Першим на крик зреагував нам Ґун Хі Вон. До того як все стемніло, він вже розкрив техніку і попрямував вперед. Трохи пізніше, закрившись, з місця піднявся і Че Ґаль Те Рен, а за ним здивована Тан А Хі та решта охорона. Аладур похитав головою, ніби кажучи: « Я так і знав».
Гун Хі Вон прибув до джерела крику.
Колишня на землі, Мо Ен Со Джін, подивилася на нього і спробувала прикритися. Але її обличчя було біліше, ніж сніг, а руки тряслися.
Нам Гун Хі Вон зняв плащ і, не дивлячись на неї, кинув його в її сторону. Мо Ен Со Джин засумнівалася на мить, але потім підняла його і вкуталася.
- Що сталося?
Че Галь Те Рен та інші охоронці прибули на місце. Він подивився на Мо Ен Со Джін в одязі нам Гун Хі Вон.
Він більше був роздратований, ніж стурбований. Був злий, що вона ще раз змусила чоловіка червоніти.
— Там... Там!
Тан А Хі вказала пальцем за спину сидячий Мо Ен Со Джин. Щось тремтіло в темряві. Це точно не було галюцинацією. Всі бачили це. Там стояв жахливий монстр.
— Нелюдь! — Закрикнув Че Ґаль Те Рен.
Він здивувався, але не злякався, і, діставши меч, попрямував до монстра.
Один удар, і тіло монстра розвалилося наполом.
« Ні...»
Че Галь Те Рен, який порізав тіло монстра, стояв у стукозі. Він розрізав його, але не відчув цього. Хлопець швидко розвернувся і поп'ястився назад.
Монстр знову злився, але тепер він поміняв вигляд і перетворився на незрозумілий тромб енергії.
- Відійдіть назад! — Закрикнув Аладур.
Не майстра Ці, а маг Аладур. Він зашевелив своїми руками і запхав їх в згусток.
Через деякий час він створив дерев’яну фігуру з закритими очима, яку штовхнув всередину. Аладур прокричав закляття, і фігура відкрила очі. Вона раптово закричала, режа слух, і дим розчинився.
- Що це було? — обережно запитав нам Гун Хі Вон.
Аладур, відновлюючи подих, сказав:
— Злий дух.
- Що?
- Хіба ви не чули в дитинстві розповіді про привидів? Це злий дух. Як би сказати простіше... Душа чоловіка, який помер у цьому лісі, не знайшла спокою і перетворилася на злий дух. — Не дивуйтесь. У цьому місці злі духи не є найбільшою небезпекою. Якщо ви зберігаєте розсудливість, то вам не доведеться більше зустрічатися з ними. Но... Це не точно.
Аладур влаштував жалюгідне обличчя.
Серед злих духів є як слабкі, так і сильні. Вони можуть забрати тіло людини, проникнувши в його розум.
« Навіть я не зміг би контролювати свій злий дух. Отже, будь ласка, не втрачайте розсудок. Якщо ваш розум ослабне, то хоч би яким сильним було ваше тіло — кінець кінцем, — сказав Аладур.
Че Галь Те Рен прикусив нижню губу. Сім’я Че Галь мала магію, але Рен був добрим лише в Ци. До цього часу він не відчував незручності через це, тому що сім'я Че Галь ставилася до муримів і Ці була для них на першому місці.
« Нужно було взяти з собою дядька» — пізно задумався він.
Навіть якщо б він погодився, то не зміг би сам дістатися до цього місця, а Че Ґаль Те Рену забралася б як мінімум тиждень щоб привести його сюди.
— Піднімайтеся, — сказав Мо Ен Со Джин.
Побачивши його холодний погляд, вона, хитаючись, встала. Те Рен подивився на неї і різко відвернувся. Джін вже звикла до цього, тому не звинувачувала його.
Вона зняла плащ і передала його нам Ґун Хі Вону.
- Дякую...
— Не за що, — відповів нам Ґун Хі Вон.
Те Рене та інші мурими повернулися до табору. Нам Ґун Хі Вон послав свою охорону вперед і, присівши, подав руку Аладуру.
- Хочу вибачитися за те, що сталося...
— Треба ж, Ви почали говорити ввічливо, Дракон мечника нам Ґун Хі Вон. Який же привілей для мене, — знущатися над Аладуром.
Аладур подивився на нього, явно не чекаючи такого, і схопившись за руку, піднявся з місця.
- Якщо тут буде маг сильніший за вас, тоді це допоможе пробратися крізь ліс?
- Так, якщо він прийде... Ніхто не погодиться на це. Магі знають про ліс краще за всіх.
— Ох... — Нам Ґун Хі Вон розчаровано видихнув.
У той самий момент з'явився маленький хлопчик у чорному одязі.
— Звали?
— А! — Аладур здивовано скрикнув.
Нам Ґун Хі Вон проігнорував його і звернувся до хлопця.
- Ми хочемо знайти мага, який зможе прямо зараз прибути до лісу Замішання.
