Сонце закрилося над горизонтом, завершуючи день, і Амелл вже їхав по дорозі від Магнолії. Зрештою він вирішив, що спроби повернути Маґнолію надто ризиковані. Він відчував, що люди живі через решту магічного друку, але більшість з них опинилися в якомусь підвішеному стані, і це зробило їх повернення у крайню небезпеку. Амелл вирішив поїхати до Ради, щоб оголосити про своє повернення і отримати важливу інформацію про гільдію та поточну систему управління.
Дорога від Магнолії до штаб-квартири Ради була довгою, але Амелл насолоджувався простою подорожжю. Якось дивно він почувався ближче до Ґілдартса, прогулюючись і оглядаючи пам'ятки Ішгара. Він знав, що Гілдарт мріє дослідити всю планету і, можливо, після їхнього повернення вони зможуть зробити це разом.
Незважаючи на неквапливий темп, Амелл прибув у Раду швидше, ніж більшість інших. Те, що він побачив після прибуття, дуже відрізнялося від його спогадів. Велична будівля, схожа на палац, височіла перед ним і була оточена величезним та прекрасним садом.
- Не надто скромно, як я бачу. Ніякої захисної магії по периметру, тільки красиві пейзажі, — вигукнув Амелл.
У його очах це місце можна було описати одним словом — самовпевненістю. Він подивився на найближчого охоронця, який з гнівом втупився на нього після його слів.
- Прошу вибачення, скажіть, де Рада проводить свої засідання. Мені треба негайно їх побачити, — звернувся Амелл.
На його здивування, охоронець, незважаючи на те що Амелл був ростом у два з половиною метра, зі зневагою подивився на нього.
- Може, спочатку поставишся?
Амелл зітхнув, надто втомлений, щоб сперечатися з хлопцем. Його срібні очі яскраво спалахнули, і він знову запитав:
- А де ж Рада?
— Вони проводять зібрання в Західному крилі, — негайно відповів охоронець.
Амелл кинув і продовжив свій шлях. По дорозі в Західне крило кілька людей намагалися зупинити його і запитати, але він нікому не дав на це часу. Чим ближче він наближався до залу, тим менше йому було важко протистояти.
Коли він, нарешті, виявився біля дверей конференц-зала, він злегка кивнув в їх бік, перш ніж з гуркотом відчинив їх.
- Хто посмів? - Розповідав з глибини кімнати гулкий голос голови.
Його звали Крофорд, і він насупився, намагаючись зрозуміти хто вторгся в зал.
- Це було так давно. Ви всі нові діти, я нікого з вас не дізнаюся, — почав Амелл, піднімаючись у повітря, поки його очі не опинилися на одному рівні із членами Ради.
У той же момент вони побачили його обличчя, і, будучи високопоставленими членами, всі вони дізналися його. Обличчя, яке давно забуте світом, тепер залишилося тільки в легендах.
- Амелл... – тихо вимовив Крофорд
Ніхто не проколов ні слова, коли Амелл опустився в центр кола членів Ради. Його імператорська поведінка та аура змусили їх почуватися непроханими гостями.
- Я не потребую уяви, я прийшов сюди не за цим. Я щойно повернувся в Ішгар кілька днів тому і подумав, що повинен принаймні повідомити про свою присутність Вашій Раді, — сказав Амелл.
Крофорд відчув, ніби на нього завалилася гора, коли зустрівся поглядом з живою легендою.
- Де ти був? Ти зник понад сто років тому, — запитала Белно, єдина жінка в Раді.
Вона говорила з обережністю, відчуваючи неймовірну магічну силу, яка походить від Амелла.
— Я займався особистими справами, які не можна було обговорювати з вами, — відповів Амелл, не відводячи погляду Крофорда.
- У тебе є до мене справа, Амелл? - запитав Крофорд, відчуваючи себе ніяково під його пристойним поглядом.
- Коли я приїхав сюди, то не знав, але тепер знаю, — сказав Амелл, підносячи до руки тенісний м'яч.
- Чи бачиш, проживши століття, ти навчишся читати людей з першого погляду. І ти, - він вказав на Крофорда, — занадто легко читається.
Крофорд спотів.
- У кожного з вас є темне минуле, але ви зберігаєте дуже неприємний секрет, чи не так? - Амел посміхнувся, очікуючи відповіді.
Крофорд натягнув комір і фиркнув, щоб виграти час.
- Смішно! Хто ти такий, щоб приходити сюди і допитати нас? Ми представляємо магічний закон, ти не маєш права ставити нам питання! - Його голос був суворим, а в очах застиг гнів.
Амелл змусив кулю зависнути над своєю долонею, і магічна сила, яка виходить від нього, була схожа на могутню магію.
- А я ні? Ну, тоді я не піддаватиму сумніву ваші повноваження. Але ось що я вам скажу, - Амелл широко посміхнувся. - Я майстер-телепат, і в той момент, коли я побачив кожного з вас, я проник у ваші думки. Всі секрети, які можуть знищити не тільки тебе, але й всю Раду, тепер теж тут.
Він вказав на свою голову.
- Тепер про фінал. Крофорд, ім'я Кека тобі що-небудь говорить?
- ВІДКУДИ ТИ ЗНАЄШ ЦЕ ІМ’Я? - Він закричав Крофорд, але відразу зрозумів, де знаходиться, і спробував узяти себе в руки.
Але було вже занадто пізно. Члени Ради, побачивши його реакцію, почали нарощувати свою магічну силу.
- Цікаво, як би відреагували ваші колеги, якби дізналися про вашу непристойну діяльність. Може, ми це з'ясуємо? - Амел сказав, посміхаючись поки особистість Крофорда починала розвалюватись на очах.
- Крофорд, про що він говорить? - Розпочався питання з натовпу.
- Який секрет? - Орг, друга людина в Раді, запитав з зростаючою магічною силою. У його голосі звучала явна загроза, адже він був готовий на все заради збереження цілісності Ради.
- Я не знаю, Орг! Ти повинен мені повірити! Ця людина намагається звинуватити мене в тому, чого я не робив! - Крофорд відчайдушно чіплявся за дружбу, яку вони будували роками. Він знав, що якщо Орг залишиться на його боці, у нього ще є шанс вибратися з цієї ситуації. Все залежало від того, скільки інформації Амелл встиг отримати і чи говорив він правду.
- Ми можемо розібратися з цим пізніше! У всіх нас є секрети, це правда. Але, Амелл, якщо ти говориш правду я приведу арешт на місці. Проникнення в свідомість члена Ради є важким злочином, який карається смертю! - Орг, хоч і не був головою, мав велику владу та повагу. Його слово могло впливати на будь - яке рішення.
- Я так і зробив. Що ти хочеш, щоб я відкрив світу в першу чергу? Обличчя, таємні місця зберігання зброї? У мене є все, - спокійно відповів Амелл.
- Амелл... - У той момент, коли він згадав обличчя, Орг і Крофорд зрозуміли, що він говорить правду.
- Але чому? Я думав, що ми були друзями з гіркотою вимовив Крофорд.
- Так і є. Але в тебе занадто багато влади, і як я щойно дізнався, ти не дуже добре з нею справляєшся. Крім того, жодне з ваших місць не захищене належним чином, включаючи це. Я просто показую, наскільки ви вразливі. Є безліч гільдії, як хороші, так і погані, в яких є люди, які можуть читати ваші думки та проникати сюди. Те, що я зробив, — це тобі послугу, - пояснив Амелл.
- І все ж ти вкрав у Магічної Ради секретну інформацію, яка не може залишитися безкарною, Амелл. Навіть якщо ти жива легенда, це не дає тобі особливих привілеїв - втрутився Лейджі, інший член Ради.
- Взагалі-то, так. У мене більше влади, ніж у всіх гільдій на Ішгарі разом узятих. Як жива легенда, наділена силою справжнього бога, я маю право робити те, що хочу. Якщо ви не вірите, подивіться самі — Амелл клацнув пальцями, і група опинилася в бар'єрі. Ззовні нічого не можна було розгледіти, а всередині все було сліпучо білим.
- Дозвольте мені продемонструвати, чому я можу робити те, що хочу, а Амелл перестав контролювати частину своєї сили. Навіть незначний викид енергії вдарив члени Ради, як масивна гора. Їх відкинуло назад, вони вдарилися об бар'єр і приклеїли до нього, абсолютно нездатні рухатися.
- Амелл, зупинись або ти вб'єш нас! - Орг був єдиним, кому вдалося витиснути з себе хоч слово.
Крофорд, не будучи бойовим магом, знепритомнів, як тільки вдарився об бар'єр. Білно, Яджима та Юрій також знепритомніли від вивільнення магічної сили. Амелл зупинив викиди, але продовжував утримувати бар'єр. Усі члени Ради впали на підлогу, і піт тремтів по обличчю тих, хто залишався в свідомості.
- Це була лише незначна частина тієї магічної сили, якою я володію. Отже, тепер, коли ви зрозуміли з ким маєте справу, давайте повернемося до того, від якої ми відхилилися - Амелл перевернув погляд на Крофорда.
- Дозвольте мені відкрити, хто цей чоловік насправді — Амелл клацнув пальцями, і всі члени Ради, крім Крофорду, прийшли в себе, відчувши, як до них повертається їхня магічна сила.
- Він інформатор Тартароса.
Ці слова прозвучали як вибух. Орг мало не знепритомнів від шоку.
- Що? - Він ненавидів все, що підривало цілісність Ради, і це звинувачення було для нього як удар в саме серце.