вухами.
Звичайно, її розлютило те, що вона прийняла його за хлопця. Але перш ніж Рубі змогла продовжити, хлопчик сказав:
- Йдіть за мною.
- В якому місці я хлопчик? — Рубі роздратовано топнула ногою.
Всі увійшли всередину.
Спершу вони побачили зайнятих хлопчиків. Здебільшого вони були такі приємні, що їх можна легко заплутати з дівчиною. Деякі з них були без футболок, але все одно не виглядали як чоловіки. Вони мали довге волосся, макіяж і навіть були одягнені в спідниці.
« Смаки... ха!» - Ходжу цокнув язиком.
Заняті хлопці подивилися на Сан Міна, Руби і Божевільний диявол.
— Це гості нунім! — Викрикнув хлопчик і всі повернулися до роботи.
Він піднявся по найближчій сходах, і всі пішли за ним. Поки вони йшли, то звідусіль доносилися досить неприємні звуки. Рубі зачинила котячих вухами і опустила вниз своє почервонеле обличчя, а Божевільний Диявол тільки посміхнувся і цокнув язиком.
— Нунім тут.
Хлопчик зупинився на третьому поверсі.
Під кінець прихожів була яскрава двері. Раптом хлопчик дістав косметику біля дверей, звичайно примудрив щоки і нафарбував губи червоною помадою, а потім постукав:
— Нуні-ім!
Диявол і Рубі були збентеженими, тому не знали, що перед ними хлопчик. Тому Сун Мін почувався дивно.
Через деякий час двері різко відчинилися. Кімната була в повному безладі. Посюди були розкидані подушки і ковдри, на підлозі валялися пляшки та їжа.
— Нунім, треба було сказати, що тут брудно!
- Що? — Голосно чувся.
Тіло, що лізе на ліжка, пошевелися. Жінка не відчувала сорому і просто лежала гола. Вона поправила сплутані сирене волосся і подивилася на хлопчика.
— Ти дивний, — пробурмотіла Прау.
Вона повільно піднялася. Її світло-коричнева шкіра була настільки обголена, що всі відвернулись. Прау легко помахала рукою, а велетенська роба злетіла і розкрила тіло.
— Ты людина? — запитала Прау.
Мабуть, питання було поставлене Сун Міну.
— Здається, що ще людина, але й одночасно немає. У тебе вже вселилася сила на половину... або навіть більше ... Хто ти такий? Твоя людська чаша вже розламалася і звідти потихеньку тече вміст.
— Що?.
- Що? Ти не знав? Ти хоч знаєш, що у тебе один очей монстра? — засміялась Прау.
Сан Мін підніс руку до ока, не розуміючи цього.
- Від тебе походить дивна аура. Ти не монстр, але використовуєш їх силу. Не знаю, що за доля тебе чекає.
- Про що це ти?
— Я про долю, — засміялася Прау.
Вона сиділа на ліжку, закинувши ногу на ногу і курила.
— Але хто ви такі? Очевидно, ви прийшли сюди не щоб підчепити когось. То ви шукали мене?
- Ми прийшли від Аладура.
- Що? От чорт! — Прау округлила очі.
За секунду атмосфера похолола, а навколо Прау з'явилися злі духи. Вони оточили її і Прау закричала:
- Ви прийшли від Аладура?
— Да, но...
Реакція її була занадто різкою. Аладур їх попереджав, але вони не могли і уявити, що вона буде настільки страшною. Злі духи, що оточували Прау, вистояли над небезпекою, яку Сун Мін ніколи не відчував у боротьбі з духами в лісі.
Це було дивне відчуття, яке попереджувало, що результат битви не відомий. Він не відчував, що програє, просто знав: не можна битися.
« Це мистецтво Мертвого Духа, — закінчив Ходже. — Я вперше бачу таку розвинену техніку. Під час бою ти виграєш, але краще не вступати у бій. Мистецтво Мертвого Духа є небезпечним. Ви можете отримати прокляття на все життя." - попередив він.
Прау прокричала Сан Міну:
- Скажи, де цей придурок Аладур!
— Ми розлучилися тиждень тому.
- Де? Він жодного разу не слухав мене, а тепер відправляє гостей! — кричала Прау.
Сон Мін намагався зупинити її, але хлопчик, який проводив їх сюди, схопив його за руку.
— Не хвилюйтеся, — сказав він, наче звик. — Вона іноді знімає стрес. Десь півгодини вона покричить, а потім заспокоїться. Краще не втручатися, а спокійно почекати.
— Придурок!
Спокійний голос хлопчика і крик Прау суперечили одне одному.
Чи можна просто залишатися осторонь у цій ситуації?
Вони стежили за Прау. Вона кричала, а духи крутилися навколо неї, після чого температура в кімнаті знову піднялася.
— Хм...
Духи зникли.
Прау піднесла руку до горла і сіла на ліжко.
— Що ж. Якщо так кричати, учень не повернеться. Але я занадто лінива, щоб шукати його сама. Він вже пішов, так що навіщо переслідувати його?. — Пробурмотала Прау. - Ви прийшли від Аладура? Добре. Що ви хочете у мене попросити? Чи хотіли б ви запитати про долю?
— А ви відповісте?
- Про долю я можу відповісти. Це не так складно. Коли прийшли прохання, я хотіла б вислухати її і вирішити, чи відповідатиму, — Прау випустила дим і усміхнулася Сан - Міну. - У мене безглуздий характер. Але якщо справа цікава, може і допомогти. Іншого разу ні.
- Що з долею?
« Є така річ, як сила долі », — відразу ж відповіла вона. - Кожен смертний на цій землі пов'язаний з силою долі. Вона може змінитися в будь-який момент, але течія настільки напористо, що майже не терпить перетворень, як би ти не намагався.
Неоднозначні слова.
— Наприклад, ти йдеш до туалету, бо приспичело. Завжди так і результат один. Це течія. А всередині нього є багато способів ходити до туалету, — Прау відповіла на запитання Сон Міна. Сила долі потрібна, щоб не змінюватись на рівні несвідомості. Коли ти встигнеш піти до туалету, то зможеш вибрати в який убиральню і як саме, — сказала Прау й засміялася. — Людей, які мають таку силу, небагато. Але саме ці люди є рабами долі, з особливою місією. Но... О, ти просто дивовижний! Я не знала, що існують такі як ти.
- Що це означає?
— Життя, яке ти прожив до цього моменту, люди з якими зустрічав тебе, твої дії - все було призначено долям. І навіть цей момент, — сказала Прау і поклала руку на груди. — Ти випадково зустрів Аладура, почув про мене і прийшов сюди. Це може здаватися випадковістю, але насправді це не так.