Дженіелла подивилася на Пек Му Сона, який засинав від алкоголю.
Загалом, майстра трансцендентності не п'яніють. Хоч би скільки алкоголю вони випивали, він вже розчинявся у своєму тілі доти, доки не встигне випити.
Але вони можуть сп’яніти, якщо самі цього хочуть. Але навіть тоді майстер трансцендентності може прийти в себе, як тільки того захоче.
Але зараз Пек Му Сон був зовсім беззахисним.
Він, застрявши на дні і не бажаючи брати себе в руки, продовжував пити як божевільний, утоплюючи залишки здорового глузду в алкоголі.
Дженіеллу це не турбувало. Навіть якщо зараз він беззахисний, вона все одно не збиралася кусати його. Їй подобалося звабити Пек Му Сона, але вона зовсім не цікавилась фізичними контактами.
Жінка насолоджувалася такими дивними стосунками.
Їй подобалося дивитися, як Пек Му Сон хоче залишитися людиною, яка контролює цілий легіон і загрузла в розпачі, але до останнього відстоював свою гордість.
Дженіелла буде задоволена, коли зрештою розпач переможе і він відмовиться від людяності. Коли вона зможе побачити, як він відринає своє благородство і буде благати її.
"А потім, коли він набридає їй, вона кине його".
Дженіелла посміхнулася, згадавши про те, як до цього діяла.
Вона може його вкусити будь-коли. Але для того, щоб стати вампіром і приєднатися до їхньої сім'ї недостатньо простого укусу.
Для цього потрібно виспити кров лорда і присягнутися в вірності.
Ставати нечистим означає присягати жити, живлячись людською кров’ю і зрікаючись своєї природи.
«Лорд», — почав чути голос Дженіелли.
Один з численних вампірів, яких вона зробила, кликав її.
Все одно їй було нудно дивитися на сплячого Пек Му Сона, тому вона вийшла з кімнати.
- Що?
"Странний тип увійшов у Травіа".
Хто ж це міг бути...
Дженіелла закрила очі.
У темряві з'явилися червоні вогні.
На горизонті виднілися вогники, що були членами її вампірського клану.
Дженіелла розпізнала один з цих тремтячих вогнів.
Інформація про нього з’явилася у неї в голові.
— А, правда. Мукаї, це ти.
Жінка засміялася і кивнула головою. Вона не могла його розпізнати, але тепер зрозуміла.
Це абсолютно точно був вампір середнього рівня, якому доручено спостереження.
- Ти сказав, що дивний тип увійшов у Травіа. У чому полягала його дивина?
"Сами подивіться".
Мукаї передав свої спогади Дженіелле.
Він відчувався як перевертень або член вампірського клана, але абсолютно точно він був нечесністю.
Всі члени вампірського Клана підкорялися лорду і були пов'язані з ним.
Лорд мав право керувати життям і смертю своїх підлеглих, він міг завжди контролювати кожен рух.
— Ах-ха-хо! - обличчя Дженіелли розцвіло в усмішку.
Вона вже бачила обличчя, яке зараз їй показував Мукаї.
Обличчя, що показував Джу Вон місяць тому. Дженіелла засміялася, розчавила плечі.
— Здається настав час, — пробурмотіла Дженіелла.
Вона показала обличчя Санміна всім підданим.
— Знайдіть його! — сказала вона веселим тоном. — Знайдіть і повідомте мені. Зрозуміло?
« Так, лорде» — роздалися сотні голосів в голові жінки.
***Сун Мін йшов вулицями міста Нечисті.
Перебуваючи в центрі травіа, він відчував якесь незрозуміле огидне відчуття, що зумовило щось погане.
Це було не стільки відчуття, скільки неприємне почуття на рівні інстинктів.
— Не дуже, — пробурмотала Рубі за пазухою у Сан Міна.
Хоча Рубі не була прислугою, її вуха могли привернути до себе непотрібну увагу.
Вона заховалася, щоб уникнути конфліктів, але навіть вона відчула на цій вулиці нещасливе.
"Тут висока концентрація нечистості" - сказав Ходжу. « Хоть і його звуть Містом Нечисті, — не сподівався я, що їх буде так багато в самому центрі. Гаразд ще на півдні, але на півночі ...."
— На це є причини? В СЕРПІ...
« Інформацію про Ебрасіса можна знайти в інформаційних повідомленнях щодо гільдії та торговців, але вона не містить у собі інформації про фракція. Не дуже довіряй цьому. Вони не можуть надати приховану інформацію". « Це тільки посередники. Не знаю про товари, але надана ними інформація довіряти не варта."
Добута через Еребріс інформація про Траву.
Після того як Диявол завдав поразки Крові та розвалу легіону, темна нечистота підняла голови.
З того часу в місто почали проникати всі види нечистості, і він став для них ігровим майданчиком.
« Чи ти хочеш сказати, що легіон контролював таку кількість нечистоти? Ха-ха! Думай, про що говориш. Якщо Диявол мав силу це зробити, то він міг би здобути весь світ. Як він міг програти цю маленьку крихітку Диявола? Не сміши мене» - розсміявся Ходже. — „Чорт приваблює чорта, диявола Диявола, а бісу - біса. Якщо нечиста бачить чорну діру, вона спробує туди проникнути і нічого з цим не поробиш. Як кіт завжди хоче залізти в коробку. У цьому місті щось є. Щось, що приваблює нечисту."
Ходжу все продовжу веселитися.
« Це місто... навіть я не знаю що саме, але щось криється в ньому. Щось, що приваблює монстрів і нечистість."
Навіть Ходжу не до кінця розумів, що може так приваблювати нечистота. А Сан Мін - більше.
Він дивився по боках поки йшов вулицею, але нічого не привертало його увагу.
Спочатку у Сун Міна не було жодної мети в цьому місті.
Просто це було найбільш велике і населене місто на півночі, і він сподівався зустріти обраного тут.
Тому він збирався залишитися в травіа на довгий час.
У нього було достатньо грошей, але він не знав, що може статися за цей час, тому не збирався зупинятися в якомусь розкішному місці.
- Головне, що не бродяга! — Повеселивши голосом, Рубі попрямувала до готелю.
Хоча Сун Міну було все одно, Рубі явно була незадоволена можливістю тривалого ночівлі на вулиці.
Сон Мін увійшов у ніщо не відмежовуючий готель.
Як тільки він відкрив двері, то відразу ж зрозумів, наскільки оманливим може бути зовнішній вигляд.
Перше, що Сан Мін побачив - мертві.
Вони валялися у кутку готелю як частина інтер'єру, явно нікого не бентежить.
На першому поверсі і в магазині ніхто не звертав на них уваги. Рубі була здивована, але мовчала, а Сун Мін не хвилювала.
- Що замовите?
Власник готелю був мускулистий чоловік.
Сан Мін одразу розпізнав майстра Вейгун*.
(Сміх)П.п: Вейгун — протилежність Нейґуна)
Сун Мін сів на вільне місце біля барної стійки і сказав:
— Легкий перекус. Мені також потрібна кімната.
— На скільки днів?
— Ще не знаю.
— Ми дуже раді гостям на довгий час. Оплата приміщення за відсутності, але потрібно внести передоплату. Невідомо, коли ви помрете в цьому місті.
- Як трупи в тому куті?
— А, помітили? Не звертайте уваги. Тепер це звичайна картина в місті, — сказав власник і засміявся. — У травії сьогодні навіть у дрібних суперечках трапляються вбивства. Ті мерці... як же їх... Начебто їх називають мурімами. Ха-ха! Не знаю як в інших містах, але тут не можна навіть заїкатися про приналежність до мурімів.
— Заодягнеш їх і виникне проблеми.
Хто б не говорив, мурими є однією з найсильніших фракцій.
Майже всі приватні фракції, у тому числі 9 головних, є муримами.
Якщо зачепити когось з муримів, то всі вони відразу стануть твоїми ворогами.
