Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Новий шлях (завершений)

Розділ 131

0% of chapter read

На острові РокуПортґас Д. Амелл стояв з закритими очима, зосередившись. Він збирався використати вигин духу — маніпуляцію космічної енергії, щоб з'єднатися із універсальним потоком, мостом між усіма світами і вимірюваннями. Повільно піднявши руку, він почав збирати навколо неї енергію. Через її величезну кількість простір навколо його руки почав руйнуватися, на мить з'явилися крихітні тріщини в повітрі. Вірші навколо нього наче збожеволіли.

Кілька хвилин Амелл стояв нерухомо, накопичуючи енергію і потім різким рухом розрубав простір перед собою. Космічні ворота відкрилися, і океан розділився на дві частини. Повітряний потік навколо острова на секунду затих, і острів почав розпадатися.

- Упс, мені потрібно навчитися цьому краще, — пробурмотів Амелл, клацнувши пальцями. Ворота розширилися, стали масивними, і це викликало сильну спалахи енергії, яка розколола острів надвоє.

— Ґолд, Орландо, проходьте повз нас і побачимось на іншому боці, — сказав Амелл двом орлам, що стояв позаду нього. Орландо вірив Амелу, а Голд тепер слідував за Орландо куди завгодно. Вони заволоділи крилами і вилетіли за браму.

— До побачення, Тоф, Аанг, — сказав Амелл і також ступив у ворота. Коли він зник, ворота закрилися і світ повернувся до спокою. Хоча острів Року більше не був островом.

Амелл опинився всередині вселенського потоку. Він був неймовірно красивий і вродливий. Тепер Амель зрозумів, що весь потік складається з космічної енергії і він навчився контролювати її. Якби він повністю захопився цією силою, то міг би змінювати реальність за власним бажанням. Думка про цю владу лякала і збудила її.

Амелл помітив Орландо та Ґольда, і вони також побачили його.

- Ідіть сюди і тримайтеся ближче до мене, інакше можете опинитися в світі де домашня кішка зможе вас вбити, — весело сказав Амелл.

Орландо не сподобалося порівняння з кішкою, і він намагався відправити повітряний потік в бік Амелла, але нічого не вийшло - його вигин не працював у цьому потоці.

- Жаль, що ти багате дитя! - Піддаси Амелл. Він вже давно помітив, що Орландо дуже гостро реагує на згадки про свій вік. Це було дивно для орла, але Орландо був незвичним. Він розумів кілька мов, розходився з емоціями та іншими речами, які вважалися виключно людськими.

— А поки відпочинь, пройде близько години перш ніж ми прийдемо на місце, — сказав Амелл. На нього нахлинуло неймовірне відчуття розслаблення і спокою. Йому здавалося, що пройшли роки з тих пір, як він відпочивав. В основному він тренувався близько ста років поспіль.

Через годину і двадцять хвилин вони побачили крихітну мерехтливу зірочку. Вона здавалася маленькою через величезну відстань, але насправді це був цілий світ, населений безлічем планет і рас. Однією з таких планет були природні народи. Амель посміхнувся, коли дізнався енергетичну сигнатуру цього світу.

— Ви двоє, припиніть обійматися і приготуйтеся, — сказав Амелл, дивлячись на Орландо та Ґолда, які явно насолоджувалися моментом.

Вони проігнорували його, надаючи перевагу обнімакам безпеки подорожей. Амелл зітхнув і похитав головою, залишивши їх у спокої. Він направив усіх до цієї маленької сяючої зірочки, використовуючи потік.

За кілька кілометрів від найближчого кордону села, схованого в піску, з’явився яскравий кольоровий промінь і вдарив землю. Все навколо місця удару було повністю зруйновано. Амелл ще не повністю контролював цей промінь, який міг знищити що завгодно в мить ока.

Коли промінь зник, Амелл, Орландо і Голд опинилися на піску.

- Ну, це трохи відрізняється від моєї початкової мети, — сказав Амелл, озираючись назад. Незважаючи на піщані бурі, вдалися стіни села Песка.

- Нам залишилося подолати дуже невелику відстань, поїхали! - З усмішкою сказав Амелл, схопивши на спину Орландо.

Він нарешті повернувся. Світ ще не був знищений Алукардом, так що минуло небагато часу. Орландо кивнув Ґолду, і вони обоє почали плескати крилами з швидкістю. Вони полетіли до села Ліста Скритого, де жила сім’я Амелла. Місце, куди він так довго прагнув повернутися. Місце, де почнеться його остання подорож. Він виростав у місцевості, де мав дітей і як він сподівався, все ще чекала на нього любові.

https://literna.net/uk/books/240-novii-shlyakh-zavershenii

Previous chapterNext chapter