- Гаразд, зі технікою списа розібралися. — Сказала Ви Джі Хюн і простягнула руку. - Я дам тобі 20 відсотків моєї ци.
Вона вимовила це, як якусь дрібницю, але Сан Мін не міг в це повірити.
Двадцять відсотків її ци. Він не знав, скільки це було. Але чи було так легко передати і описати ци? Сон Міну стало цікаво.
Ци був у всіх різна. Хлопці мали енергію ян, дівчата - інь. Такі основи. Ци кожного з них різнилися залежно від того, яку техніку вони вивчали. Кожна техніка культивації надавала енергії унікальний вид.
- Я вивчив Аметистову хмару, чи зможу я прийняти твою ци?
— А ти не повний ідіот, — Ві Джі Хюн зробила горде обличчя і продовжувала: за звичайних умов було б неможливо передати ці. Передати можна тільки чисту ци. Але цього не варто робити. Ци, по суті, твоя життєва сила. Її передача зменшить тривалість життя.
Вона не хотіла вкорочувати своє життя.
- Є інші способи отримати ци, але вони не надто ефективні. Можливості вкрасти якусь енергію можуть здаватися гарною ідеєю... але насправді це не так. Накопичується занадто багато відходів.
Ві Джі Хюн простягнула руку і схопила Санміна за зап'ястя.
— Ти знаєш, чому дякує Дияволові одна з найкращих технік і дається лише головам?
- Звідки мені знати.
- Звичайно, ти не знаєш. Просто кажучи, Благодать Дияволу... не проходить через всі методи культивації, які називаються « надуживаною працею ».
—... Що?
Сун Мін не міг здивуватися цьому. Хай він і практикував технології тільки другого та третього класів, але знав, наскільки неймовірно було пройти етап « обробки ».
За допомогою техніки культивації, як правило, була природною сила в організмі. Ось так сила з'являється в тілі.
Такі є основою будь-якої техніки культивації, чи то техніці третього або вищого класу. Хоча аметистська хмара, яку вони практикували тепер, була технікою культивування святого рівня, вона також проходила процес обробки. Швидкість, з якою вони працювали в ци, нічим не відрізнялась від швидкості інших технік.
Але щоб не проходити обробку? Якщо це правда, то при кожному подихі у неї збільшується ци.
- Благодать дияволові дозволяє людині набрати силу, просто дихаючи, так що її можна порахувати однією з кращих технік. Але вона не доступна кожному. Потрібно мати необхідні якості, щоб вивчити її.
Ви Джі Хюн мовчазно стирала вирок* Сан Міна. Він відчував силу, яку йому передав Ві Джі Хюн.
(Сміх)П.р: Слово перекладається як "приказ, судовий вердикт". Я поки що залишив такий варіант, бо найбільше підходить до контексту, якщо є ідеї краще - пишіть на коментарі)
- Циркуляція крові... Не чиста. Там багато відходів. Чотирнадцять років — не зовсім відповідний вік для навчання військовим технікою. Вже досить пізно.
Цього не можна було уникнути. Навіть з низькорівним бойовим скелетом він не міг очистити свою кров.
- Ци у тебе теж надто малі. З цим я нічого не можу зробити. Твоя сила невелика. Так... Я збираюся передати тобі двадцять відсотків своєї ци, але це не просто буде втілити в життя. Як віддати, так і отримати.
—... Це ж не небезпечно, так?
— Нет. Тим не менш, все залежить від тебе, скільки ци ти зможеш прийняти з моїх двадцяти відсотків. Використай Аметистове Хлако.
Ві Джі Хюн опустила свою руку. Сун Мін послухався її поради і почав використовувати Аметистське Хлако. Його невелика кількість ци почала резонувати з великим Ві Джі Хюн.
Ві Джі Хюн встала позаду Сан Міна. Вона вдихнула і видихнула кілька разів, а потім поклала руку на живіт Сан Міна. Вона використала подяки Дияволові.
— Мовчи, — попередила Ві Джі Хюн. Сан Мін закрив очі і рот. Він думав лише про Аметиста Хмарка і активував його. Потім...
Через його живіт пройшов великий потік ци. Це була чиста, необроблена ци.
Різниця між зіллями і енергією Ві Джі Хюн була більш ніж достатньою. Об'єм був однаковим, але зілля також змішувалося із сміттям. Також, коли методи культивації проходять через процес обробки, з’являється багато відходів.