- Я нічого не бачив! — Засміявся власник готелю. — Как и все. Ми намагаємося закрити очі і вуха, прикидатися ідіотами. Вони... Мурими просто померли. І ніхто не знає чому, — сказав власник і з усмішкою пішов на кухню.
Саме таким стало це місце. Що ж змусило Травіа скотитися до такого рівня?
Двері відчинилися.
Час завмер.
У штучно створеній тиші був чути тільки звук кроків.
Її існування випереджувало простір. Сон Мін відчув, що його спина була невдалою і перегорнула плечима.
Він відчував направлений на нього погляд, який зник так само швидко, як і з'явився.
— Вау!
Скільки коштує?
На першому поверсі були стовпи непридатності.
Сан Мін вагався, чи варто йому по кишені.
Звук кроків наблизився.
Навіть якщо він не обернеться... Їм все одно доведеться зустрітися. Сан Мін зітхнув і повернувся.
— Шемновато.
Коли він подивився назад, у всіх в готелі, виключаючи його, були згорнуті шиї.
У всіх голова висіла в неприродній ситуації, згорнута на цілий оберт.
За винятком Сун Міна.
Що це за технологія?
Сан Міна був не в силах вимовити щось. Ні, навіть не так. Він ніколи не відчував нічого подібного, що могло змусити його втратити дар мови.
Ця жінка тільки йшла вперед і не робила жодних інших рухів.
Але десятки постояльців загинули.
« Тут надто брудно », — сказала жінка, підійшовши до Сун Міну і піднімаючи кутки губ.
Вона була прекрасна.
Її волосся червоні, наче кров. Шпилька на голові, як і яскраве кімоно, були прекрасні, але вони не переважили її справжню красу.
- Якщо ти не заперечуєш... Я можу показати тобі відмінне місце, вище за цю хібару в усіх планах - жінка нахилилася ближче і посміхнулась.
Від вигляду її гострих іклав Сан Мін сковтнув слину.
— Як думаєш? Поедим разом?
Королева вампиров, Дженіелла.
Вона зробила Сан Міну пропозицію, дивлячись прямо на нього, заманюючи.
Від її слів Сун Мін посів.
Є ж такі монстри на землі...
Сан Мін ніколи не бачив усієї сили Ві Джі Хюн, але він почувався безпорадним перед нею, а Дженіелла навіть перевершила Малого Диявола.
« Прийди в себе! » — почулося Сун Міна у голові.
Голос Ходже.
« Вона прожила вампіри, Джеріелла — понад 600 років. У світі немає вампіра сильніша за неї, - швидко сказав Ходже.
Він теж не очікував так швидко і так несподівано зустрітися з нею.
« Від одного її вигляду вже захоплює дух. Ніби жаба дивилася на змія. Прийди в себе! Якщо ти не візьмеш себе в руки і не переможеш страх, то все може закінчитися самогубством."
— Я в порядку, — відповів Сун Мін на крик Годжу, перевівши подих.
Він просто трохи здивувався. Але насправді він відрізнявся від звичайної людини.
Королева вампірів жила 600 років? Сан Мін провів 2100 років у світі свідомості.
Він вже багато разів зійшов з розуму, тому розум Сун Міна здобув перемогу у боротьбі віч - на-віч з Дженіеллою.
— Ого, — вона широко усміхнулася, дивлячись на Сан Міна. — А ти справді не такий простий. Але дотримуйся пристойності, давно б відповів.
- Я вже замовив поїсти...
— Їжа в цьому місці тільки для свиней підходить.
— Поем и оценю.
- А ти не розумієш натяків! — розсміялася Дженіелла.
Її кутики губ піднялися, обвалюючи зуби.
Від одного виду її ікла віяло небезпекою. Дженіелла посміхнулася ще ширше.
- Ти не підеш?
— Нічого не робити, — зітхнув Сон Мін і встав. — Идем.
У нього не було вибору, і з похмурим виразом обличчя він пішов за жінкою.