Вислухавши інформацію, Сун Мін розбив кулю, яка стала сірою. Він розвіяв уламки по вітру і занурився в роздуми.
Пэк Сого жива. Він вже чув це від старого жебрака з відкритих Земель, але за допомогою Ебрариси він переконався в цьому.
- Вчитель покинула мурімів?
Вона сама по собі була дуже здивована. Пек Сого, попросивши про відставку, покинула Крун і вирушила на південь. Оскільки Ерія досить велика, неможливо дізнатися куди саме вона прямує, але якщо вона вирішила йти південніше Крона ...
— Вона хвилюється про мене.
Крук лежить дуже далеко від підземного підземелля. Там вони використовували сувій і телепортувалися, але якщо йти звичайним способом, дорога займе кілька місяців.
Якщо Пек Сого скоротить час на сон і їжу, а ще питиме ліки для відновлення Нейгун, то у неї піде більше місяця.
— Чи можна відправити Вшке листа?
— Так, це не складно, — відповів Невіл.
Дивлячись на те, як Невіл з'являвся в будь-якому кутку Ерії, здавалося, що для працівників Еребріса немає такого поняття, яким було б « розподілення ».
— А чи можливо пересунути мене туди, де зараз знаходиться Пек Сого?
— Нет.
Він запитав про всяк випадок, але відповідь була очікувана.
- Ми не обмежені. Але ви - так. Якщо ви захочете пересуватися, як ми це робимо, то ваше тіло не впорається з навантаженням простору і розпадеться, — серйозно сказав Невіл. - Я можу дістати сувій для переміщення на далекі відстані, але не все так просто. Зазвичай, ви можете пересуватися лише на місце наперед. Крім того, сувої дуже дорогі. Їх ціна зумовлена тим, що вони продають "час".
— А доставка листи?
- З цим проблем немає. Тому що я особисто займусь цим, - потиснув плечима Невіл.
Слухаючи Невіла, Сун Мін задумався про гільдію Ебрарина та його виконавців.
Вони долають відстань, як ніколи. Навіть такий майстер, як Сун Мін не віяв наскільки сильним Невіл.
- Що таке СЕРП?
— Гільдія, — відразу відповів Невіл.
Немає сенсу від питань, якщо не почуєш нормальна відповідь.
— Можна мені ручку і папір?
Звісно.
Невіл поворухнувся. Після цього він засунув руку і витягнув ручку з папером.
— Я можу це позичити?
— Звичайно, беріть.
Сун Мін, посміхнувшись, сів на землю. Він приклав ручку до паперу і задумався.
Що йому написати?
Що він в порядку?
« Вибачайте, що звертаюся в листі.
Зі мною все добре. Я не поранений і вибрався живим.
Приємно чути, що з вами теж все обійшлося. Вчитель, я не розчарований у вас. Я прийшов у підземний підземелля тільки щоб врятувати вас, і сподівався на ваше виживання.
Не хвилюйтесь про мене і не звертайте уваги на мою відповідальність.
Я в порядке. Правда в порядку."
Сан Мін закінчив і відклав ручку.
« Скажи Пек Сого про те, куди я прямую? Якщо так, то вона добре знає її характер і точно піде за мною. Чи мені слід залишити все як є?"
Сан Мін прямував на північ. Він не знав, що його на дорозі чекали за небезпекою.
Зрештою, він не розкрив їй своєї мети. Він хотів зустрітися з нею. Я хотів поїхати. Чути від неї те, що вона не встигла сказати. Що він став сильнішим, що виріс - всі ці слова.
Сан Мін відклав ручку.
— Потім.
Спочатку треба йти на північ.
- Ти дивовижний.
Сан Мін знову почав йти. Він звик до швидкості від спільного використання Прискорення і техніки пересування, він вже досконало оволодів керуванням.
« Ти тільки зрозумів?» — захватався Ходже.
Невіл дав інформацію і про Ходже теж.
Я займався своєю діяльністю 400 років тому. Це був жахливий монстр, який правив у кошмарі на півдні Ерії.
— Але ти все одно втратив тіло і був замкнений.
« Люди намагалися мене замкнути. Магі з муриму, лицарів, парфумів. І в них це вийшло, коли всі вони збиралися".
- Чому ти не втік?
« Тому що не хотів» — швидко відповів Ходже.
- І це все?
«Звичайно».
Дивно. Ти не був королем, але правив у тому регіоні як правитель. Кажуть, що серед людей досі є ті, хто вірить у тебе.
« Люди такі. Вони вірять у те, що не під силу їм зрозуміти. Люди думають, що блискавка в небі - це проделки бога», байдуже сказав Ходже. « Як випаде шанс, пішли на південь. Я дам тобі свої скарби."
- А де тепер твої слуги?
« Вони померли» — відповів Ходжу.
Після цього він замовк. Але йому не подобалося розмови про минуле.
Сан Мін теж не збирався більше питати.
— Юг.
Він ніколи не був там.
Насправді, і на півночі він ніколи не був. Він навіть не знав, куди йти на північ.
Йому припадало в голову тільки одне місто — Трава.
Колись там правив диявол Крові Пек Му Сон, а потім Ві Джі Хюн відрізала йому руку і забрала владу.
Колись його охороняв вартовий Диявола Крові, але коли він втратив силу, місто вже не було під охороною.
