Він ніколи не чув імені Джі Хак.
Але раз посол сказав, що той майбутнє Шаоліня, тобто так. Хоча це був раптовий бій, Сун Мін був цілком не проти.
Навіть якщо він програє, можна винести свій урок.
Один із таких випадків був з нами Гун Хі Воном. Коли він програв нам Ґун Хі Вону, Сун Мін дізнався про свої недоліки.
Сон Мін і Джі Хак приступили до бою в присутності посла. У Джі Хака в руках не було зброї, Сун Мін взяв спис.
Сан Мін подумав, чи все буде гаразд, якщо він використовує справжній спис. Він подивився на посла, але той тільки розсміявся від його погляду.
— Твой спис може прорубати алмаз?
Сан Мін відчув страх. Якщо посол говорив серйозно, то це означало, що Джі Хак був проданий як діамант.
Сан Мін зковтнув і подивився на Джі Хака. Вони були приблизно однаковими тілами і віком.
Поодинок почався.
І закінчився за сто секунд після однієї атаки і оборони. Сан Мін програв.
Сун Мін почувався виснаженим, сів на підлогу і подивився на Джі Хака.
У нього не було жодної рани, в той час як Сан Мін виглядав паршиво.
Посол розсміявся, подивившись на Сан Міна:
— Тепер я зрозумів, чому вона попросила попрацювати над твоєю Ці.
Посол захопився в долоні, посміхаючись. У Сан Міна від цього звело зуби.
Це взагалі піддається поясненню? Сан Мін був майстром, який ось-ось досягне трансцендентності. Але Джі Хак розправився з ним, як із маленькою дитиною. Хоч Сан Мін програв нам Гун Хі Вону в бою, але не так легко як з Джі Хаком.
— Джи Хак. Що думаєш?
Джі Хак, який склав руки і дивився вниз, підняв очі. Подивившись на посла, він похитав головою.
— Що я можу відповісти?
- Кажи, що ти відчув.
Посол потребував відповіді, але Сун Мін не відчував належного враження високопоставленого майстра. Джі Хак закінчив думати і відкрив рот.
— Йому багато чого бракує.
Ці слова перетворилися на кинджал і прокололи Сан Міну груди.
— Йому найбільше бракує досвіду. Очевидно, він має неабиякі навички володіння списом... Але він не вміє повністю їх втілювати. І не тому, що він не звик, а тому що не знає як.
Він чув подібне від нас Гун Хі Вон.
— Владина Ци незграбно. В енергії бракує, але її тривалість нерівномірна.
— Тому що його енергія, тіло і душа знаходяться в дисбаласі. Він навіть не на стадії отримання нової здатності, але його Ци на досить високому рівні. Душа і енергія рвуться вперед, а тіло залишається позаду. Це небезпечно, — додав посол.
- Ти не зрозумів, що це означає? Ось, поглянь. Якщо ти двома ногами йдеш в одному напрямку, то й проблеми немає. Але якщо одна нога задовга або коротка, то стає важко ходити чи бігати. Навіть якщо ти підеш через силу, трохи почекаєш. Але проблема в тому, що це порівняно все просто. Але твій випадок набагато заплутаніший.
- Що мені робити?
— Для початку потрібно здобути здатність до кінця. Якщо пощастить, то це вирішиться. Тому що в тебе порушена енергія, то і цей бар'єр зникне. І приплив* був би найкращим варіантом, — сказав посол і встав.
(Сміх)П.п: Притока - « змінитись у найкращому напрямку і бути абсолютно іншим» Коли людина, досягнувши високого рівня майстерності, багато працював над собою і просвітлювався, саме тіло стає більш придатним для вивчення мистецтва, щоб перетравлювати їх.
- Джи Хак, поки ти простежив за ним.
— Я зрозумів.
Джи Хак склав руки. Сон Мін, зітхнувши, встав. Він вже майже досяг трансцендентності на горі Муші, і в поєдинці з Айне він отримав техніку витривалості.
Він думав, що став сильнішим. Але це було не так. Сан Мін не став сильнішим.
Він просто переступає межі, які зковували його в попередньому житті. Сан Мін не був слабкий. Для свого віку він був майстром, і можна порахувати по пальцях рівних йому.
Але йому не вдалося перемогти противників. Нам Ґун Хі Вон, спадкоємець родини нам Гун, майстер меча, відомий тим, що з дитинства був на крок попереду.
— Не здавайся. Якщо не порівнювати твої навички з моїми, то вони хороші. Не так багато вісімнадцятирічних знаходяться на такому рівні.
— Але хіба ти не переміг мене, як маленьку дитину?
Звичайно, це погано. Але я часто чую, що я найсильніший геній з коли-небудь існуючих в Шаоліні. Я ще не почав ходити, а вже був у Шаоліні. Я виріс тут, і не тільки посол, але й інші видатні майстри навчили мене технікою володіння Ці. Я виріс, всотуючи весь їхній досвід і способи володіння Ци.
Його слова зачепили Сун Міна. "Будучий Шаоліня". Так представив Джі Гака посол, і тепер він зрозумів значення цього.
— Але навіть я не зміг перемогти Малого Диявола, — тихо пробурмотів Джі Хак.
Сон Мін прийшов в себе, почувши це.
- Ви билися?
— Да.
- Навіщо маленький диявол Ві Джі Хюн прийшов сюди?
Джі Хак спокійно сказав:
— Це була несподівана зустріч. Вона одна прийшла сюди. І сказала, що хоче подивитися Шаолінь.
