Президентський палац у Празі, столиці Чехословаччини.
Президент Едвард Бенеш у стані шоку і гніву подивився на повідомлення про передача Чехословакій Німеччини Судетської області в своїй руці, а потім був просто розлючений.
"Виродки!" — Зрештою, його стиснутий кулак сильно плескнув по столі, і товста дубова столашниця видала тупий звук. Але він не відчув ні найменшого полегшення, з силою встав і підійшов до бічній стіни, зірвав одну з численних картинних рам, висілих на стіні, сильно вдарив її об підлогу і топнув по ній зі скреготом зубів.
На цій фотографії у злополічній рамі були зображені голови трьох країн під час договору між Францією, Польщею та Чехословакією 1924 року.
Договір передбачав, що коли Німеччина нападе на одну з них, то дві інші країни будуть використовувати всю свою силу для нападу на Німеччину. Хоча слизька Польща пізніше вийшла з трьох країн, Чехословаччина залишилась у союзі із Францією.
Але він ніколи не думав, що його безсоромно зрадять власні союзники!
Якби в цей момент перед ним стояв прем'єр-міністр Франції Далад’є, він би його не вдарив!
« Хто ці виродки, щоб приймати такі рішення? Це наша Чеська земля! Запропонувати наш Чеський суверенітет, навіть не попередивши про це? Це просто бандитизм!». — Спочатку він погодився передати лише 500 квадратних кілометрів землі, але тепер не тільки вся Судетська область повинна бути поступена, а й інші населені германцями території перебувають під загрозою!
« Я ніколи не погоджуюся на цю угоду! Я не підпишу його, навіть якщо помру!" Він кричав від люті, Чеський віце-президент і міністр закордонних справ дивилися один на одного з гіркою посмішкою. Ця угода була попереджена, у ній не було місця для підпису Чеської сторони!
Міністр оборони говорив з непохитним серцем: « Пане президенте, ми не пустимо німців! Їм ніколи не буде дозволено посягнути ні на один метр нашої території! З вашим наказом ми навіть можемо взяти ініціативу в свої руки і застати їх зненацька!».
«...». — Президент Бенес, випорожнював і сидів безпорадно розтягнувся у своєму кріслі, його серце було гірко над міру. Він поступово впадав у себе і, звичайно ж, розумів, що з однією Німеччиною не буде проблем. Але Британія, Франція та Італій — це не те, чого можна досягти.
У цей момент швидко увійшов заступник міністра закордонних справ і з подивом доніс: «Ваші вищість президент, тільки що дзвонив радянський посол і сказав, що Москва може надати всю необхідну допомогу, якщо нам знадобиться".
"Мозамква?" - Він забув про це. Чехословакія була не тільки важливим членом системи альянсів Франції у Східній Європі, але й договір про співробітництво з Радянським Союзом.
Бенеш спочатку виступав проти революції в Росії, і його зовнішній політиці був антирадянським та неослав’яним. Але він також визнав потребу співдіяти з Радянським Союзом. Для захисту від загрози з боку Німеччини два роки раніше був підписаний чеський договір про взаємодопомогу із Радянським Союзом. Договір передбачав, що обидва договорні сторони повинні надати оперативну підтримку у випадку нападу на одну з сторін (але в той же час було передбачено обов’язок підтримувати один одного тільки тоді, коли це зробить Франція).
На жаль, не було отримано жодної вигоди, а навпаки, викликали незадоволення й підозри Чеських західних союзників, особливо Франції.
"Передайте радянському послу, що ми не потребуємо допомоги" — Бенеш відкинув « добру волю» Ради слабких помахом руки.
Якщо б він прийняв допомогу Радянського Союзу, то відірвався би від усього Заходу і Чеська Республіка була б приречена. А Бенеш з великою підозрою ставився до чесності Сталіна і не хотів, щоб на Чеській землі по всьому світі майорів прапор із серпом та молотом.
Він глибоко зітхнув і зрозумів, що не має виходу. Ця угода тривала всього 12 годин, і шість годин вже закінчувалися: « Вивести війська з Судетської області». — Після цих слів Бенесе здавалося, що його обличчя в одну мить постаралось на десять років.
...
Після того, як прем'єр-міністр Чемберлен дізнався про те, що Чеський уряд прийняв вимоги угоди, він знову зустрівся з Яніком: « Чи не так? »
«Звичайно». На жаль, Чемберлен, який схилив голову і випив чай, не помітив усмішки на обличчі Яніка: « Наша політична політика також підтримує проникнення Червоної імперії, а ми маємо вісімдесят відсотків наших військ захищати Східний фронт. Крім того, ось застава, про яку просив Його Прем'єр-міністрство.
Хоча Ян не хотів написати цю обіцянку і посперечатися з самими небесами, що він більше не захопить жодної території в Європі, врешті-решт, його наступним планом була анексія всієї Чехословаччини. Але Чемберлен наполягав на цьому, і йому довелося зробити так, як він хотів.
У цій обіцянці також говорилося, що Німеччина і Великобританія « ніколи не воюватимуть один з одним » та мають намір ‘ розв'язати всі суперечки між собою через угоди.
Взявши обіцянку і прочитавши її кілька разів, Чемберлен урочисто поклав його собі всередину піджака й встав: « Благодарю вас, ваша високість Янік, тоді я видаляюся».
Янік з подивом сказав: « Його прем'єр-міністр уже їде? Зараз ніч, чому б не почекати до світанку?»
Чемберлен обережно поплескав по грудях, і відповів: « Це місце папір несе в собі очікування занадто багатьох людей, щоб я міг виявити недбалість».
Янник із захопленням сказав: « Ваші вища за неї дійсно хороший прем'єр-міністр для країни та народу, ви просто опора Британської імперії. Англійський народ повинен бути вдячний і гордитися тим, що він має такого прем’єра-державу, як Ви". — Слова лестощів були постійною, і Чемберлен був настільки збентежений, що швидко вибачився й пішов геть.
За словами Чемберлен, у той час в британському аеропорту Геслоп весь аеропорт вже давно був переповнений, всі з нетерпінням чекали прибуття Чемпіонана, щиро сподіваючись, що він приніс добрі новини.
Британці боялися війни. Перша світова війна коштувала їм ціле покоління молодих людей, і тепер вони відчувають холодну атмосферу першої світової війни. Тепер, коли Європа була готова знову розв'язати війну, всі вони були стурбовані і з нетерпінням чекали результатів переговорів.
Коли літак, на якому летів Чемберлен, повільно приземлився на злітну смугу аеропорту, аеропорт, де тільки що царювала метушенька, миттєво затих, навіть впала шпилька була чітко чутию і всі погляди зібралися біля люка літака.
Нарешті люк повільно відкрився, і звідти вийшов Чемберлен, направлений обличчям до щільної натовпу внизу, розмахуючи « Анґло-германський пактом про ненапад » з великим хвилюванням та криками: « Я зробив це! Зроблю!» « Відтепер світ гарантовано цілому поколінню» « Тепер я запрошую вас повернутися і спати спокійно у своїх пожитках!»
Натовп спалахнув бурхливими вигуками, коли було підписано Мюнхенську угоду, яка знову погасла війну, що ось-ось мала розпалитися в Європі.
Прем'єр-міністр Чемберлен, герой Британської імперії!
У очах британського народу в цей момент сам факт, що Його прем'єр-міністрство ніколи у житті не літав на літаку, але тричі ризикував своїм життям заради миру, був гідний слова "герой".
Але ж ми всі знаємо, що Друга світова війна не може зупинити даремний папірець.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini