З наближенням години знищення насильства війна досягла свого піку. Крики і команди розходилися з усіх боків:
- Пробивайтеся вперед!
- Не підпускайте їх близько!
З одного боку наступали пірати з білими бородами, а з другого — морські сили. З іншого боку, члени команди стояли у солом’яних капелюхах. Їхній корабель залишався недоторканим посеред поля бою, поки команда пробивалася крізь натовп солдатів. Вони не отримували допомоги від білих піратів, і було чудом, що вони протрималися так довго. Можливо, все завдяки Джинраммі, яка сиділа на їхньому кораблі, ясно дав зрозуміти, що будь-хто, хто встане у них на шляху, матиме справу з нею. Великі гравці з боку морської піхоти не ризикували зв’язуватися, тому вони залишили команду в солом'яних капелюхах у спокої. Віце-адмірал Аокидзі втрутився лише через свою дружбу з Доберманом.
- Чоловіки! Починайте страту! - Він голосно закричав, і його голос відлупився по полі бою, дійшовши до найближчого командира білих.
- Штовхайте! Врятувати Ейса! - Відчайдушно кричали командири. Вони люто розмахували мечами і стріляли з рушниці, але були занадто далеко, щоб щось змінити.
- Мій син сьогодні не помре! - Белоус кинув зброю і приготувався використовувати силу свого плоду. Його руки скинулися всередину, а потім з потужним рухом розвів їх в сторони, випустивши руйнівну хвилю енергії в напрямку платформи.
— Старий дурень впав у відчай, — спокійно помітив Бредлі, піднявши руку, щоб захиститися. Невидимий щит став на шляху атаки, і вона розсівалася без жодного лиха.
- Попрощайся зі своїм капітаном Ейс, — сказав Сенгоку і дав сигнал до страти. Обидва палача підняли зброю над головою Ейса.
Але в цей момент розступилися два гучних глухих звуку, і це були не удари по Ейсу.
— Я встиг вчасно, — заявив Кеншін, найкращий фехтівальник у світі, який стояв позаду Ейса з гордим і безстрашним виглядом.
- Кеншин! - Сенгоку миттєво напружився і кинувся на нього.
Кенші без вагань встромив меч у платформу, і вона вибухнула, створивши густий димову завісу. Всередині диму Гарп і Сенгоку стояли обличчям до Кеншіну, який тримав Ейса.
— Я буду вважати, що ти не даєш мені пройти, — спокійно сказав Кеншін, уважно оглядаючись.
- Ти не підеш звідси живим, Кенше. Віддай хлопця! - Сенгоку був готовий до бою.
— Тоді я пройду крізь тебе, — відповів Кеншін і рушив з такою швидкістю, що земля розлетілася на шматки. Його швидкість здивувала двох старих морських дозорних. За лічені секунди Кенші покинув хмару диму, уносячи з собою Ейса.
- Чоловіки! Використовуйте все, що у нас є, не дайте їм піти! - Аокіджі став тимчасовим лідером.
- Луфі, дивись! Хтось врятував Ейса, пішли звідси! - Санджі, щоб привернути увагу капітана.
Зорові, втягнений у свою збанкрутію, почув його і схопив Луфі за комір.
- Нам потрібно йти негайно! - Він з силою відтягнув Луфі від морських піхотинців.
Погон між Гарпом, Сенгоку і Кеншіном закінчився тоді, коли він використав свій знаменитий крок майже для того, щоб полагодити свої телепортування. Два старих морських піхотинця втратили його з уваги, поки не побачили поруч із Білоусом на кораблі "Мобі Дік".
- Це було цілком задовільно. Вони все ще були набагато повільніше, ніж я думав. Але як розвага, вони впоралися непогано, — сказав Кеншін, відпустуючи Ейса.
- Ейс, я радий, що ти в безпеці! - Белоус вклонився і продовжив використовувати силу свого плоду, щоб знищити наручники на руках Ейса.
– И ты, Кеншин. Я ціную твою допомогу, але що ти тут робиш?
- Капітан не міг бачити, як помирає хлопчик. Тому він попросив мене втрутитися.
- Дякую! Марко, оголосжуй відступ! Все, що має значення зараз - це безпечно піти. Ми прийшли сюди не для того, щоб вбивати більше, ніж потрібно.
- Відступаємо! ВІДЙДІТЬ, МИ ВХІДЕМО! - Команда Марко рознеслася по всьому полі бою, і білі пірати почали відступати, захищаючись від атакуючих морських піхотинців.
- Не дозволяйте їм піти! - Кизару з'явився позаду команди піратів і обірвав їх життя за кілька секунд.
- В атаку! Убийте їх усіх! - Він вистрілив лазером, і ще більше крику болю роздався від піратів, які покинули його.
- Час звести рахунки! - Кізару повернувся до світла і зник.
На іншому кінці поля бою Аокіджі масово вбивав піратів. Він стояв, засунувши руки в кишені, і дивився, як вони замерзають на смерть. Його погляд був сповнений співчуття, але це була доля, яку вони вибрали, прямуючи на цю війну.
- Що відбувається? - Акіджі оглянувся, раптово відчувши занепокоєння.
- Подивися, хто це... Сніжинка, як ся маєш? - Жіночий і елегантний голос пролунав позаду нього.
Аокіджі помер, коли дізнався його.
- Зрозумів, кіт ... Я добре себе вів, а ти? - Він обернувся і побачив Кел Шекар, одного з командирів Ґотеїв, з яким він боровся незліченну кількість разів.
- Я поводилася добре. Звичайно, краще ніж ти, — нахально відповіла Кел.
- Завжди з цим суперництвом. Скільки разів я казав тобі кинути це? Це не весело боротися з тобою, якщо ти ведеш рахунок.
- Це тільки тому, що ти програєш, Сніжинка. Який же рахунок? Двадцять одна перемога для мене і дві для тебе, чи не так?
- Ну, тільки тому, що я не дуже намагаюся виграти...
Їхня невимушена розмова різко контрастувала з насиллям навколишнього середовища. Більшість морських коників знепритомніли від потужної аури Кал. Щоб боротися з нею, треба було мати принаймні адмірал.
- Готова віддати мені мою двадцять другу перемогу? - Кел поклала руку на меч і посміхнулася, в її очах викрикував виклик.
- Ні найменшого шансу. На цей раз я буду намагатися трохи сильніше, - відповіла її партнерка, і в ній звучала тверда впевненість.
Вони обидва зникли в мить ока, і поле бою спалахнуло лютої схибання. Вдари мечів, спалаху енергії - все змішалося в хаосі, який миттєво знищив частину навколишнього простору. Але це була не просто битва. Це було щось більше.
У них обидві шаленіли, але не усвідомлювали сильних емоцій. Між ними вже давно з’явилася зв'язок, глибока і незрозуміла. Вони не розуміли цього до кінця, але це було неминуче. Так буває, коли зустрічаєш свого вічного суперника — того, хто змушує тебе викладатися на повну, яка стає частиною твого життя навіть якщо стоїте по різні боки меча.
Їх битва продовжувалася, і кожен удар, кожний крок тільки зміцнював цей зв'язок, яка була сильніше, ніж вони самі.