- Знову цей солом'яний капелюх. Цей хлопець — головний біль, і в нього є багато впливових друзів. Він пригадує собі, як його побили на Сабаді тією загадковою фігурою, яка пізніше виявилася Ваату фізичною.
— Сподіваймося, що цих друзів тут немає. Він більше не хотів мати справу з людьми рівня Білобородого. Одного такого монстра йому вистачило з гарячою.
- У цих дітей досвіду майже немає. Вони не впораються з віце-адміралом. Вони навіть не вміють використовувати хакі.
- О, ти знаєш про них, Бредлі? Я думав, тебе новачки взагалі не цікавлять.
- Ти правий, зазвичай мені на них начхати. Але у цієї команди є деякі таланти, та й капітан в них - онук Ґарпа.
Кізару та Аокіджі широко розкрили очі. Вони нічого про це не знали, і це явно вплинуло на їхніх обличчях.
- Невже? Цікаво, що Кізару сподобався старий чоловік. Він подивився на Ґарпа і його обличчя говорило саме за себе. Він, очевидно, не був в захваті від того, що Луфі з'явився тут. Ґарп не міг захистити його від арешту або смерті, як це було з Ейсом.
- Нехай Сэнгоку розбирається з цим. Наше завдання — Білоус.
- Так, але все йде непогано. Ці воєначальники теж справляються.
Кізар бачив, як Дофламінго ріже на шматки сотні піратів. Його зв’язки з Амеллом були відомі, але не настільки, щоб морські піхотинці тримали його як воєначальника, сподіваючись через нього дістатися до Амелла. Дофламінго сидів на грудні тіл з посмішкою на обличчі, спостерігаючи, як Хенкок вбиває піратів з грациозним виразом обличчя.
- Ти прекрасна, як завжди, — недбало кинув він, керуючи тілами піратів і змушуючи їх різати один одного.
- Заткнись, покидьок! Не говори зі мною! - Хенкок, хочете вірте, бажаєте ні, все ще злилася через те, що Саске і Наруто вторглися на її корабель. Для неї це було найбільшою образою, і вона навряд чи хотіла бути тут, тому що була зайнята пошуками цих двох.
- Чому так серйозно? Розслабся, це як відпустка далеко від усіх цих офіційних справ. Трохи насолоджуйтесь, можливо, це піде вам на користь. Дофламінго показував свою садистську усмішку і продовжував вбивати людей чужими руками.
- Невже тобі більше нікого дратувати? - Хенкок ударом ноги перетворила пірата на камінь і повернулася до Дофламінго. - Я не в настрої балакати з божевільним.
Вона пішла, залишивши Дофламінго на груди тіл.
- Цікаво, коли прийде бос, — сказав він і посміхнувся про себе.
**** *** $xull by + anward
Високо в небі над Маринфордом плавали кілька островів. Кожен з них виглядав унікальним, і всі вони вправлялися різними людьми. На цих островах сотні тисяч піратів бігали туди-сюди, готуючись до чогось важливого. Вони носили уніформу, відповідну кожному босу їх острова. Деякі були одягнені як старі самураї і не мали нічого, крім мечів, в той час як інші виглядали як клоуни.
На одному з цих величезних островів невеличка група людей стояла на краю, дивлячись на світ внизу.
- Ми готові? - запитав Бьякуя чоловіка, що стояв позаду нього.
- Так, сер! Войска готова до розгортання, — серйозно відповів чоловік з відтінком поваги.
- Тоді нас ніщо не затримує. Негайно розвертайтеся! - Він наказав Бьякуя.
Людина позаду нього зробив знак рукою, і дно кожного острова відкрилося. У кожного з них був люк, прикріплений до нижньої сторони, який відкрився одночасно. Те, що вийшло з них, було важко повірити — величезні кораблі. На кораблях було надзвичайно багато піратів, кожен з яких мав трохи вище ветерана Нового Світу. Це була армія Ґотея.
Найгірше було те, що це були лише три острови з тринадцяти існуючих. Тобто Амелл з величезним відривом контролював найбільшу армію в світі. Світ був на порозі грубого пробудження.