Сан Мін подумав, що це був неуцтво.
- Хоче подивитися Шаолінь. Сімнадцятирічна дівчинка, яка ще не досягла 20 - річного віку. Але ніхто з монахів не зробив їй виговору чи посміявся над її словами. Я був тут... Це... Це був надзвичайний і образливий досвід. Я ніколи не думав, щоб хтось такий більший за мене.
— А потім?
— Посол особисто вийшов на зустріч, сказавши, що це важливий гість. І він провів з нею розмову тіт-ате. Я не знаю, про що вони говорили. Потім я воював з Ві Джі Хюн. Вона сказала, що хоче побачити Шаолінь, і посол відповів їй, ніби майбутнє шаолиня її все покаже.
Що було потім Сан Мін вже знав.
— Світ такий великий, — пробурмотів Джі Хак і закрив очі.
— Минуло трохи більше ста секунд. Поодинок був на рівні. Якби це було справжнє битви, я б не протримався і 50 секунд. Вона сама назвала себе маленьким Дияволом, але я не розумію цього прізвисько. Якщо вона всього лише « маленька» то хто ж справжній диявол.
Сан Мін не знав справжньої Ві Джі Хюн. Він давно її не зустрічав і думав, що вона стала сильнішою. Але наскільки? Він не міг і уявити.
Зі слів Джі Хака її сила перевершила всі сподівання. Ві Джі Хюн перемогла пані Хака так само легко, як він переміг Сун Міна.
- На якому рівні Ві Джі Хюн?
— Я не знаю. Але одне є певним. Вона вже давно перевершила абсолючність і знаходиться на найвищому рівні. Вона досягла трансцендентності або є абсолютно новим рівнем — невідомо. А які у вас стосунки з Ві Джі Хюн?
— Ми друзі.
— Зрозуміло.
Джи Хак похитав головою. Сан Мін встав, похитуючись. Джі Хак подивився на міцного списа хлопця і запитав ще раз:
- Тобі бракує досвіду. Ти не можеш повністю користуватися своїми здібностями. І лише тоді, коли нас ведуть до справжнього бою, ми зможемо досягнути досконалості.
- Зрозумів.
- Це може провокувати нерозумно, але не засмучуйся через виграш.
— Вам не треба хвилюватися, — сказав Сун Мін усміхаючись. - Я звик до знеохочення. І звик знову підніматися.
Тільки звик.
Але було нелегко.
Він відчував, що ще далеко. Колишній будинок Сун Мін пішов у Шаолінь. Однак його думки не були про дорогу.
Дивно... Він думав, що наблизився. Навіть якщо не прямо перед носом, але здавалося так близько. Він думав, що якщо простягне руку, то зможеш доторкнутися.
Як же він помилявся. Ві Джі Хюн була далі всіх його понять. А може це не вона була занадто далеко, а він рухався надто повільно. Але все одно між ними була відстань.
— Недостатньо.
Він почувався неповноцінним. Сан Мін подивився на спис у руці.
Коп'є не було важким, але Сун Мін тоскував по вазі, який він відчув на горі Муші.
Очі не бачили, а сморід і шуми щодня продовжувалися. Якщо подумати, то вся його життя тоді була дуже важкою. Але саме в ті моменти він був як ніколи улюбленець.
"Що я зробив після того, як спустився з гори?"
Він спускався стежкою. Сон Мін, слухаючи струшування цвіркунів, дивився на себе.
« Що зробив... спустившись з гори Муші ..."
Вибрав шлях найманця. Став найманцем S-ранга. Він відчував самозадоволення від того, що досяг такого рангу, про який не міг і мріяти в попередньому житті.
Він думав, що отримав відповідь на свої муки. І був радий, що зараз він змінився в кращий бік.
Минуло кілька місяців.
Він заробляв, виконуючи замовлення. Він купив спис нагромаджені гроші. Был... Добре. Йому було приємно відчувати цю вагу, яку він втратив у минулому житті.
Да.
Наступні кілька місяців він був задоволений. Він робив усе, щоб отримати визнання. Силу, якої у нього не було в попередньому житті.
Йому подобалося, що в Бехенґеру він належав до гільдії найманців, які знали його люди ставилися з ним по-іншому.
З якогось моменту він вже не виконував завдання так старанно. Тому що в нього були спогади про минуле життя, і тепер він має почесну зброю та обладунки.
Але він не знав, що це була пастка.
Він сподівався на спогади. Намагався подолати стіну з їх допомогою.
Зусилля?. Зусилля? Сан Мін розсміявся. Усі його зусилля залишилися на Муші.
До чого він так старанно докладав зусиль.
Врешті-решт, сьогоднішній Сун Мін не відрізнявся від себе з попереднього життя. Працював на їжу і жив одним днем. Не було відмінної від найманця С-ранга, коим він був тоді.
« Я ризикував своїм життям, щоб виконати завдання і тому можу дозволити собі розважитися. Пити, зустрітися з дівчатами. У той час і сьогодні не було нічого, окрім марення. Я страждав на гору Муші, а зараз можу відпочити. Я казав собі, що цього достатньо, щоб викладатися на повну. І це не володіє винятковими здібностями!"
Сан Мін засміявся. Подорож до Шаоліня була такою довгою.
Побачимо кінець. Величні думки, які відвідували Муші на горі, були лише для того, щоб задовольнити себе.
Йому відкрилася правда.
Він хотів бути цикадою, думав, що вибрався з кокону.
Але він помилявся.
Лі Сан Мін — це ще одна личинка.