Він уже міг відчути як його сила збільшилася. Після отримання цих двадцяти відсотків від Ві Джі Хюн, Сун Мін почав добігти від готелю до північного муру без передишок.
Він досяг тієї точки, що вже міг вважатися майстром бойових мистецтв другого класу. Брак внутрішньої сили було вирішено Ві Джі Хюн, і тепер він міг думати про майбутнє. Він не знав, наскільки йому підвищить свій рівень з його відсутністьм таланту і Аметистим Хмаром, але принаймні тепер міг сподіватися майбутнього.
У нього було не тільки « Аметистне Хмаро». Якщо він зможе отримати Небесну техніку від Ві Джі Хюн, то матиме дві потужніші технології і зможе ставити собі вищі цілі.
Звичайно, він не стане майстром, якщо просто вивчить ці дві техніки. Майстерами ставали лише генії гніїв.
"Хоча б краще, ніж раніше."
Ситуація зараз була набагато кращою, ніж в його попередньому житті, у якій він мучився з технікою другого класу протягом десяти років і застряг на ранзі С. Відсутність таланту сповільнювало його, але принаймні він мав можливість поліпшитись. Через темп росту безкласових і бойового скелета, він хоча б трохи поліпшився.
- Пан.
Коли Сун Мін збирався йти в ліс як зазвичай, хтось гукнув його. Сан Мін загальмував і обернувся.
На нього дивився підліток. Сон Мін швидко оцінив його одяг. Одяг майстра бою. Цей юнак був майстерним мистецтву бою. Сан Мін подивився на меч, закріплений на його поясі і запитав:
— Да?
— Пане, ви майстер бойових мистецтв?
Досить пряме питання. Цей підліток повинен розуміти деякі речі у світі. Сун Мін захищався на секунду.
Він був Безкласовим. Він користувався бойовими мистецтвами, але його статус залишався незмінним. Якби він захотів отримати новий клас, то мусив би піти в гільдію або інше місце.
Але він ні в якій з них не було.
— Да.
Проте Сун Мін спокійно збрехав. Ніхто не повірить, що Безкласовий здатний навчати техніки і мати великий об'єм внутрішньої сили. Оскільки він вже був перевірений Ви Джі Хюн, Сун Мін збирався бути більш обережним.
— О, ясно. Здається, ви досягли успіху в швидкісних технологіях. Якщо ви не проти, можу я дізнатися з якого підрозділу ви прийшли? — Оживившись, запитав юнак. Питання, змішане з похвалою. Сан Мін похитав головою і відповів:
— Я не скажу тебе цього. Я не бажаю відкрито говорити про це.
Сун Мін з спокійним виглядом відповів. Він негайно зробив так, щоб його обличчя і погляд виражали підозру. Юнак кивнув, почувши слова Сун Міна.
- Розумію. Можливо, моє питання прозвучало надто різко. — Сказав підліток.
- Мене звуть Ен Хей Лун. Мене також називали Клінком розпаду.
—... Мене звуть Лі Сан Мін. У мене немає продзвони.
— Правда? Твої здібності дуже хороші для твого віку...
- Я ніколи не покидав сім'ю... — СОН Мін придумав наспах. Завдяки своєму досвіду він міг поводитися як слід у війську, але якщо так продовжувати, то його можуть викрити.
— Але що за справа у пана до мене?
— Хаха! Пане, я не такий вже й великий, щоб мене так називали. Покличте мене просто Клінком розпаду.
Клинок руйнування чи ні, нікому не подобається таке лестощі. Ен Хей Лун продовжував посміхатися.
— Це дрібниці, але я хотів попросити допомоги у люб’язного пана.
— Моей помогу?
— Хм. Справа в тому...
Хей Лун торкнувся підборіддя і впав у роздуми. Трохи подумавши, він продовжив.
Звичайно, не обійшлося без води, але суть розповіді була проста. Він та його товариші намагалися здолати клан орків і шукали компаньйона, який зможе допомогти.
- З твоїм умінням, ти зможеш нам сильно допомогти.
Голос Хей Луна був повний ентузіазму.
— Орки. Якщо ми зітремо цих ходячих свиней, ми можемо отримати багато прибутку. У нас є товариш з гільдії найманців. Це завдання - її офіційний запит. Вони передали нам просторову сумку, так що ми зможемо дістати багато трофеїв. Крім того, якщо ми досягнемо успіху, то отримаємо також винагороду, яку справедливо розділимо.
Хей Лун відразу почав переконувати його, поки Сон Мін був зацікавлений.
Оскільки це був запит від гільдії і групи підтримували просторову сумку, завдання було важливим.
— Скільки людей у групі?
— Не рахуючи мене, троє. Також у нас є ношники. Якщо допоможете, буде вже четверо.
- І всі вони майстри бойових мистецтв?
- Є три майстри бойових мистецтв і один маг.
- Носильники?
— Безкласові. Від них не багато допомоги. Але вони корисні як ношувальники. - Хей Лун з любов’ю сказав. Це було холодно і стисло.
—... Гм...
Сан Мін замислився. Перемога над кланом орків. Сам цього він не міг зробити, але з трьома майстрами бойових мистецтв і магом це буде просто.
