"Це правда, що некомпетентність одного генерала знищила три армії." - Янік не міг зітхнути.
Шліффен став членом влади 1891 року і пішов у відставку в 1906 році, роздумуючи про війну протягом п’ятнадцяти повних років та вириваючи 15 сторінок меморандумів. Дев'ять сторінок були про те, як перемогти галльських курчат, в цілому 18 відповідей і контрмер, і навіть гарний опис того, що Німеччина повинна продовжувати боротися, якщо французи не почнуть атаку (або почнуть), втратять Париж та втечуть на південь.
Навіть у війні Великобританії, звичайно ж, вони були готові напасти в нейтральну Бельгію і Британія неодмінно братиме участь у війнах) « Британці повинні мати сили з двох-трих дивізій між Намюром та Брюсселем 18-20 числа, щоб погрожувати правому флангу Першої армії, а перша армія повинна залишатися тверезою, продовжуючи оточувати французів». План був у тому, щоб до 24-го дня перерізати лінії постачання французької армії (який на думку Шліффена розвертала війська з півночі на південь) перед ним і одночасно розгромити британські піхотні дивізії перед ними." Не було великого тиску на розвиток Першої армії для виконання вищенаведеної задачі згідно з історичними фактами, в основному у рамках прогнозу старого Шиффа.
Маючи до 15 сторінок меморандумів і десятки способів відкриття війни, молодший Маух використав у війні 1914 року тільки два з них, тоді як майже десять сторінки оцінок, упередження та контрмереж його попередника залишилися в архівах, покриючись пилюкою.
Але чому Вільгельм II використовував Маха-молодшого як головнокомандувача, якщо його здібності значно поступалися здібностями дядька Мауха-старшого? Невже в династії більше нікого не було?
Це пов'язано з тим, що від часів Пруссії німецький офіцерський корпус був практично сімейно-наслідковим. Ці люди і панкерські лорди були тісно пов'язані.
Старий Маух, як найбільший військовий начальник, мав учнів по всій армії і при дворі. Навіть якщо Малюк Маух не хотів сам підніматися, довкола було багато людей, які могли його підняти.
Генеральний диктатор, амбіційний та талановитий, вважає себе генієм, який може зробити все що завгодно, і немає нічого, з чим би він не впорався. Вільгельм II не був винятком, і він хотів командувати своєю власною армією.
Тому Вільгельм II потребував слухняного начальника Генерального штабу, або ж старшого ад’ютанта. І молодший Маух підходить під ці критерії.
"Прокляте Юнкерське палацьство, і дурний юнокерський офіцерскій корпус." — Слухаючи, як Ян - Янгет обурився « відставне» дворянство у Юнкері, Рундштедт трохи змутився і замовк. Врешті-решт, він також був юним палацом. Але тепер « відрікався минулих титулів» і став новоімперським вельможею. Род Гогенцоллернов — ядро знаті, але це звучало так, ніби Його Високість проклинав своїх власних предків, тому він не міг перервати його.
Кілька разів, виручившись, він зітхнув: « Будь ласка, довго пройшло, сподіваюся, цього разу таких дурних хлопців більше не буде". — Звичайно, хлопці, які могли б перешкодити йому в майбутньому, вже давно були вичищені з його рядів, а ті, що залишилися, були здібними і відданими.
Як і Рундштедт перед ним, він був чистим професіоналом, зразковим солдатем, відмінним командиром групи.
Його репутація і вислуга років дозволили йому стати командувальною групою на початку Другої світової війни, під його керівництвом очолювали такі великі німецькі генерали, як Гудеріан, Роммель та Манштейн. Це мало негативний вплив, оскільки незважаючи на великі перемоги Рундштедта в Польщі, Франції та Радянському Союзі, ці перемоги завжди приписували його хорошим людям, а той факт, що Рунстедт рідко втручався у дії своїх підлеглих, погіршував думку, ніби його успіх був не більш ніж успішний.
Насправді, борг генерала, особливо такого командира групи, вкладав у те, щоб дозволити своїм людям максимально використовувати свої тактичні таланти. Форма на полі бою швидко змінювалася, тому як могли командувати групи за сотні кілометрів точно оцінити її? Насильницьке втручання на лінії фронту, як це зробив Гітлер, довело б тільки до чуда в стилі Дюнкерка.
Так само, як Гінденбург працював з Людедорфом і Гофманом на Східному фронті. Головна заслуга у плануванні та влаштовуванню бітової при Танденберзі належить двом останнім, а Гінденбург « всього лише» натягував поводиння на дикого коня, яким був Людентдорф, і стежив за тим, щоб він добре працював з Гофманом.
Але з пізніших подій ми знаємо, наскільки важливим був лідер і модернатор, як Гінденбург, без якого Людедорф та Гофман не могли б співпрацювати один з одним. У цьому також була функція Рундштедта: давати своїм підлеглим якомога більше свободи дій, захищати своїх підлеглих і час від часу дергати за нитки та робити перерву на швидкість. Будучи солдатом, він рідко займався політикою і вважав себе мечем Німеччини.
Тому, коли Янек дочекався закінчення польської кампанії, він готовий підвищити Рундштедту до маршу, і це також вважається не відкритим секретом. До цього моменту німецька армія теж не має марширала, для підвищення марша, Рундедтет звичайно ж перший кандидат.
У будь-якому випадку, німецька армія не збиралася зупиняти темп наступу.
У 17 годин Великобританія та Франція одночасно оголосили війну Німеччині, а також Польща, Австралія, Нова Зеландія, Непал, Ньюфаундленд, Тонга, Південно - Африканська Республіка, Канада і Ірак (не те щоб останні країни відчували глибоку ненависть до Німеччини, яка лише мала велику кількість британських протекторів і ще не здобула незалежності).
Іспанія, Португалія, Туреччині, Швейцарія, Італія та д. Проголосили нейтралітет.
Потім « Імперський рупор» Ґеббельс говорив про те, що « зло ніколи не може перемогти добро, а варварство не в стані здолати цивілізацію" і назвав британські та французькі уряди зіпсутим Альянсом Осі, який розпалював війну безліч людей заради власної політичної вигоди. Він називав їх військовими агресорами,
« Їхні серця не мають почуття справедливості, праведності, добра і зла, а лише відвертої наживи. Заради своїх політичних інтересів вони не бояться починати нові війни і сіяти хаос в Європі.
« Люди Британської Імперії, Франції, ці товстоморди розпалювали війни ваших синів — чоловіків на неправедне поле бою і змусили їх віддати своє життя без потреби, тоді як ви отримали тільки повідомлення про смерть. Замість цього вони ховаються в безпеці свого заднього подвір'я ніч за вночі, і смерть ваших близьких у їхніх очах не більше ніж цифри."
« Німеччина ніколи не відступить перед лицем цього жорстокого і безпідставного залякування війною, бо коли ми відступатимемо на крок, то ворог зробить кроки вперед! І коли ми відступатимемо все далі, прийде день нашого падіння! Тоді Європа зануриться в дійсно похмурий період, ставши іграшкою цих підлі політичних діячів, де не буде здійснювати правосуддя, немає справедливості та безпеки. "
« Звичайно, ми не можемо цього допустити, так само як захищаємо наших близьких і наші доми, справедливість в Європі буде охороняти нас!»
« Зло потужне, але кінець кінцем воно помре; справедливість слабка. Але це нескінченний вогонь, який одного дня буде нескладно горіти яскравим полум'ям! »
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini