*Взрыв*
Всередині бар’єру, який Драгон створив в одному з сіл, було багато тренірових полів. Вибухи тривали декілька днів. Ґілдартс повністю зосередився на тому, щоб контролювати свою магію. Причина створення бар'єру була проста: магія Гілдартса постійно виходила з-під контролю, знищивши все навколо. Все, що він закликав, миттєво зникло в небилиці. Хоча він став краще керувати собою, все ще не міг використовувати весь свій величезний запас магії в бою без ризику втратити контроль. Поверхнідний шар магії він контролював відмінно, і з цим запасом міг битися на рівних з Джуго та Наруто, а іноді навіть перемагати.
- Досить, — сказав Драгон, сидячи за бар'єром і спостерігаючи за прогресом сина. - Гілдартс, повертайся додому. У мене є справи. Продовжимо пізніше.
Бар'єр опустився, і Гілдартс встав.
- Добре, побачимося вдома, батько, — він швидко втік на прощання.
- Алукард, виходь, — вимовив Драгон.
З нізвідки з'явився туман, який перетворився на людину. Це був Алукард у своєму класичному червоному плащі і широкополій капелюсі.
- У чому справа, мій пане? - Він опустився на коліна перед Драгоном, який все ще сидів на землі.
- Час діяти. Перш ніж моя імперія об'єднає всі села під моїм прапором, нам знадобляться хвостисті звірі. Я особисто займусь однохвостим, восьмихвістком і дев'ятихвостом. Акацуки відповідальні за інших. Не вбивай їхніх господарів. А тепер йди і постав мене гордитися тобою, — Драгон жестом відпустив його.
- Зрозумів, мій пане. Це буде зроблено, - Алукард зник у тумані.
— Тепер можеш вийти, хлопчику, - Драгон глянув на дерево вдалеці.
Звідти вийшов літній чоловік у білому халаті і капелюсі Хокаґе.
- Мабуть я обманював себе, думаючи, що зможу сховатися від тебе. Я не можу уявити, який шкоду цей хлопчик зможе завдати в майбутньому. Не дивно, що він твій син. Схоже, він такий самий таємничий і могутній як ти.
Хірузен посміхнувся і дістав з-під халата трубку. Він закурив і зітхнув.
- Отже, ти дійсно збираєш всіх хвостистих звірів? Це може призвести до цілковитої війни між селами. Або до союзу проти тебе.
- Не важливо, що вони скажуть чи зроблять. Цей світ завжди страждатиме від війни, якщо все продовжиться так як зараз. Ці істоти - причина більшої частини бід, і так було ще з часів війни. Таких людей, як Райкаґе та Цучінґе, важко переконати словами, тому я покажу їм, що їхня влада - дитяча гра в порівнянні зі мною.
Вітер посилився, і повітря навколо став зловісним, змусив Хірузена здригнутися.
- То ти не боїшся війни?
- Ні. Перш за все, я приберу те, що було спусковим гачком для всіх війн. Потім я покажу їм, що хоча я змінився, але все ще можу знищити усе те що загрожує світу, який я хочу створити. Перед чистою Божою силою вони можуть тільки здатися. Якщо відмовляться, я покажу їм, що відбувається, коли мене виводять з себе - Драгон говорив зі серйозними виразами обличчя.
- Що б не трапилося, у тебе є підтримка Дерені Листіїв. Моє село стало набагато спокійнішим відтоді, як Данзо пішов геть. Світ без війни — ось що мріяв Господь Гашірам. Для мене було б честю взяти участь в цьому сні.
– Добре! А тепер мені пора. У мене справи, і я спізнююся на зустріч, — Драгон не чекав відповіді й відразу зник.
- Цікаво, це просто швидкість або якась інша здатність? За його рухами неможливо стежити. Тож не дивно, що люди боялися його. Я навіть не бачив, як він рухається. Хірузен зітхнув і покурив трубку, а потім повернувся до села.
---
- Отже, це улюблене місце Наруто. Не можу сказати, що не заінтригований, - Драгон стояв біля майбутнього найвідомішого бару з раменом у всьому селі. Він піднімав тканину, яка закривала вхід і увійшов всередину. Усередині було пусто, за стійкою сиділи тільки господар і сивоволасна жінка.
- Любий, ти зробив це. Сидіть і сядь, — Сільвія жестом запросила його сісти поряд з нею.
- Як ся маєш? Що думаєш про село? - Він сів поряд з дружиною і свистів, щоб привернути увагу господаря.
- Течі, я візьму сьогодні спеціальну пропозицію.
Чоловік за прилавком подивився на нього з подивом.
- Ми знайомі, сер? - Його лавка була відомою, але мало хто звертався до нього так фамільярно.
- Мій син часто тут їсть. Він дуже добре про тебе відгукується, — Драгон посміхнувся, намагаючись влаштуватися зручніше на незручних табуретках.
- Можу я запитати, хто твій син? - У Теучі була ідеальна усмішка, яка мала зв'язок.
- Наруто. Колюче світле волосся і дуже гучне.
- О, Наруто! Мені дуже подобається цей малюк. Отже, він говорив все це не просто так. Йому дійсно подобається моя їжа, Теучі пишався тим, що його лавка ставала все популярнішою.
- О ні. Він обожнює рамен. Особливо твій. Тому я вирішив подивитися, в чому секрет.
- Зараз буде спеціальна пропозиція, Теучі пішов за складниками.
- Обіто розповів мені про хвостистих звірів. То ти збираєшся за ними прямо зараз? - Сильвія вже їла рамен.
- Ні, не зараз. Для всього свій час. У мене є група під назвою Акацуки. Я доручив їм зібрати більшість тварин. З іншими розберуся сам.
- А якщо вони не хочуть покидати своїх господарів? А що, коли їм подобається співпраця? - Вона запитала, продовжуючи їсти.
- Візьмемо, наприклад, Восьмихвостого. Він повністю синхронізований зі своїм господарем. Але не сумнівайся, всі ці дев'ять істот прагнуть свободи більше всього на світі. Люди для них — в'язниця. Навіть якщо їм подобається господар, вони все одно виберуть свободу. Так чинитимуть усі люди або звірі.
- Ти впевнений? Адже твій план - дістати цих істот, вірно?
- Я не збираюся ними володіти. Але візьму їх силою, якщо доведеться.
— Моя єдина турбота про те, щоб їх не використовували для ведення непотрібних людських війн, — сказав Драгон, його голос зв’язався твердо й впевнено.
- То який у нас план? - Вона запитала Сильвію, схиливши голову набік.
- Я планую заборонити створення Джинчурікі. Як Наруто, вони хочуть залишитися зі своїм господарем. Я забороняю примусове друкування хвостатих тварин всередині людини, — пояснив він.
- Тобі не здається, що це занадто небезпечно? Люди зазвичай занепадають духом, коли забирають те, що вони вважають своїм, — Сільвія усміхнулася з легкою зухвалістю і допила залишки своєї чашки. - Ось у чому справа. Вони ніколи не належали людям. Це живі істоти, які дихають і не мають місця всередині людського тіла. І я впевнена, що навіть вісім хвостів залишать своїх господарів заради шансу випробувати це.
Драгон з гордістю продовжував розповідати про свій план. Не все ще було продумано до кінця, бо він був трохи лінивий у цей момент. Він хотів діяти згідно з сюжетом, хоча й не знав, чи змінилося майбутнє або залишилося незмінним. Але він хотів спробувати жити згідно з ним.
- Отже, якщо ти звільниш їх усіх, який буде план? Чи вони будуть вічно блукати світом? - З цікавістю запитала Сильвія. Цей світ був для неї неймовірно захоплюючим, і вона була в чудовому настрої.
— Поки не знаю, - Драгон поклав обидві руки на стіл і підпер підборіддя ладонами.
- Проходьте! Їжа готова, — Течі приніс велику миску з раменом і поставив її перед Драгоном.
- Дякую, Теучі. Він вклонився господареві і взяв палички для їжі.
- У мене є ідея, — сказала Сильвія. - Чому б вам не запитати їх, чи хочуть вони жити на райському острові? Або, якщо вони хочуть залишитися тут зі своїм господарем, укласти інший договір, який не включає в себе друкування його всередині людини.
- Хм, дати їм два варіанти: жити тут зі своїм господарем чи в селі або переїхати на райський острів. Звичайно, Він достатньо великий, щоб вмістити їх усіх. Можливо, це не така вже погана ідея, Сильвія, — обличчя Драгона засяяло посмішкою і він взявся за їжу.
— Так, у тебе тут досить дивовижна жінка.
- Найкраща. Я б тебе ні за що не видав. Я люблю тебе! - Драгон нахилився і швидко поцілував її.
— Я теж тебе люблю, — відповіла Сільвія на поцілунок своїм і помхала рукою Теучі, коли та перервала їх. - Ще одну миску, будь ласка! - Вона сказала з новим ентузіазмом.
- Прямо як Наруто! - Течила посміхнулася широко і яскраво, тому що лоскощі Сильвії розрозовіли, і вона відчула легке збентеження.
— У мене найбільша сім’я, — Драгон дивився на його дружину, як вона сиділа там і сонце освітлює її та робить її чарівністю неземною в очах.
— Продовжуй так дивитися, і ти все зрозумієш, коли ми повернемося додому, — Сільвія помітила його пристойний погляд і посміхнулася.
- Завжди готова. Я зміцнив її з минулого разу, — Драгон підмигнув.
Сильвія здивувалась, коли почула таку відповідь.
– Добре!