Сан Мін допоміг Ві Хюн встати. Вона піднялася, але її ноги були настільки слабкі, що вона ледь не впала знову. Сон Мін швидко обійняв її за талію.
Ха-ха! — розсміялася Ви Джі Хюн.
Сун Мін, дотримуючи, мигцем подивився на дівчину, яка сміялася. Її плечі тряслися від сміху, а голова схилилася на бік.
« Життя іноді складається не так, як ти думаєш », — сказала Ві Джі Хюн і спробувала накрити ноги.
Але сили у неї не було - як в ногах, так і в усьому тілі.
— Коли десять років тому ми домовилися з тобою про зустріч, я не думала, що це станеться так. Що я буду виглядати як... Жаль.
— Тобі не варто соромитися, — відповів Сун Мін.
Вона намагалася стояти сама, але не могла. Тоді вона несподівано зітхнула і подивилася на Сан Міна.
- Можу я... Можу я попросити тебе допомогти? Мені важко стояти самій. Візьми мене на руки.
Сан Мін не відповів.
Він прибрав списа і підняв Ві Джі Хюн. Вона була дуже легкою.
Той, хто сидів на землі Ю Хо Джон не піднімався. Він тільки дивився на Сан Міна та Ві Джі Хюн порожні очі, прикусивши нижню губу.
« Покиньте Рубес, — Сан Мін почув голос Ю Хо Джона в голові. — Я вже передав муримам, що Ві Джі Хюн слабла, а Крон лежить недалеко звідси. Вони вже знають, і, можливо, скоро прийдуть за нею".
« Навіщо Ви мені це говорите? »
« Тому що ти не вбив мене, — сказав Ю Хо Джон, на чиєму обличчі грали сонячні промені. - Це все, що я можу. Як тільки прийде загін мурімів, я теж приєднаюся до них. Якщо ти не відмовишся від Ві Джі Хюн, з тобою будуть жахливі речі. Я про це подбаю".
« Я вже звик до цього », — відповів Сун Мін.
Але він був вдячний інформації Ю Хо Джона. Сон Мін швидко попрямував до воріт.
« Почекай...» — почав Ходже.
Сан Мін зупинився. Я не продовжував ходити, і тоді Сон Мін задумався. Він повернувся спиною до воріт. Ю Хо Джон, з круглими від подиву очима, запитав у нього:
- Ти не йдеш?
- Думаю, тут буде безпечніше.
Порада Ю Джона покинути Рубес також була правильною, але в місті залишилися Рубі та Божевільний Диявол. Навіть якщо він направиться на південь без Сатани, то не зможе знайти собі власного племені.
І не тільки тому він хотів залишитися в Рубесі.
— У Рубес є ще Самарян, чи не так?
Ю Джон насупився.
У місті Рубес співіснувала фіолетова і золота башта, муріми та кілька фракцій, до однієї з яких належали шість Ворт Сама й дім Трьох Духів. Це місто, в якому зливаються декілька енергій, через що він зміг так розвинутись і стати таким безпечним. Адже їхні сили доповнювали один одного і робили більше.
Самаряни були організацією, як Муріми, тільки від іншої фракції. Але те, що потрібно запам'ятати в цьому світі, так це те що до Самаріена ставилися не тільки погані люди. Можливо, саме там захистять Ви Джі Хюн.
Маленький диявол Ві Хюн була широко відома. Вона не чинила опору ні тим, ані іншим, і можливо Самаряни захистять таку знаменитість від муримів.
Це ризикований крок, але краще залишитися тут замість того, щоб вийти з Ві Джі Хюн за ворота.
« А ти не дурний» — пробурмотів Ходжу.
Він теж збирався відмовити Сан Міна покидати місто.
« Якщо ви мене скривдите, то я не можу повірити, що Ви це робите", — подумав Сун Мін і пройшов повз Ю Хо Джона.
Спостерігачі розступилися перед Сун Міном і Ві Джі Хюн. Дівчина, яка була на його руках, розсміялася.
— Ого... Я це тільки зараз зрозуміла.
- Що?
— Твоя спина така широка і приємна. Мене вперше хтось несе на руках. Можливо, якщо не рахувати дитинства, якого я не пам'ятаю. Але на моїй пам'яті це вперше.
Ві Джі Хюн дала голову вперед. Вона оперлася підборіддям на його плече і, трохи нахиливши голову на бік, притиснулася до щоки Сон Міна.
— У мене гарний настрій. Я відчуваю себе так спокійно. Я відчуваю, що я в безпеці... Ха! Як дивно... Якщо подумати, ти багато мені дав. Ставши другом, навчав Ці. І обіцянку... Ти стримав його. А тепер несеш мене, Ви Джі Хюн говорила тихо.
Її дихання було теплим. Воно лоскотало вухо. Серце швидко билося, настільки, що, здавалося, Ві Джі Хюн зможе його почути.
— Я рада... зустрітися...
Вона підняла свої слабкі руки і обгорнула ними шию Сан Міна.
що спізнилася. Не думала, що порушу обіцянку... Ох, я була трохи повільніше ніж очікувала. Але все одно... Знаю, що це прозвучить як виправдання, але не вини мене сильно. Мені важко давалась дорога сюди.
- Про що ти говориш? Чому ти ... Чому ти така слабка?
— Потім поговоримо... — Безсила вимовила Ви Джі Хюн. — Потім...
Після цих слів вона замовкла. Сун Мін від несподіванки повернувся. Її обличчя виявилося прямо перед ним. Її нехай і слабке, але стабільні дихання заспокоювало. Ві Джі Хюн просто заснула. Сан Мін зітхнув, продовжуючи йти.
— Напугала!.
Він ще раз подивився на сплячу Ви Джі Хюн. Спостерігачі не слідували за ними, але здалека дивився Ю Хо Джон.
« І де Самарянин?»
— Невил.
Так буде швидше, ніж втратитися в здогадах.
« Так» — у голові пролунав голос Невіла.
Кожного разу Сун Мін задавався питанням про природу Еребіса, гільдії посередників. Вони, звичайно ж, були дуже корисними і не мали знань досконало, але їх можливості все одно вражали.
Місцева місцевість, в якій живе Рубес, — це Шамасий Диявол і Рубі.
Замість місця розташування Самарієн Сун Мін хотів отримати повну інформацію про місто. Через деякий час Невіл з'явився у тіні Сан Міна. Він як звичайно передав інформацію через кришталеву кулю.
Сон Мін попросив не карту, а характеристику місцевості для негайної завантаження інформації. Самаряни були в центрі міста. Вони були досить далеко від муримів, але дуже близько до гільдії найманців.
Рубі і Божевільний Диявол перетнули центральну частину потяга.
— Попроси їх прийти в Самарієн, — попросив Сан Мін і почав рух.
Він не міг скористатися поїздом, бо використовував Ці, незважаючи на слова охоронців. Зараз не час для надмірної слухняності. Сун Мін почав бігти точно так само, як і втік до цього по дорозі сюди.
Він знову чув крики охоронців, але не зупинявся. Для нього зараз найголовніше - дістатися до Самарієн.
« На ній прокляття» — пробурмотів Ходжу, поки вони втекли вздовж залізниці.
Сун Мін поїдався, почувши його слова.
— Проклятье?
« Ага. І дуже дивне. Це не магія. Воно подібне до прокляття, яке використовували на півдні. Дуже погана за своєю природою."
Ходжу цокнув язиком.
« Він руйнує кровообіг, не даючи зібратися в внутрішній силі. І не тільки... Воно також впливає на фізичний стан. Хоч би яким сильним був майстер, він не може нормально рухатися. І Нейгун не збирається нормально, а кровопостачання викликає біль. Її тіло страждає, і тому вона не може зібратися з силами."
Він згадав образ, що сидить у Ві Джі Хюн: знесичені руки і ноги, тихий голос. Сан Мін прикусив нижню губу.
— Що треба зробити, аби зняти прокляття?
« Могию можна зняти сильнішою магією, але не в цьому випадку. Не можна зняти прокляття, не вбивши того, хто його наклав".
Вони не знали, хто наклав прокляття. Спочатку треба привести Ві Джі Хюн в себе і запитати у неї особисто.
« Але добре, що це прокляття не може її вбити. Воно тільки забирає сили і завдає болю. Для цього воно і створене. Дуже темне прокляття».
Ви Джі Хюн була проклята. Ві Джі Хюн, яка завдавала болю усім своїм силам. Сун Мін зустрічав багато людей до цього. Тих, кого він не міг і уявити в попередньому житті. Не враховуючи столітніх монстрів, як Дженіелла, Ві Джи Хюн була найсильнішою. Вкрай, серед людей.
І вона послабила від прокляття?
Він різко зупинився, але потім обігнув поїзд і знову побіг. Через деякий час вони прибули в потрібне місце. Самаряна була велетенським будинком у східному стилі. Біля воріт стояли два гіганти-охоронця. Сан Мін обхопив міцніше Ві Джі Хюн і підійшов до них.
- Примарний Коп'єносець? — Заговорив охоронець.
Сан Мін піднімав брову.
- Це маленький диявол? - Пробурмотів другий охоронець, подивившись на Ві Джі Хюн.
Тоді Сан Мін, не відповівши, повернувся.
— Проходите. Вас чекають.
Двоє охоронців відчинили їм ворота. Сан Мін не думав, що вони вже всі знають.
«Можливо це пастка?» — попередив Ходжу.
- Це не пастка, а охоронець ніби прочитав його думки.
Сан Мін замахнувся, але увійшов всередину. Там стояла витончено одягнена дівчина. Вона схилила голову перед Сон Міном і сказала:
— Я відповідаю за це місце. Мене звати Бо Хе. Ідіть сюди.
Бо Хе підняла голову після поклону. Вона точно володіла Ці, але Сан Мін був упевнений, що не на високому рівні. Він прослідував за Бо Хе в сад.
— Ах, який же прекрасний день. Вам варто їм насолодитися, — з усмішкою сказала Бо Хе.
За будинком поширений величезний штучний басейн, а за ним - розмова з восьмикутним дахом.
« Начальник чекає на вас там, — Бо Хе зупинилася.
Сон Мін повільно підійшов до газебо. Усередині сидів чоловік. Він подивився на Сон Міна і посміхнувся.
— Проходите сюда.
Він виглядав як людина середнього віку, приблизно як Бо Хе. Він не досяг вищості, але відчувався його високий рівень навичок.
Сон Мін повільно зробив ще один крок.
- Ви знали, що я прийду сюди?
— Якщо інша фракція має відкриті землі, у нас є Хамун. Примарний Коп’єносець врятував Малого Диявола, але не залишив Рубеса і попрямував до центру міста. Ось що я чув.
— Це Ваша відповідь на моє питання?
— Хіба ні? Я просто припустив, що раз ти врятував Малого Диявола то посварив з мурими. А те, що ти не покинув Рубес ... Це означає, що ти захочеш попросити допомоги у Самарієн. Це логічно, — сказав чоловік і розсміявся. — А прости, що не представився. Мене звати Кван Ху, я керівник філіалу Самарьоне в Рубесі.
Кван Ху піднявся з місця.