— Там багато муримів, темних магів та іншої нечисті.
Може він зустріне Прескана там. Сан Мін сподівався на це.
Якщо все так обернеться, то не потрібно буде його шукати. І можна буде запитати про чорне серце.
***Раптова поява чоловіка була дивною. Пек Сого зупинила біг і відновлювала дихання. Неподалік від неї стояв Невіл, і вона оглянула його пристойним поглядом. Невіл підняв обидві руки і заговорив з нею:
— Я не за вами.
— Вы дракон? — запитала Пек Сого, трохи похитнувся.
На її запитання Невіл голосно розсміявся.
— Таке непорозуміння я вперше зустрів!
Він не міг приховати сміху. Але Пек Сого не відчула сорому.
Насправді, поява Невіла було досить несподіваним, щоб сплутувати його з драконом. Він просто з'явився без будь-яких попереджень.
Це не виглядало як використання магії телепортації, і Пек Сого не змогла встановити особистість Невіла. Вона не знала, хто він.
— А... Вибачте. Мені просто стало смішно. Дракон... Що ж, і таке можливо », сказав Невіл і підійшов до Пек Сого.
Вона зміряла його гострим поглядом і поставила завісу Техніки Захисти.
Але Невіл не сповільнився.
— Хіба я не говорив уже? Я не за вашу душу. Я тільки виконую своє доручення, — сказав Невіл і засунув руку за пазуху.
Він витягнув з жакету конверт із листом.
— Сан Мін передав вам листа.
- Що? — На здивування Пек Сого.
— Сан Мін передав вам листа.
Вона хотіла якомога швидше дістати його, але виявила терпіння. Вона, важко дихаючи, потягнулася за листом. Її захист розпорошився.
« Чи зможу я забрати його, якщо захочу? » — подумала Пек Сого.
Як тільки вона зняла захист, Невіл усміхнувся і передав їй листа.
Поки Невіл зник так раптово, як і з'явився.
Пек Сого мовчки прочитала листа.
- Він живий...
Просте письмо.
Йому не можна було повністю довіряти, але Пек Сого вірила.
Не почерк, а незрозуміла поява Невіла змусило її повірити.
Пек Сого обережно складала лист і тихо пробурмотала:
- Він живий... Учень живий!.
На закінчення припливу спокою, Пек Сого замислилася:
- Як він вижив?
Чекати на питання.
Вона прочитала лист. У ньому не говорилося, де він і куди прямує. Було б непогано дізнатися.
Пэк Сого відчула жаль.
— Якби я був сильнішим, то не мусив би шукати допомоги.
Пэк Сого прикусила нижню губу. Вона не бачила учня багато років, і він виріс настільки, що важко повірити.
Навіть після зустрічі з ними рік тому він не міг і заціпеніти про трансцендентність, але в підземеллі вона бачила навики рівні їй або навіть вищі.
Вона вирішила куди піде.
Пек Сого встала з землі. Вона склала лист в кишеню.
Вона подумала, що це діалог до них ще там, на горі, яка так далеко, щоб її не можна було розпізнати.
І його наказ втекти з підземелля.
— Я повинна була це сказати, — пробурмотіла Пек Сого і попрямувала до гори.
***Сун Мін йшов у Травію, але причин для поспіху не було. До зими залишалося багато часу.
- Що за броджництво! — Руби було не зручно.
Сун Мін полював і смажив м’ясо на вогні, що не сподобалося Рубі. Він подивився в її сторону.
— А ти, я дивлюся, всім незадоволена.
— Просто добре, коли є ліжко і дах над головою.
- Ти ніколи не спала під відкритим небом з Енвірусом?
— Господар навіть це робив з комфортом. Він завжди будував прекрасний будинок за допомогою магії і там спав.
- Який дратівливий тип.
— Вы о чём?
« Навіть на землі без даху добре спиться, — сказав Сун Мін, відламавши ногу кролика, якого він спекав і простягнув її Рубі.
Хоч Рубі й обурювалася, то таки прийняла їжу. Вона обережно взяла ногу і відкрила рот.
- До яких пір ви збираєтеся так бродитися?
- Поки не доберемося до трави.
— Ми вже цілий місяць так живемо. А до трави ще три місяці шляху.
— Я знаю.
— Три місяці просто неба?
- Це не складно. Можна полювати, а в сумці достатньо приправ.
— А інші засоби першої необхідності?
— На все знайдеться рішення.
- Як взагалі ви стали членом Ебрарина? — цокнула мовою Руби.
На її слова Санмін потиснув плечима. Він широко розкрив очі і подивився на Рубі.
- Ти знала?
— Ви ж не приховували, — відповіла Рубі.
Йому нічого було заперечити. Він викликав Невіла, нехтуючи Рубі та Ходжу.
« Я теж знаю» — провібрував Ходже.
Невіла не здивувалась, коли я прийшов сюди.
Він жив 400 років тому, і вже тоді існував Еребріс.
- Ти теж був його членом?
« Коли я пропонував, то відмовився".
- Енвірус теж член Ереріса?
— Звичайно, — спокійно відповіла Рубі.
Сан Мін подивився на неї і запитав:
- Що таке СЕРП?
Це питання було поставлене як Ходже, так і Рубі.