Після того як німецькі шестерні по всій Чехословаччині раптово припинилися, в Європі настав час миру.
Німці, здавалося, наїлися досита і перетворилися в невинних кроликів.
Звичайно, не всі вірили в те, що Німеччина стала кроликом; Черчілль все ще бігав довкола і проповідував свою теорію про німецьку загрозу. На жаль, багато людей вже були неймовірно ситі по горло його військовою риторикою!
Але світ завжди недовговічний, і в червні 39-го року почалися події, які дали початок Другій світовій війні.
Того дня міністр закордонних справ Ріббентроп прийшов повідомити про цю подію: «Ваше Високість, польський посол заявив мені протест, він підозрює, що їхні прикордонні солдати були захоплені нашою стороною і хоче, щоб ми видали їх солдатам, інакше їм доведеться перетнути наш кордон для пошуку."
Янік презирливо посміхнувся: « Строго попередьте їх, що якщо вони посміють перетнути кордон, це буде актом війни». - Після звільнення Ріббентропа Янек зняв телефон і з'єднався з Генеральним штабом армії: "Генерал Рундштедт, чи всі війська готові?"
Упевнений голос генерала Рундштедта пролунав з іншого кінця лінії: « Так, Ваше Високість, наші солдати повністю готові і заховані за 20 кілометрів від кордону. За вашою командою бронований авангард перетинає прикордонну лінію менш ніж через годину."
«Дуже добре».
...
Але, чекавши два дні, Польща так і не зрушила.
Яніку не залишалося нічого іншого, як відправити Скорцині ще один новий наказ.
На польському посту на німецько-польському кордоні троє чоловіків товпилися на посту, який раніше складався з двох людей: бородатий солдат лежав на землі і голосно хропів, солдатів в окулярах дивився на Місяць у небі, а останній, хлопчисько-новобнець, з нервовим виразом обличчя оглядався по сторонах.
Коли він дивився на місяць, то солдати повернули голову і подивилися на солдата: « Ей, новобранець, чого ти так нервуєш? »
На обличчі новобранця з’явився недовірливий вислів: « Чи два дні тому когось не захопили фріци? Ви не нервуєте?» - Це було питання їх власного життя, так як вони двоє могли бути настільки розслабленими?
Окулярний солдат дуже розізлився: « Мабуть, ці хлопці пішли на полювання і потрапили в якусь пастку. Крім того, ти думаєш у фріців вистачить мужності нападати на нас?» — Не встигли слова зірватися з його губ, як він побачив, що новобранець впав навзнач: « А що з тобою сталося? »
Окулярний солдат встав і вже збирався перевірити його, як раптом відчув легкий біль у шиї, наче його вкусив комар. Наступної секунди його тіло сильно забилося, і він миттєво впав на землю. Він був у жахі і хотів розбудити бородатого чоловіка поруч з собою, але він не зміг відкрити рот для крику, і навіть повіки його не слухалися, він міг тільки наполовину розкрити очі і дивитися прямо на сплячого новобранця.
Що, чорт візьми, тут відбувається? Чи може бути, що він був одержимий якимось демоном? У той час, коли він перебував у шоку і розгубленості, за межами поста охорони пролунав нерозбірливий звук кроків, принаймні п’ять чи шість осіб. Кроки ставали все ближче і ближче, а він навіть не смів дихати, тільки відчував, як серце б'ється все швидше і швидше, наче ось-ось вискочить з горла.
Незабаром його голова припинилася, і пролунав лише приглушений « хрюк», бородатий чоловік видав прибитий хрюк перед смертю, а потім більше не було руху. Відразу після цього він тільки відчув різкий біль під ребрами, як гострий металевий предмет встромився йому прямо у серце, і разом з нахлинуючою болем його очі занурилися в безграничну темряву.
Прикінчивши три години, Скорцине зі шрамом на обличчі наказав: « Заберіть тіла. Не забудьте залишити на них сліди." - Хоча він був головним інструктором німецького спецназу, йому все ще подобалося вбивати.
Група швидко відійшла, а через півгодини або близько того кілька польських солдатів прийшли перевірити цей пост, і не встигли вони підійти досить близько, як відчули запах крові, що наповнив повітря: « Чорт! Щось не так!»
Командир взводу, який очолював інших, увірвався на пост і був зустрічний видом крові на землі. Де солдати?»
