Коли Сун Мін і Божевільний Диявол дізналися більше про ліс, вони стали обережнішими.
Неможливо було пробитися крізь дерева або подивитися на них зверху.
Вони намагалися пробиратися по деревах на певній висоті, але через те, що чарка спотворює почуття, і це не спрацювало.
« Я не можу протриматися власними силами, — сказав Ходжу. - Не існує людини, яка не це здатна. Багато хто може знищити ліс повністю, але не після того, як зайде настільки далеко."
— А що для нелюдей? Для них це теж непосильно?
« Одинаково для нечистих і магів. Ні, маг може і вийде. Але для цього знадобиться буквально вся його сила."
Сон Мін подумав, що ліпше спочатку дізнатися про ліс і вже потім шукати шлях, тому вони змінили принцип дії.
Вони знову зв'язалися з магом за допомогою Невіла, і він сказав, що неможливо зняти прокляття із Ві Джі Хюн.
— Знову бачимо, — посміхнувся бородатий маг у вигляді Сун Міна.
Той прямо запитав у нього:
— Я хочу запитати про ліс Замішання. Але чому саме ви відповідаєте?
- Ти, мабуть, зовсім нічого не знаєш. Про цей ліс знають маги, а не інформаційна гільдія. - У цьому лісі 400 років тому жив монстр на ім'я Ходже. Коли він помер, страх перед втратою господаря почав жити в лісі.
"М-м ..." - тихо простовав Ходже.
« Як і мабуть, ліс, що загруз у страху на 400 років, змінює кожного, хто увійде в нього. Зазвичай там живе лише страх. Хто увійде в чащу вже ніколи не залишить її. І невідомо, що ще криється всередині.
« Тепер я зрозумів» — пробурмотів Годжу після слів мага. — « Я залишив свій дім, але поміняв ліс. Мабуть, моя сила просочилася в дерева. Не думав, що все так вийде."
- Ти теж не знав?
« Це сталося після того, як я втратив силу. Хоч я і господар страху, такого я не передбачав."
- Сюди пробралися й інші нелюди. Для них тут досить-таки привабливе місце. Вони просто можуть жити в страху. Тому інформаційна гільдія нічого не знає про ліс — тут побувало небагато людей, — знову розсміявся маг, подивившись на Сун Міна. — Я дам тобі одну пораду. Не залишайся там надовго. що зараз не ніч. З приходом ночі буде ще важче. Ти ж знаєш, наскільки темна ніч у лісі? Ніколи не знаєш, хто ховається там у темряві. Коли страх не кінчається... Люди божеволіють. А потім? Ти станеш не людиною, але і не монстром, будеш блукати в лісі до смерті. Ну або просто станеш чиїмсь кормом.
- Ви знаєте про монстрів, які тут живуть?
— Тут живе монстр на ім'я Обнажений демон.
Десь він вже чув це ім'я. Сан Мін подумки запитав у Ходжу. Той здивовано пробурмотів:
« Обманений Демоном? Це король хижаків."
- Він тут?
але кілька років тому він програв у битві і зник. І тепер він тут, у лісі.
« Опанований демон програв?! » — Ходжу підвищив голос. — Не можу бути... Чотириста років тому він хоч і не перевищував мене, але був досить-таки сильний. Кому він програв?»
- Кому він програв?
— Зараз у Ормурі править дев’ята лисиця. Я не знаю точно, але люди в Ормурі звуть її ніч.
« Куміхо... Складні монстри.
Лисиці, які проживають певний час, набувають хвоста і коли їх стає дев’ять, вона перетворюється на Куміхо.
- Тут є не тільки Демон. Тут живуть багато людей, які відомі на півдні. Але найнебезпечнішим з них є не Обнажений демон. Тут живе безсмертний монстр.
- Це ще хто?
— Монстр, який народився в лісі. Ніхто не знає, як він виглядає або як його звуть, але він абсолютно точно живе в лісі. Це все, що я знаю. Ніхто з чарівників не скаже вам більше, — сказав маг і розсміявся. — Я повторюсь, остерігайтеся ночі. Або покиньте ліс поки не надто пізно.
Маг закінчив розмову. Ходжу і сам не знав, як виглядає ліс.
« Що робити?» — запитав Ходже.
У лісі залишатися небезпечно.
Змінений ліс сам по собі був небезпечним, але його обнажений демон і безсмертна монстрія викликали ще більше хвилювання.
Ніхто не хотів мати з ними нічого спільного.
— Чи твої скарби настільки цінні, щоб втягувати нас у таку небезпеку?
« Безусловно» — впевнено відповів Ходже. — Я не зібрав гроші. Ці скарби стануть у пригоді тобі в майбутньому, хоч би яким воно було.
Сон Міну потрібно було добре подумати про це. Він мав зробити три речі на півдні: знайти плем'я і навчитися у них керувати силою, дійти до лісу, де ховався Квон Джон та забрати скарби. Найбільше Сун Мін хотів убити Квон Джона і врятувати Ві Джі Хюн, але оскільки вони вже прийшли на південь, було б добре спершу знайти схованок Ходжу.
— Ну що ж, небезпека завжди поводилася з нами.
Це того коштувало. Крім того, він отримає щось цінне. Тут живе колишній король хижаків Обнажений демоном і безсмертний монстр. А ще ліс змінився через смерть Ходжу.
- Якщо ми прийшли, не можемо повернути назад. Де твої скарби?
« Якщо ліс не змінився дуже, то вони повинні бути в центрі»
- Думаєш, вони 400 років лежали недоторканими? Може хтось інший вже вкрав їх? Ти ж чув, що тут багато інших монстрів.
« Ні, це не так. Навіть якщо мій дім зник, мої скарби залишилися. А інші їх вкрасти не можуть» - сказав Ходже, і всім нічого не залишалося, крім як повірити йому.
Сан Мін вирішив йти далі до лісу. Маг його попереджав, але зараз йому більше нічого було робити.
« Він сказав, що в страху божеволіють. Тобі і цьому бовдуру пощастило."
Цим «болом» був Божевільний диявол.
« Ви мене вдосконалювали. Ви хочете цього чи ні, але ви вже стаєте нелюдами. І в цьому лісі вам нічого боятися."
Особливо Ходжу був упевнений у Сан - Міні, адже він мав сильний дух і розум. Звичайна людина б збожеволіла від страху за два дні, але з Сун Міном такого не трапиться.
« У тебе буде жахлива доля, коли ти будеш гонителем» — засміявся Ходжу, але Сан Мін не турбувався про це.
Іноді він згадував нам Гун Хі Вон, і хоч вони були знайомі не так довго, але той кликав його братом.
"Нічого не зробиш."
Нам Ґун Хі Вон прийшов сюди, щоб убити його.
Сан Мін перестав про це думати. Він не повинен турбуватися про інших.
И...
Настала ніч.
***Аладур за наказом Че Ґаль Те Рена запалив вогонь, хоча це й було небезпечно, оскільки Примарний Коп'єносець міг їх помітити. Велетенські полум’я освітлювали ліс і люди посідали навколо нього. П’ятдесят чоловік - це досить багато, тому вогонь повинен бути сильним.
Ще залишалося час до сну. Кожен витягнув з сумки їжу.
ЧЕ Галь Те Рен спостерігав за Аладуром. Той знав, що Че Ґаль Те Рен не є найкращим для нього, але вони сиділи і разом їли.
— Це не така вже й велика справа, — висміювала Тан А Хі.
Вони блукали, бо не могли знайти напрямок, але вона не вважала ліс настільки небезпечним, як описував його Аладур. Вони зустрічалися з тваринами, але монстри їм ще не попадали.
Насправді, їм було байдуже. Як би не був монстр, їх 50 чоловік, і всі були майстрами.
- Вони тільки п'ють і вміють. Не варто про них турбуватися.
що ми не можемо нормально співіснувати в просторі. Ми вже кілька разів встигли втратитися.
- Нічого не зробиш. Цей ліс диктує свої правила. Якби знали, що так буде, то взяли б з собою дядька.
Че Галь Те Рен насупився. Сім’я Галь також володіла іншими технологіями, окрім Ці. Особливо дядько Че Ґаль Те Рена, він спеціался в магії.
- Але вже пізно. І все це навіює спогади про минуле. Пам'ятаєш? Дитинство... — сказала Тан А Хі і пристала.
Че Галь Те Рен теж посміхнувся.
Вона мовчки подивилася на вогонь. Хоча вони і були одруженими парою, почуття вже давно минули, а в такій ситуації ситуація погіршувалася. Але вона не могла цього показати. Мо Ен Со Джин зітхнула і встала.
— Ты куда? — запитав нам Гун Хі Вон.
Че Галь Те Рен і Тан А Хі також замовкли й подивилися на неї.
— В туалет.
— Ха!
На її відповідь Тан А Хі тільки посміхнулася. Че Ґаль Те Рен роздратовано подивився на неї.
— Тільки швидко. Вже темно.
Він соромився її. Мо Ен Со Джин не видавала Че Ґаль Те Рена, тому що почуття вже давно минули.
Гун Хі Вон повільно встав.
— Підемо разом.
- Що?
— В лісі вночі небезпечно. До того ж, це ліс монстрів, так що тобі не завадить захист.
— Ти зараз учишся за дівчину в туалет? — запитала Тан А Хі.
Але нам Ґун Хі Вон не змінився в обличчя.
- Здається, що її чоловік занадто важкий, так що я проведу.
Мо Ен Со Джин не знаючи, що робити, повернулася.
- Я теж володію Ци. Не так добре, як ти, звичайно, але я зможу захистити себе.
— Но...
Не йди за мною. Чи ти хочеш образити мене? — запитала Мо Ен Со Джин і відійшла від вогню.
Тан А Хі тільки хитро посміхнулася, дивлячись їй слідом.
— Навіщо привертати увагу?
— Просто продовжуйте свою балакучу, — сказав нам Ґун Хі Вон і присів.
Че Галь Те Рен мовчки подивився йому в главу. Не будь вони в лісі, не будь з ними охорони...
— Хі Вон, ти вже в віці не думаєш про одруження?
— Так і Тан А Хі теж не завадить.
— Хоч ви не підходите одне одному, але можете спробувати.
- Навіщо ти так говориш?
Тан Хі збудувала роздратоване обличчя і нам Ґун Гі Вон замовк.
Неподалік пролунав крик.
Хочеш знижку? Тоді тобі сюди!