За межами схованої Деревні Ліста, на гілці дерева, яка була звичайним місцем для ніндзя цього світу, стояли двоє чоловіків у плащах. Вони мовчали, але напруження в повітрі було відчутним.
- Лорд Орочимару, нам пора йти. У мене погане передчуття. Вони вже мали повернутися, — сказав чоловік з хворобливою блідою шкірою на шляху до легендарного санніну.
— Ми підемо, коли Повелитель Орочимару скаже, — холодно відповів він.
У цей момент на гілку граціозно приземлився ще один чоловік, одягнений в чорний плащ, як і його супутники.
- Кабуто. Як жили ніндзя Кумо? — запитав Орочимару, не дивлячись на нього. Останнім часом він почувався дуже пригніченим.
- Ми визначили цілі і відправили їх на завдання. Я переконався, що ніщо не приведе їх назад, — шанобливо відповів Кабуто.
- Це не має значення. Поки ми отримуємо те, за чим прийшли, мені все одно, хто про мене знає. Акацуки — єдині, кого нам треба боятися, — сказав Орочимару, але дивне відчуття продовжувало зростати. Він озирнувся, але нічого підозрілого не помітив. - Кабуто, Кимімаро, ми йдемо. Щось тут не так. Кимімаро прав. Я вважаю, що Кумо зазнали невдачі.
Орочимару махнув рукою, подаючи сигнал своїм людям відступити. Але перш ніж вони встигли рухатися, з нізвідки з'явилася рука і знесла обидві руки Орочимару.
- АааАа! - Він закричав.
- Боюся, ви ще не можете піти, — пролунав голос за їхніми спинами. Могутня аура впала на Кабуто і Кімімаро, збиваючи їх з ніг та відкинувши в бік. Вони врізалися у дерева.
— Ми з тобою поговоримо, зміїне відроджування, — сказав Драгон, схопивши Орочимару за горло. З його долоні почали розповзатися печатки, які швидко покрили все тіло Орочимару. - Тепер ми можемо поговорити.
Драгон кинув Орочимару на землю з такою силою, що та здригнулася. З рота зміїного санніну утворився кратер, а з його уст проливалася кров.
- Я терпів, щоб проводити час зі своїми дітьми перед тим, як почав об'єднувати світ. Але жадібність ваших людей починає виводити мене з себе, - із гнівом вимовив Драгон, ледве контролюючи лють.
Він знову схопив Орочимару за горло, і його тіло безжиттєво повисло в його хватці.
- Прокидайся! - Він схопив Орочимару за ногу і відірвав її.
- АааАаaаAaa! - Він закричав Орочимару від нестерпного болю.
- Я так терплячий з тобою, Орочимару. Не думай, що я не знаю, ти працюєш з цим пихатим дурником А, - пильно подивився Драгон в очі Орочимару, де палала ненависть. - Якби ти відступив раніше, я б не став тебе переслідувати. Але те, що ти робиш занадто близько до пасти дракона. Ты умрешь!
Драгон почав тиснути його шию.
– П... Чому б нам не... працювати разом? Подумай про це, тобі знадобиться моя допомога, — важко видав Орочимару, намагаючись говорити крізь тиск на горло.
— Мені не потрібна допомога маленької отруйної змії, — холодно відповів Драгон. Його рука почала світитися, і тіло Орочимару теж осяяло білим світлом.
- АааАаяаaAaaЯaiaaata са ааайаоа! - Орочимару закричав, відчуваючи нестерпний біль. Драгон прав його існування. Усе, чим Орочимару був, тепер стало лише спогадом у розумах людей. Це було єдине, що Драгон дозволив залишити. Він хотів, щоб люди пам'ятали, що станеться, якщо вони виберуть шлях, такий темний, як зміїна саннін.
З кущів вийшов Рю. У кожній руці він тримав по два трупи.
- Лорд Драгон. Що робити з цими двома? - Він показав на Кабуто і Кімімаро.
- Відведи їх до Хокаги, нехай він сам розбирається. Крім того, після закінчення школи Рю обійшов село і переконався, що Орочимару не покинув змій у наших кордонах — наказав Драгон.
- Так, Лорде Драгон. А що ви будете робити? - запитав Рю.
- Я піду, щоб зустрітися з Акацукі. Пора щось робити з цими селами, - відповів Драгон і зник, як вітер.
---
На звичайному місці збору Акацукі панувала незвичайна атмосфера. Алукард щойно повідомив групі, що до них їде імператор. Ніхто з них раніше не бачив його, і той, кому вдалося приручити Алукарда, звичайно, боявся.
- Гей, Сасорі, як ти думаєш, що настільки важливо, щоб великий хлопець прийшов сюди? — запитав Дейдара, один з небагатьох, хто рідко приховував свою високомірну і саркастичну натуру.
- Якщо ти ще раз називаєш імператора "великий хлопець", Наґато або майстер Алукард схоплять тобі голову, — холодно відповів Сасорі, стоячи в кутку і дивлячись на стіни кімнати. Його обличчя було безсердечним.
- Може, це і на краще. Дейдара слабкий і дратівливий. Я схвалюю вбивство клоуна, бо з усмішкою сказав Какузу, дразню Дейдару.
- Слідкуй за мовою, або я використовую тебе для свого наступного арт-проекту, — загрозливі підняв руки Дейзі, показуючи роти на своїх ладонах.
- Давай же! Подивимося, у кого більше серця! - Облизнув губи Какузу.
- Припиніть цю перебранку. Я хочу, щоб ви всі зосередилися сьогодні, — суворо сказав Наґато, дивлячись на карту одного села.
- Це і є наша мета? — запитав Сасорі, вказуючи на село.
- З того, що я знаю, ми поб'ємо кілька місць і цілей. Щось розлютило імператора, і майстер Алукард не сказав, що саме. Тому ми повинні чекати тут, — пояснив Натано, занурений у планування.
— Мила, я так хотіла битися з цією м’язою головою, — сказав Кісаме, побачивши село на карті.
- Всі вас призначать. У цій операції не було жодного аварійного режиму чи затримки, але суворо додав Наґато.
У цей момент до кімнати увійшов Ітачі, закінчивши свій обхід села.
Наґато наказала всім членам Акацуки обхід села. Сьогодні Ітачі випала.
- Сподіваюся, я знайду когось сильного, — сказав Кісамі, відкинувшись на стіну і закрив очі. - У наш час багато слабких людей. Світ вже не такий веселий, як раніше.
- Я впевнений, що ви знайдете когось, хто вас задовольнить. Ми всі тут? - Ітачі оглянувся, перевіряючи чи всі члени Акацуки зібралися.
- Так, ми готові. Ось твоє кільце, Ітачі, — Наґато кинула йому перстень.
- Дякую. Тепер ви всі повинні виглядати більш живими. Імператор у поганому настрої. Це означає, що ви обидва заткнетеся коли він прийде сюди або може вбити вас - Ітачі вказав на Дейдару і Хідана.
Вони відповіли з незадоволеними людьми.
- Несправедливо. Він говорить більше, ніж я, — пробурчав Дейдара, дивлячись на Хідана.
- Неважно. Просто не забудь заткнутися, — сказав Ітачі і підійшов до Наґато.