Хтось зовні вигукнув: « Командир взводу, тут кров! Він прямує туди! ".
"Чорт!" — Командир взводу вихопив пістолет і зробив кілька пострілів у повітря. Невдовзі всі польські солдати з поблизьких постів зібралися майже двадцять чоловік: « У погоню! »
Чоловіки привели коней і пішли по кривавому сліду до маленької струмки, яка проходила кордон між Польщею та Німеччиною. « Взвод, що починається в результаті цього струмка, — це місце німців. Ми продовжуватимемо переслідувати їх? "
«...». « Кожна людина знає, що означає перетнути кордон іншої країни без дозволу, не кажучи вже про тих солдатів, які охороняють кордони. Якраз у той момент, коли командир вагався, солдат вказав вдалечку: « Гей! Дивіться! »
Натовпа подивилася в тому напрямку, куди він вказував, і побачила чотири або п'ять коней, що бігали вдалечінь, командир загін підняв бінокль, подивився і миттєво прийшов у лють. На одній з цих коней сиділи солдати в польській формі, і хоча вони не могли бачити їх облич, то без вагань зрозуміли, що це мабуть вояки!
« Продовжуйте переслідувати! Зникнення наших власних солдатів кілька днів тому вказувало на те, що воно якось пов'язане з Німеччиною, і сьогодні у нас є докази! Ці кляті виродки повинні заплатити!"
Перейшовши через струмок і проходячи повз надгробний слід, вони побачили перед собою маленьке село: « Чи це містечко не покинуте? Чому мені здається, що тут є люди? " — З села все ще піднімався дим, а повітря вдивався лише слабкий запах крові.
Командир взводу обережно наказав: « Щось дивне відбувається, все будьте обережні! Шукати в командах по двоє людей!"
У поблизькому подвір’ї вони побачили чоловіка на землі, але не польського солдата, якого шукали, а людину в цивільному одязі. Командир взводу обережно підійшов і перевернув людину, і побачив широку рану на його шиї. Очевидно, що він був мертвий.
Один за одним пошуковики поверталися і давали звіт: « Кормандир взводу, у селі повно трупів».
"Быстрее отступиться!" - Було б безглуздо не зрозуміти, що тут щось негаразд. Але коли він сказав йому залишити рота, біля нього впав солдат і розтрощився хмара крові на лобі.
« Вражає! В укриття!». - Командир взводу був ветераном і зреагував миттєво, крикнувши, щоб попередити інших. На жаль, він спізнився на крок, разом з інтенсивною стрільбою, польські солдати навколо нього падали на землю під кулями, навіть командир взводу не був пощажений, його рука була задета пострілом, а пістолет, який він тримав у руці, безпорадно впав на Землю.
« Допоможіть, в мене стріляли! »
"Мама!"
"Більно!"
«...». — Почувши крики страждання довкола себе, командир взводу був шокований і розлючений; що за зловісна пастка, яка знищила всю їхню армію?
Йому не довелося довго гадати, коли група солдатів спецназа в дивних костюмах з різними вогнепальною зброєю оточила їх зі всіх сторін, а лідер Скорцине сказав майстерною польською мовою: « Джинтльмени, ми чекали на вас".
Командир взводу запитав крізь стиснені зуби: « Ви хто такі? »
Скорцине посміхнувся: « Це не важливо. Але важливо те, що ви, польські прикордонники, дійсно безсердечні, як ви смикаєте перетинати кордон і різати неозброєних німецьких громадян."
Командир взводу тільки відчув, як від підошви його ніг до голови піднімається холодок: « Що за маячня? Це ви зробили!»
Скорцине потиснув плечима: « Неважно, в будь-якому разі, через хвилину ви і ваші солдати повинні будете підписати визнання та аудіо- та відеозаписи».
« Ні за що! Ми, польські солдати...». — Слова ледь встигли вирватися з його рота, як він отримав сильний удар прикладом по затилку і впав навзнач.
Один з членів команди запитав: « Капітан, всіх цих людей треба забрати?»
Скорціне подивився на поле поранених поляків і похитав головою: « Ні, залиште трьох або чотирьох менших поранень. Поквапся і зроби фотографію їх жорстокості." - Як сказали ці польські солдати, раніше це було покинуте село, і ті тіла, розкидані по землі, були перенесені з усіх кінців країни сюди. Вони були ув'язнені смертниками.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini