З боку Дожньої вежі Каґе вгору по стіні піднімався чоловік. Його думки металися, як вітер, і він не міг зрозуміти, наскільки легко повернувся до своєї колишньої сутності вбивці.
- Може, я зовсім не змінився? - Драгон дивився на небо, де дощові хмари линули йому на обличчя. - Ні! - Раптом він крикнув, і навколо вежі з'явився неймовірний тиск вітру, що здався дощ та хмари геть. - Я в собі не сумніваюся. Я повинен знайти рівновагу. - Він глибоко зітхнув, і дощ знову хлинув на його обличчя.
Зрештою він дістався до величезного вікна, розміром з дві двері. Драгон ступив всередину і зістрибнув на підлогу вежі. Усередині панувала дивна тепло, наче лорд башти дбав про стан будівлі. Це місце не викликало відчуття, що тут живе група вбивць.
Драгон одразу впізнав одного з них — Ітачі. Інші голоси були незнайомі йому, та й не важливо було, кому вони належали. Він знав, що це члени Акацуки, і цього було достатньо.
Драгон перемістився вузькими коридорами, повністю приховуючи свою присутність. Йому було просто цікаво, чи зможуть ці дикуни хоча б відчути, що хтось стоїть за дверима. Якщо б вони змогли, то могли б заслужити кращого місця в імперії. Сильних і відданих солдатів важко знайти.
— Мій пане, ви прийшли, — почувся голос Алукарда, який пройшов крізь стіну, наче її не було.
— Ходімо до дому, — Драгон поклав руку на двері і відчинив її. Усі очі в кімнаті кинулися на них. Як тільки двері відчинилися, група могутніх вбивць приготувала зброю. Їх пильність, навіть якщо вони не змогли виявити Драона, була на найвищому рівні.
- Відійдіть! - Голос Алукарда віднісся по кімнаті, поставивши членів Акцукі на коліна.
- Немає потреби в цьому, Алукард. Звільнивши їх, — як тільки пролунав голос Драона, всі члени Акацуки прийшли в себе.
- Мене звуть Портгас Д. Драгон. Я імператор Готея. Сядьте, заткніться і слухайте, — Драгон увійшов всередину й сів на стілець біля столу. Це був стілець Наґато, але той не наважився заперечити. Драгон говорив з манерами і аурою правдивого імператора. Члени Акацуки відчували себе мурашками перед його могутньою присутністю.
- Які ваші накази, Ваша Величність? – запитала Наґато, стоячи позаду Драгона.
- Я стримував вашу місію багато років. Я хотів зробити все, що було в моїх силах. Але тепер це неможливо. Дій потрібно зараз, — Драгон уважно оглянув кожного. Завбачливі та зарозумілі члени клубу не могли мовчати. Його погляд, який він побачив по ньому, змусив їх застидати кров. Навіть хвостові звірі здавалися щенями перед цією людиною.
- Ваші цілі — від Трихвістого до Семихвостого. Однохвостий, двохвісток, Восьмистодзьобий і Дев’ятихвоста — це моє завдання. Алукард дасть вам приблизне місце для ваших цілей. Немає обмежень на виконання часу. Мені байдуже, скільки це займе.
Драгон глибоко вдихнув, і повітря в кімнаті наче зник. Він висихнув, і сильний шторм пронісся повз членів Акацуки, відкинувши їх до стін.
- Ви підете парами. Нагато призначить вам напарників.
- Нагато, після того як закінчиш тут, знищи нове село звуку Орочимару. Там повно ніндзя.
- Жодних свідків! - Голос Драгона відлупився по кімнаті, наповненій гнівом і прагненням вбивства. Це був не добрий і люблячий батько, а давно забутий вбивця, що ховався в тілі Драгона.
— Так, Ваша Величносте, — відповіла Наґато, і інші наслідували її приклад. Алукард стояв позаду Драгона, єдиний хто не боявся його аури. Він і Бредлі були єдиними, хто міг спокійно посміхатися перед силою Драгона.
- Твоя місія почнеться, як тільки Наґато призначить тобі напарника. Не підведи мене! - Драгон встав і перевернув їх поглядом. - Ітачі, на твого брата напали Кумо. Тепер він в порядку, Шісуі піклується про нього. Нехай це буде додатковою мотивацією для завершення місії.
Ітачі кивнув, на його обличчі читалися гнів і занепокоєння. Він зрозумів, чому Драгон був такий злий. Саске й Наруто завжди були разом, і якщо на брата напали, то він, мабуть, був поруч.
Драгон помахнув рукою, порив вітру налетів і його тіло розчинилося в повітрі.
— Добре, давайте почнемо розподіляти пари, — сказала Наґато, взявши зі столу сувій.