Орки в Дженабісі не були сильними. В інших місцевостях можна було знайти достатньо сильних орків, яких можна протиставити майстрам мистецтв бою другого чи третього рангу, але не цих. Хоч вони й сильніші від людей, у порівнянні з кваліфікованими майстрами бойових мистецтв вони ніщо.
Додати мага?
Він сам ніколи не вивчав магії, але мав уявлення про її силу. Навіть якщо маг низькорівневий з відповідним часом і умовами міг виявити неймовірну силу. Поки три майстри бойових мистецтв його прикривали, маг міг легко позбутися орків.
— Можу я дізнатися про нагороди?
- Вони заплатять нам 2 000 тисяч Ері.
Завдяки досвіду колишнього життя він добре знав про гільдію найманців. У кожному місті вона мала філіал. Чесно кажучи, Гільдія в Дженабісі була нічим у порівнянні з гільдією інших міст. Монстри поблизу Дженабіса були занадто слабкими, і не затримувалися надовго. В основному, тут жили Безкласові.
Отже, гільдія тут не була досить гарною. Гільдія попросила зачищення 2000 000 Ері. Можливо, це не так багато щоб ризикувати життям, але таке було в порядку речей для гільдій найманців.
Вони не дають багато грошей або нагород. Їм було плювати на життя найманців ...
"Але якщо подумати про достатку..."
Він не міг вгадати, яким спорядженням буде володіти певний орк, але він знав одне - тіла орла були дуже корисними магічними складниками. Якщо він продасть жертву, отриману з цілого клана, то отримає близько 1500 000 навіть за допомогою гільдії.
Отже, близько 3 500 000. Він не знав, як буде розділена здобич, але принаймні отримає 500 000.
—... Як ми будемо ділити прибуток?
— За людськими корелеами. — Відповів Хей Лун. Сан Мін замовк. 500 000 Ері. Це досить багато для Безкласового в Дженабісі. Що робити? Було небезпечно. Він не знав, чи можна довіряти цій групі. Сан Мін не мав наміру довіряти своєму життю Хей Місяця.
Чи повинен він вважати це можливістю або небезпекою? Чи були якісь причини погодитися на цю пропозицію навіть з огляду на небезпеку?
— Я візьмуся за цю справу. — Подумав, кивнув Сун Мін.
Йому не потрібно було грошей. Він заробляв собі на життя походами в ліс і більшість прибутку залишився живим.
Але гроші завжди необхідні. І це правда в будь-який час. Сан Мін не планував довго затримуватися в Дженабісі. Через десять місяців він збирався залишити місто після того, як виграє у змаганні Безкласових і дістане зілля.
Однак йому все ще потрібно було зібрати гроші. Залишивши Дженабіс, він повинен був отримати спорядження, так що можливості для отримання грошей були важливими.
"У будь-якому випадку я зараз не можу вступити в гільдію".
Щоб стати на змагання Безкласових, він мусить бути безкласовим. Було б добре вступити в гільдію, щоб заробляти гроші, але так він не досягне своєї мети.
Дякую.
Обличчя Хей Луна просяяло.
— Думаю, вирушити прямо зараз буде найкраще. А як щодо вас? Ми всі готові.
— Прямо зараз? — Здивовано запитав Сан Мін. Він подумав, що це було занадто раптово. Але Хей Лун засміявся на його запитання.
— Хаха! Вони лише свині. Вам, пане, нема про що турбуватися.
Тоді, навіщо просив допомоги? Сон Міну не любила самовпевненості, яку демонстрував Хей Лун.
« Якщо щось піде не так, я можу втекти!"
Йому вистачало впевненості, що він зможе втекти самотужки.
Підійшовши до Гей Луна, Сун Мін вийшов за стіни замку. На дорозі до лісу чекали товариші Гей Луна.
— А він не замолодий?
Чоловік, який це сказав, мав старе обличчя і був низького росту. Він майже на підлогу відрізнявся від Сун Міна.
- Я бачив, як він використовував техніку прискорення. Незважаючи на його юний вік, він має велику силу і буде дуже корисним для нас. — Сказав Хей Лун. Сан Мін вийшов вперед.
— Мене звуть Сан Мін. У мене немає прозвищ.
—... Гм. Мене звати Маленька мавпочка до Сан Ран.
Маленька Мавпа. Він відповідав своєму прозвищу.
Мене називали Чорний Ніж Ван Пе.
Людина, одягнена в чорну одежу майстрів бойових мистецтв. У нього не було інших речей, але видно, що він використовував метальні ножа.
— Це Реніс. Я навчався у школі Беларус... В будь-якому випадку, ви не знаєте де це.
До нього підійшла дівчина-маг у фіолетовому одязі. Звичайно, він цього не знав. Існувало занадто багато різних магічних шкіл.
—... а ці люди?
Сан Мін обернувся. Позаду нього, мовчки, стояли ще двоє.
— Вони просто ночують, тож не варто про них турбуватися. — Сказав Хей Лун. Вони поклонилися Сан Міну. Вони були старші за Сан Міна, але в Ерії це не мало значення.
Сказав Хей Лун. Вони схилили голови в сторону Сан Міна. Вони були старші за Сан Міна, але в Ерії це не мало значення.
У Ерії, Сила була законом.