Рубі прокинулася.
Сон Мін піднявся, відновлюючи дихання. Він сів на ліжко і, обернувшись до Рубі, запитав:
— Добре спала?
але я ніби засинала на підлозі...
- Я переніс тебе.
— Ох, не варто. Я хвилювалася, тому спостерігала за вами поки ви не поснули.
- Хіба є якісь причини хвилюватися?
— Ви були на межі смерті, а потім кричали від болю.
- Я не кричав.
- Ви кричали, але без звуку. У будь-якому випадку, я спостерігала за вами. Ви навіть не прийняли душ, тому я вас помила за допомогою магії - додала Рубі.
Не дивно. Він відразу впав від втоми як тільки прийшов, але прокинувся чистим.
- Яке добре обслуговування.
« Запах був жахливий, — сказала Рубі, демонструючи ніс.
Сун Мін проігнорував її слова і підняв спис, який притулився до стіни.
- Куди ви йдете?
— Мне полегшало. Думав розмитися на свіжому повітрі.
- Може просто гарненько відпочете?
- Ти так сильно хвилюєшся?
— А що, не можна? Я не можу залишити вас вмирати. Тоді я не зможу виконати завдання мого пана.
— Ми навіть не знаємо, де він.
На ці слова Рубі погрустнела і притиснула свої котячі вуха.
- Ми знайдемо його. Якби він не хотів з вами зустрічатися, то не залишив би мене.
— Може ти просто не знаєш, що Енвірус тебе кинув?
— Це... Неможливо.
Її голос не був наповнений рішучістю. Перед тим як увійти в підземний підземелля, Рубі була цілком впевнена, що вони знайдуть Енвіруса.
Але того, що вони побачили в темниці, було достатньо, щоб похитнути дух Рубі.
Вона була зроблена Енвірусом і жила заради нього. Вона бачила і набагато жахливіші речі, але всі вони були дріб’язковими для її могутнього господаря.
Але тепер Енвіруса не було поряд, і вона мало не померла. Якби не допомога Ходже, всі б померли.
« Я жартую, — сказав Сун Мін, подивившись на її сумне обличчя. — Якби Енвірус кинув тебе, то не доручив би вести мене.
— Але я мало не померла.
— Ми» мало не померли. Але вони вижили і продовжують жити.
Рубі стиснула губи і подивилася на Сан Міна.
Той подивився їй прямо в очі, потиснув плечима і вийшов.
У селі була одна гостинка, яку Сун Мін вибрав у поспіху. Вона складалася з одного дуже старого будинку.
Селиня була на диво велика, але в порівнянні від міст, обнесених мурами, у селі небезпека підстерігала на кожному кроці. До того ж, тут не було системи, як в містах.
На першому поверсі стояла брудна їдальня — пивний двір. Люди, подібні до бродягах, збиралися в гуртожитку з шумним споживанням і п’янством. До того ж, Сан Мін побачив багато найманців.
Він, відводячи від них погляд, замовив собі їжу.
— Ну і запах... — тихо пробурмотала Рубі.
Не схоже, що тут дотримувалися санітарних норм і їжа не здавалася смачною.
Коли він вже майже закінчив гостину, хтось підійшов до нього, ридаючи ноги.
— Я вперше бачу вас у цьому селі.
Щоразу, коли він відкривав рот, повітря навколо нього окутіло в’язницею. Рубі помостилася, а Сан Мін повернувся до нього.
На нього в відповідь дивився старий, жебрак і чорний від бруду людина.
— Подайте милостиню.
- Ви з відкритих Земель? — запитав Сан Мін.
Він з самого початку не збирався ховатися. Вбогий засміявся, отримуючи злобу.
- А ви той списносець?
Він почав говорити тихіше. Настільки, що інші шуми готелю його заглушували.
Сан Мін тільки дивився на нього.
- Я не маю нічого проти відкритих Земель.
Ха-ха! Ви, мабуть, щось не розумієте. Я просто згорю із цікавості, що такий сильний майстер робить у цьому богом забутого села.
— Зрозуміло.
Він трохи запізнився з відповіддю.
— Да, это я. Якісь проблеми?
— Тут поблизу відчинилося підземне підземелля. Кажуть, маленький диявол Ві Джюн закрив його.
— А чутки швидко поширюються.
Ха-ха! Магія дуже корисна, правда?
- Що ви хочете запитати?
— Наш герой відкритих Земель вийшов звідти з відрізаної рукою. Такі майстри, як Чан Дік Су і Пек Сіґо повернулися цілими. Ми підозрюємо, що наш герой втік звідти для порятунку свого життя, але ніхто не знає що там сталося насправді.
У Сан Міна розширилися зіниці. І він заспокоївся. Пек Сого вибралася з підземелля неушкодженою.
- Що вам цікаво?
- Як ви вижили? — Питал жебрак.
Сун Мін не відповів, а просто мовчки подивився на нього.
Трохи почекавши він відкрив рот:
- Я зробив достатньо, щоб вижити ось я і тут.
— Ха! Що, старий жебрак вас роздратував?
— Нет. Зовсім ні. Просто я не хочу розповідати все.
- Чому?
— Не ходіть навколо, запитайте прямо. Вам цікаво, що отримала Ві Джі Хюн у підземеллі?
На ці слова жебрак заткнувся.
Сан Мін відчув роздратування. На початку мурими хотіли зупинити Ві Джі Хюн.
Взагалі, Ві Джі Хюн від самого початку не робила таких жахливих дій. Але вони, дотримуючись свого принципу, приписали її до злочинців, стежили за нею і намагалися зупинити.
Все стало зрозуміло ще з тієї балаканини, яку ніс Чан Дік Су.
- Що ж вона отримала в тій темниці?
— Я не бачив.
Брехня.
— Це було жахливо, і я лише хотів вижити. Я навіть не зустрічався з нею особисто. Коли я був на межі, підземелля зачинилось і мене насильно звідти виштовхнуло. Це все.
Убогий мовчазно оцінював правдивість слів Сун Міна. Після цього він похитав головою.
Дякую за співпрацю.
— А, и ще.
Сан Мін засунув руку за пазуху. Він дав жебракові пару монет.
— Вот.
— Благослови вас Господь.
Бідний натягнув посмішку і вклонився. Сон Мін зітхнув з полегшенням, дивлячись у слідкуватому.
- Все заплутаніше і складніше...
Він не збирався з ними зв'язуватися, але так і вийшло.
Сан Мін оглянув їдальню. На нього з-за рогу дивилася група бродяга.
Всі відкриті Земель.
Відкриті землі не вміли битися, а мали багато.
У місці, де повно народу, обов'язково будуть жебраки. Інші фракції часто відмовляються від неприпустимих, але не тут. Вони приймали всіх.
Сан Мін мовчав. Він збирався залишитися в селі, привести у порядок тіло, але, мабуть, не призначено. Йому дуже подобалося.
Він розплатився і відразу вийшов. У нього спочатку не було речей, так що і збирати було нічого.
- Куди ви йдете?
— Для початку на північ.
Почувши відповідь Сун Міна, Рубі перетворилася на маленький вогник і заховалася.
Сон Мін на ходу аналізував деяку інформацію. Він думав про більш чіткому напрямку. Не поспішаючи, він залишив село. Ніхто не стежив за ним.
Але щось не давало йому спокою. Ходже, висує на спині, задрижав.
"Магия..."
"У відкритих Землях також використовують магію?"
« Я не знаю, але за нами точно стежать. Що робити?»
« Ігноруйте. Якщо ми звертатимемо на це увагу, то стане тільки гірше".
Він не знав, чому з боку відкритих Земель.
Це тому що він вийшов з в'язниці живим? Чи, може, їх турбували його стосунки з Ві Джи Хюн?
Йому було нецікаво. Але він не міг з цієї причини атакувати село. Сун Мін знав, наскільки тісні відкриті землі.
- Невже він залишив Чві Голя з Старою Відьмою? Не може бути...
- Взагалі-то, це я той, кого кинули -- пробурмотів Сан Мін, продовжуючи крокувати вперед.
"Птаха" слідувала за ним.
Сон Мін ще не відкрив механізм пересування, тому на ньому нічого не залишалось. Пташка спостерігала за тим, як Сан Мін пішов швидким кроком і передавала інформацію з допомогою магії.
Інформація застосовувала прямік в Крун. Кончено, з затримкою, але таке під силу тільки завдяки магії, а не Ци.
- Він живий.
Чві Голь підніс руку до скляної кулі.
Гільдія магів об’єдналася з відкритими землями і стала їхніми очима та вухами.
Але в режимі реального часу вони стежили не за багатьма.
Чві Голь скористався своїм статусом, щоб стежити за Сон Міном.
- Я думав, що він помер.
Це було адекватне умозаключення.
Його противником був двійник Ві Джі Хюн. Хоча й монстр і слабший від оригіналу, але пригадуючи силу Малого Диявола, можна припустити, що дволик має велику міць.
Чві Голь не сумнівався у своїй правоті. Він втратив руки, Чан Дік Су також дістався у сутичці зі старою відьмою.
Как и Пэк Сого.
Він не знав сил списа, але боротьба явно була нерівною. Тому він вибрав втечу. Чві Голь вважав це правильним.
Якби списноносець помер у підземеллі, Чві Голь не сумнівався б у своїй логіці. І міг бути впевнений перед Пэк Сого. Я впевнений, що він врятував їй життя.
Але він не зміг їй нічого довести, і отримав ляпасу.
« Я б помер краще, якби я був мертвий» — з гіркотою подумав Чві Ґоль.
Пэк Сого пішла. Вона зробив запит на відставку з муримів, і, не дочекавшись їх відповіді, покинула Крун. Він ще не перевіряв, куди вона попрямувала, тому що не стежив за нею.
- Не подобається мені це.
Чви Голь подивився в кулю. Він бачив образ Сун Міна з половиною списів. У нього в голові промайнув образ Пек Сого, що питала, чому він кинув її учень. Тому він не любив цього. Так само, як і образ Пек Сого.
— Заздрість тягнеться вниз, — посміхаючись пробурмотів Чві Голь.
***Трохи відійшовши від села, Сун Мін відкрив техніку. Але не звичайна техніка пересування.
Вона була швидше звичайною. Для використання магії потрібно витрачати енергію, але її легко використовувати за допомогою сторінних навичок. Тоді витрачається Нейгун і збільшується швидкість.
Спочатку він не міг звикнути до швидкості.
Але це не зайняло багато часу.
Сон Мін, проходячи через перешкоди на шляху, додав Техніку Розвороту.
— Не найкраще використовувати її надто довго.
У Сан Міна залишалося багато Нейгун, але спільне використання двох техніків було надто інтенсивним. Нейгун було ще достатньо, але Сан Мін все одно зупинився.
- Непогано б використовувати це в бою.
У результаті цього прискорювалась несподіванка. А ще потрібно часу, щоб пристосуватись до процесу прискорення і інших технологій.
« Бо я не маю таланту », — подумав Сун Мін усміхаючись.
Слежки більше не помітні. Мабуть, вона не змогла наздогнати Сан Міна.
— Можете вийти.
Щойно Сун Мін закінчив говорити, з'явився Невіл.
Він вклонився Сан Міну.
- Я приніс передати запитуючу інформацію.
Невіл дістав скляну кулю. Сан Мін похитав головою і прийняв його.