Але в енергії, яку вона передавала не було нічого такого. Звичайно, він не міг просто взяти й поглинути цю енергію. Сан Мін не вивчав подяки Дияволові.
Плечі Сан Міна тремтіли. Енергія Ві Хюн протікала через його кров. Сун Мін, щоб зберегти її, продовжував використовувати Аметистого Памлака.
— Фью!
Через довгий час Ві Джі Хюн убрала руку. Її обличчя наповнилось втомою. Вона витерла піт і проворчала:
— Це величезна можливість. Ти в курсі?
Сан Мін не зміг відповісти. Він був вражений кількістю ци, що проходить через його вени. Лише трохи почекавши, він відкрив очі.
—... ах!
Першою річчю, яку він зробив, був зітхання. Кількість енергії перевищувала її значення. Він не відчував такого вже цілу вічність.
« І це тільки двадцять відсотків? »
Це було неймовірно. Двадцять відсотків, що вона передала йому... Її було більше, ніж він назбирав за останні десять років.
- Скільки ти отримав?
— А... близько... половини?
— Неправда. З твоїм умінням, ти не міг отримати навіть половини. Не засмучуйся. Ця сила у твоїх венах, так що, з практикою, ти повинен отримати її.
На Ві Джі Хюн раптово навалилася втома. Ворча, вона сіла на ліжко. Їй доведеться відновити двадцять відсотків своєї сили.
- Чому ти робиш це?
- Ти мій друг. — Відповіла Ви Джі Хюн. - Нічого не кажи. Просто... Це моє бажання. Я нічого не хочу від тебе, так що не хвилюйся
— Я устала. Я піду спати раніше... Завтра я почну зміну Найвищої Техніки.
—... Чим я можу тобі допомогти?
— Ты? Допомогти мені? Скажи щось правильне. Якщо хочеш допомогти, то принаймні напиши мені Техніка Переслідування духовного Копія. Я напишу її в техніку.
- А тобі обов'язково додавати моє ім'я?
- Це мій вибір.
Сенс суперечки не було. Він приніс перо і папір, записав слова духовного Переслідування та передав їй. Ві Джі Хюн прочитала її і сказала:
— Це - техніка...
Для такого генія, як Ві Джі Хюн техніки такого типу зовсім не вважалися технікою
Дякую. — Щиро подумав Сан Мін і схилив голову. Ві Джі Хюн подивилася на схильну голову, підняла руку і опустила вниз, поклавши долоню. Бап! Сун Мін заволав, відчуваючи запаморочення.
— Акх!
— Не кланяйся мне. — Выдала Ви Джи Хюн.
— Ми - друзі. Друзі не кланяються одне одному.
- Я можу...
- Мені таке не подобається. — Відповіла Ви Джі Хюн і встала.
- І як довго ти тут пробудеш?
— А ты?
— Я буду занята. У мене піде місяць на виправлення техніки Небес.
- Так ти не йдеш? — Запитав Сан Мін. Він розповів їй про своє попереднє життя. І потім він подумав, що Ві Джі Хюн збирається покинути Дженабіс.
— У мене є справи, які треба зробити.
— Це через мене.
— Да, через тебе. — Посміхнувшись, сказала Ві Джі Хюн.
— Якби я не дізналася про відродження або щось подібне, то попрощалася б. Я б пішла з міста через кілька днів.
Як і раніше. Вік Джі Хюн почувалася по - іншому, але вона не мала наміру затримуватися в цьому місті більше місяця.
— Колись ти вже повернувся після смерті. Якщо ти знову нерозумно помреш, хіба це не погано і ганебно для тебе? Тому я допоможу тобі. Так що ти не витратиш життя даремно.
Сан Мін подивився на Ві Джі Хюн. Що. Що це. Друг? Справді. Через це, вона дала йому все це?
Сан Мін не міг цього зрозуміти. Дружба була переважно незначним зв’язком, збігом обставин.
Зрозуміло, що Сан Мін не розумів Ві Джі Хюн. За ці тринадцять років у нього не було нікого, кого він міг би вважати другом. Зв'язки з людьми... не схоже, що вони у них були.
Вони просто всі померли.
Сан Мін подумав про це. Можливо, він і міг щось зробити, щоб знайти тих людей... дурня. У даний момент йому важко було жити. За ці два місяці вони, можливо, вже загинули.
- Що це за вираз обличчя?
—... Я просто радий, - пробурнил Сан Мін.
Можливо, дружба Сун Міна з Ві Джі Хюн була найкращою нагодою, що коли-небудь випадала йому в обох життях.