— Зачекайте трохи.
Хлопчик зник. Аладур пробурмотів, дивлячись на нас Гун Хі Вон:
— Зрозуміло. Так Ви теж член Срібріса.
— Ви про них знаєте?
— Я чув тільки назву. Гільдія посередників, яка з'являється де завгодно, наче привид. Мій вчитель був пов'язаний з Ебрарином, але потім відмовився від них. Але навіть серед тих, з ким Еребріс не знайдеться мага, який хоче прийти в ліс Замішання. Вони зв’язуються з Ебрарисом лише заради користі, а так ніхто і пальцем не поворухне.
- Я дам гроші, скільки завгодно.
— Гроші - це добре, але їх мало. За гроші не можна купити життя. Якби Че Ґаль Тен не змусив мене, я б теж відмовився.
Нам Ґун Хі Вон не звинувачував Аладура, тому що Че Ґаль Те Рен йому теж не подобався. З часом з'явився посередник.
- Вибачте. Я запитав всіх чарівників у окрузі, але ніхто не погодився.
Ха-ха! — Аладур розсміявся. - Бачите. Що я сказав?
***Поки Мо Ен Со Джін була шокована від вигляду злого духу, Сун Мін, Божевільний Диявол і Рубі тільки зіткнулись з ним.
Коли Рубі побачила злий дух у вогні, вона затримувала подих і зморилась.
« Не звертай уваги. Звичайний дух" - сказав Ходже.
Сон Мін мигцем подивився на злого духу. Чим більше він дивився, тим голосніше звучав незрозумілий звук в голові, але Сун Мін не відчував через це незручності. Він вже звик до звуків на горі Муші. Так і за 2100 років у світі свідомості він уже кілька разів божеволів з розуму.
Злий дух тремтів від погляду Сун Міна і змінив форму. Хлопець сузив очі, а шум у вухах ставав дедалі чіткішим.
« Сю... да-а...»
Шум перетворився на пропозицію і Сан Мін округлив очі. Не тільки Сан Мін, але й Ходже почув це.
« Що? Злий дух говорить? "
Зазвичай вони не вміють розмовляти.
Тому що це лише мертва душа, яка застрягла в лісі.
Звичайно, були випадки, коли духи оволоділи розумом, але я ніколи не бачив таких.
- Про що він говорить?
« Не знаю. Як правило, вони не можуть говорити. Може підемо за ним?
Сан Мін повільно піднявся. Незважаючи на свої гострі почуття, він не міг зорієнтуватися в темряві і тому взяв смолоскипи.
— Не потрібно, — сказала Рубі і створила маленький ліхтар за допомогою магії.
Зрештою Рубі, Божевільний Диявол і Сун Мін наблизилися до злого духу. Йому фізично не зашкодити, тому він послухався Ходжу.
« Сюда-а...» — ще голосніше вигукнув дух і здригнувся, дивлячись на підхожий Сан Міна.
Він плавно почав рухатися. Сун Мін пішов за ним, як і інші.
Ліс ще сильніше згущався. Гілки нагадували крокодилів, а їхні тремтіння звучали як клацання зубів. Злий дух впевнено рухався вперед.
Компанії думали, що вони просто ходять по колу в одному місці.
Як раптом...
Атмосфера, як і довколишні пейзажі, різко змінилася.
« Це...» - голос Ходжу звучав здивовано.
Сан Мін озирнувся. Навколо нього танцювали вогні.
Як у лісі, де він вперше зустрівся з Ходже. Все було так схоже, але все ж щось відрізнялося.
« Не може бути!...», — вигукнув Ходже і перевірив свої відчуття.
Доспехи, в які був одягнений Сон Мін, засвітилися і з'явився образ Ходжу. Хоч його вигляд був бляклим, то він таки привернув увагу.
Сила Ходжу розлилася навколо і оточила злих духів.
— А-а!
— О-о- о! — Виголосили вигуки, які видають злі духи.
Вони пригнули голови і виставили вгору руки, як би хвалили Ходжу. Сун Мін і Божевільний Диявол стояли, розтуляючи роти.
Через деякий час куля повернулася до Сун Міну.
« Я зрозумів, — сказав він. - Цей ліс змінився через мене. Минуло багато часу, але у нас все одно є зв'язок. Тому злі духи підкоряються мені".
Минуло 400 років, але вплив Ходжу не зникнув.
Сон Мін, подивившись на духів, які схилили голови, запитав:
- Вони допоможуть нам?
« Звичайно! Вони частина мене, тому не підкоряються лісі. Вони можуть легко знайти шлях!" - Ходжу було радісно і навіть з гордістю. — Ха-ха! 400 років, а я все ще чогось вартий. Хіба не дивовижно?»
— Ага, — Сун Мін закинув головою.
Він не міг подумати, що злим духам допоможуть. Але це було непогано. Тому що вони знайшли когось кращого за мага, і знайшли провідника який не може померти.
Хочеш знижку? Тоді тобі сюди!