За п’ять років після свого народження Айне вивчила багато різних речей.
Хоч і не можна сказати, що це багато, але п'ять років її життя були незрівнянно насиченіші ніж у інших.
А все завдяки її апетиту і швидкому навчанню.
До того ж вона з легкістю заглушила і свої навики.
Прескан привів її на північ, думаючи, що в хаосі і розруху вона буде легше навчати.
Але він не знав, що все так обернеться.
Величезні північні землі Ерії.
Він і уявити не міг, що в Травіа, найбільшому північному місті, йому зустрінеться королева вампірів.
Якби він знав, то відправився на південь. Проте, там теж ситуація не з кращих. Якщо північ — це нечиста земля, то південь є притулком для сотень Духів, що рухаються вночі.
Тут живуть тваринні аборигени, різні гобліни та привиди.
Звичайно, і на півночі була вся нечиста. Але якщо порівняти васпірів, перевертнів та личів з монстрами й привидами, то останні будуть у раз гіршими.
Вони звикли до насильства і зовсім не знають свого місця.
— Айне, — покликав Прескан біля дверей її кімнати.
У його голосі була батьківська любов.
І це не було брехнею, хоча Прескан і був їй рідним батьком, а всього лише зробив її серце.
— Да.
Двері відчинилися. У кімнаті не було нічого крім ліжка. Айне сиділа на ній і дивилася на Прескана.
Вона не вставала, простягла до ручки щупальця і відчинила ними двері.
Навіть за п’ять років її тіло зовсім не змінилося. Назовні вона залишилася маленькою дівчинкою.
Маленька дитина не відчуває тривоги.
Звичайно, все залежить від ситуації, але звичайні люди не підозрюють малих дітей.
Подібно як тигр хоче сховатися, Айн використовує свій дитячий вигляд для більш ефективного полювання на свою здобич.
— Похітник серця в городе.
Коли Айне почула його слова, очі широко розкрилися.
***Розмова з Дженіелли несподівано стала нудною.
Вона не питала чогось особливого. Однак, базікання за трапезою і не повинна бути важкою.
— Смачно? — Вона запитала у Рубі, яка сиділа коло Сун Міна.
Чоловік, погоджуючись з її словами, кивнув головою.
Як і раніше, Дженіеллова впевнено говорила про те, що їжа в її домі була дуже корисною.
Вони навіть подумали, що їх полили виноградним нектаром з кров'ю через його насичено червоного кольору, але виявився це просто сік.
"Іще зустрінемося."
Ці слова глибоко засіли у нього в голові. Хотілося б просто не звертати на них уваги, але якщо врахувати, що їх вимовила королева вампірів, то проігнорувати їх неможливо.
Адже Дженіелла була настільки сильна, що могла змусити Сан Міна виконати певні дії.
Хоч він і відмовився від ночівлі в будинку Дженіелли, якби вона дійсно того захотіла, то могла б змусити його залишитися силою.
- Але вона мене просто відпустила. Чому?
« Ти їй сподобався» — Ходжу розсміявся. « Вона божевільна. Якщо щось потрапить їй в руки, вона це не відпустить. Вона також не відчуває симпатії до іграшок, створених силою. Їй подобаються ті, що йдуть до неї з власної волі і благають перетворити їх у вампірів".
- Я не розумію, про що ти.
« Вона запропонувала тобі стати вампіром. Але ти відмовив. З цього моменту все і почалося. Це її хобі."
- Вона чекає, коли я сам прийду і попрошу її зробити мене вампіром?
У нього не було таких думок. Хоч він і дозволив стати як Ходжу, але точно не вампіром.
Якщо вони вже тут, Сан Мін вирішив переночувати в центрі.
Йому було лежати йти кудись далі, та і в цьому не було необхідності.
"Погляд".
Багато поглядів. Хоч деякі намагалися приховати їх, то Сун Мін вважав їх бути дуже відвертими.
"Бідейків не видно ..."
У мегаполісі, найбільш розвиненому районі центру, не видно жодного волоцюги.
Причина очевидна. Навіть мурими тут були вбиті. Звичайно, прості бродяги з відкритих Земель не могли безпечно подорожувати містом.
— О-о!
Від голосу Сун Мін зупинився.
- А ми з тобою досить часто зустрічаємося.
Сан Мін не міг повірити.
Перед ним стояв усміхливий Кім Джон Ген, який відкинув капюшон.
У Дрімурі він убив Примарного мечника, це була його перша зустріч з Кім Джоном Геном.
— Тоді ти зник, і я відчув себе обманеним. Мені б хотілося, щоб перед тим як піти ти сказав мені хоч щось.
— Ну, що поробити, у мене раптово з'явилися справи.
« Тоді я мушу зрозуміти тебе, — сказав Кім Джон Ген з невгасимим виглядом.
Хто знав, що вони зустрінуться у Травіа.
Сун Мін оглянув обличчя Кім Джон Гена. Відтоді минуло два роки, але його обличчя ні краплі не змінилося.
Якщо подумати, то воно не змінилося ще з першої зустрічі п’ять років тому.
- Навіщо ви прийшли сюди?
« Після двох років давності трав’яна наповнилась усілякою нечистотою і поганими людьми. Завдяки цьому він став хорошим місцем для темного мага.
- Тому ви прийшли сюди? Тому що ви власник Темної Вежі? Хіба не так?
- Становчення власником не означає бути замкненим у вежі. Я тут, щоб провести деякі дослідження, — сказав Кім Джон Ген і потиснув плечима. — Я притягував травиа. Тому я і поїхав сюди у відпустку. Не думав, що зустріну тебе тут.
— Хто цей чоловік? — запитала Рубі тихим голосом.
Кім Джон Ген подивився на неї і здивувався.
— Прислуга? Ти раб?
— Нет.
— А, извини. Я помилився. Так значить не прислуга... Хм...
Очі Кім Джон Гена нагадали очі дослідників.
Він просканував Рубі поглядом і їй стало ніяково, через що вона сховалася за спиною у Сон Міна.
- Мистецтвове життя... Дивовижно. Є багато магів, які граються з штучним життям, але мало хто може зробити це правильно. Де ти її відкопав?
— А ви, як я погляну, тільки на словах вибачаєтеся! — Ужасно съязвонил Руби.
Вона подивилася на Кім Джон Гена і різким тоном продовжувала:
— Я хочу, щоб ви не ставилися до мене як до предмета.
— Извини. Я іноді люблю зморозити нісенітницю, — сказав Кім Джон Ген і вклонився.
- Це доля, ти так не вважаєш? А як щодо легкої трапези?
але ми вже поїли.
- У тебе є де зупинитися?
— Ні, ми тільки сьогодні прибули в трав’яну місцевість і ще не знайшли житла.
— Тоді зайдете в мій будинок? — Посміхаючись запропонував Кім Джон Ген.
Сан Мін подумав трохи і кивнув головою на знак згоди.
Він зустрічався з Кім Джоном кілька разів раніше. Звичайно, він не вважав, що цього достатньо, аби повністю зрозуміти його.
Однак він подумав, що Кім Джон Ген може бути обраним.
Шлях не затримав багато часу і незабаром вони прийшли до його будинку, який хоч і не міг порівнятися з будинком Дженіелли, але також був досить пристойним двоповерховим особняком.
« Хороший дім », — сказав Кім Джон Ген, знімаючи робу на вішаку. — Я купив його за вигідну ціну. Оскільки я не знаю, як довго буду сидіти в місті, цей варіант мені здавався зручніше, ніж лютуватись у готелі.
— Це так.
- Що ти робив протягом цих двох років? — запитав Кім Джон Ген, сівши на своє місце.
Він подивився на обладунки Сан Міна і, піднявши погляд, зустрівся з ним очима.
— Багато чого змінилося за цей час. Сила і обладунки. Я не знаю чому, але відчуваю силу, яка не піддається поясненню.
« У нього гострий погляд» — пробурмотів Ходже.
Сан Мін, проігнорувавши його, відповів:
— Мені випадково випав шанс.
— У цьому світі немає випадковостей. Тільки доля. Як і той факт, що ми зустрілися тут. Ну чи не доля це? — Так, сказав Кім Джон Ген і посміхнувся.
Доля.
Сан Мін не знав, чи це доля, але він точно не вірив в те, що існування чого не доведено.
- Ти прийшов як турист?
— Да. Хоч я і не знаю, що тут можна подивитися.
- Хіба тут не цікаво? — Так, — сказав Кім Джон Ген.
На кухні почулися звуки возіння і вилетіла кружка.
Кім Джон Ген, заговорив: « У трав’янистій рослині було зібрано нечистість. - Майже всі вони хижаки... Ти знаєш, що це таке?
— Да, знаю.
— Хм. У будь-якому випадку... Тут майже всі хижаки. Не всі вони мають страхаючу силу, але серед них є ті, хто вже сотні років має надзвичайну міць.
Королева вампірів, яка жила шість сотень років.
Сильні з обертів.
І ще безліч інших хижаків, крім них.
— Королева вампірів оволоділа травіа, а перевертні - чужими землями. Насправді, це вже давно відбувається. Вони були в траві ще під правлінням Диявола Крові, але не виходили на світ... Як і тепер, — додав Кім Джон Ген. — Королева вампірів не має великого інтересу до того, що відбувається за містом. Але її підлеглі спостерігають за травою. Як і перевертні. Кві Ран Мун вважається середньою силою фракцій лише тому, що вона не веде діяльності. Чи не дивно? Глава Кві Ран Мун, Джу Вон, міг би зробити її однією з 9 головних фракцій, якщо б захотів. Те ж стосується королеви вампірів. Чому ж вони дозволили Дияволу кровожерливому правити в траві?
— Тому що не хотіли привертати увагу?
— Це хороша думка. Але насправді... Все це не має сенсу. Вони мали силу знищити весь легіон Диявола Крові. Вони не робили цього лише тому, що не бачили потреби. А коли легіон упав від рук Ві Джі Хюн, фізіа знайшла саме той вид, який їх так приваблював.
Місто нечисті. Після того як легіон повалився, багато з темної особистості підняли свої голови.
Громадський спокій порушився і нечистота заполонила місто.
- Я не знаю, що хижаки збираються зробити в цьому місті, але одне ясно: вони щось задумали. Тому мені цікаво. Адже те, що станеться, відбудеться через нечисте, яке протягом століть було заховане у тіні. Можливо, саме тут і станеться історія, — сказав Кім Джон Ген з радісним виразом обличчя. — Я хочу це побачити.