Глава 3919
— Буде зроблено! - Відреагувала Тан Ялань, і на її обличчі від самого кутка губ до кінчиків бровей, розцвіла лучча усмішка.
Су Ло, з діловим складом розуму, повернулася до маленького відриву Сюань:
— Сяо Кэ, у тебе чудова техніка володіння ножем. Ваше завдання - нарізати гуидака « Сніг в один чінґ». Старайся, щоб кожен скибочок був тонким і прозорим, наче крило цикади.
Малюк пильно кивнув, приймаючи завдання.
Су Ло теж не залишилася осторонь, занурившись у кулінарні справи. Перш за все вона відправила величезного імператорського краба « Алеве вугілля і рум'яне» в пароварку, щоб зберегти його ніжний сік. Слідом в казан вирушили абалони « Чистий вітер і яскрава місяць» — вони мали бути довгими та тотальними. З морських огірків Су Ло вирішила зварити густу, запашну кашу.
Су Ло діяла з надзвичайною ретельністю щодо тунця « Синій плавців ». Спочатку вона повністю видалила залишки крові, потім вирізала найжорстокішу, делікатесну частину спини і нарізувала її бездоганно гладкими ломиками. Їх вона виклала на крижану подушку разом з тонкою вирізкою гуідака, створюючи витончені асорти.
Невдовзі по кухні почали з’являтися помпи, які свідчили про готовність кожної страви.
— Боже, як пахне... — Тан Ялань зажмурилась, втягуючи носом повітря з виглядом досконалого блаженства.
Їй здавалося, що її нюх вирішив зіграти з нею жарт: хіба може проста їжа пахнути настільки божественно? Вона ще навіть не доторкнулася до закуски, а вже була готова проковтнути свою власну мову від одного тільки очікування.
Су Ло задоволено окинула поглядом стіл:
— Ну що ж, готово. Тепер усі повинні прийняти ванну і перевдягнутися, а потім приступити до бенкету.
Хоча після повернення з морських глибин вони і висушили одяг за допомогою духовної енергії, різкий запах солі та йоду все ще переслідував їх, викликаючи дискомфорт.
Через деякий час, коли всі троє, сяючи чистості й свіжості після купання, повернулися в їдальню, готові накинутися на цей дійсно імператорський бенкет...
— Ой! - вигукнула Су Ло, і її погляд миттєво став гострим та настороженим.
— Э-э? — Тана Ялань теж замерла, в її очах відбивалось повне здивування.
Маленький Кeгo и вжaлcя нacтpeмь cпpaвдy!
Причина була очевидна: дві третини тих чудових страв, які вони щойно з любов’ю приготували власними руками, зовсім зникли!
« Що за чортівня?» — вони втрьох здивовано переглянулися.
Невже в їх відсутності сюди проникнув якийсь невідомий майстер?
Тан Ялань інстинктивно подивилася на Су Ло, шукаючи захисту і пояснень, адже та була для неї найбільш надійною людиною. Су Ло сама змінила свій погляд на Сяо К. Вона не відчула жодного наближення, але як щодо малюка? Його почуття завжди були гострі.
Маленький Ке глибоко нахмурився, його ніздрі затремтіли:
— Я відчуваю слід... Тут хтось був.
Су Ло нахмурилась, її лоб прорізала складка роздумів. Що це за таємнича істота? Мати прийти і піти непоміченим під носом біля маленького відприка Сюаньу, та ще й схопити з собою левину частку їх здобичі... Це межувало з неможливим.
Тан Ялань була готова розплакатися від прикрості! Кожен шматочок цих делікатесів був для неї на вагу золота, вона мріяла розтягнути задоволення від одного ламика гуідака на цілий день, а тепер ... Більше половини пропало!
Су Ло з легким докіром, але співпереживання похолола її по плечу:
- Пропало і зникло, не бери в голову. Хто знає, може це і на краще. Годі ридати, краще насолоджуйся тим, що залишилося. Зрештою, якщо ми захочемо ще раз, нам нічого не варто знову спуститися в море і наловити свіжини. Це ж так просто.
Пізніше Су Ло і Малий Ке ретельно обстежували весь корабель « Санлун-хао» в пошуках хоч якихось зачіпок, але не знайшли жодного сліду таємничої Ворішки. Це спантеличило Су Ло ще сильніше.
Варто пам'ятати, що в її брукованій стряпні була додана Небесна духовна вода найвищої якості. За ідеєю, з інстинктами Су Ло і надприродним малою дитиною ні один слід не повинен був вислизнути від їх переслідування.
Це було дійсно дивно. Невже на борту цього судна ховається якийсь суперексперт, чиє вміння дозволяє йому залишатися невидимим навіть для них?
Зрештою ця подія так і залишилась нерозкритою. Проте Су Ло з подивом помітила, що історія повторюється: кожного разу, коли вона готувала щось вишуканого, дві третини їжі таємничо зникали.
Цікаво було те, що скільки б Су Ло не готувала цей « загадковий незнайомець» завжди виявляв дивовижну свідомість і залишав рівно одну третину їй та її товаришам.
Пізніше Су Ло і Сяо Ке навіть влаштовували нічні засідки, сподіваючись зловити злодія з пологою, але все було марно — таємничий гурман залишався невловимим. Зрештою, Су Ло помахала на все рукою. Вона змирилася і просто почала готувати порції більше, думаючи, що буде сприймати це як годування якогось « невидимого піта».
У той момент Су Ло не знала, яку неймовірну користь і які величезні переваги принесе їй ця поблажливість в майбутньому.
Глава 3920
Табір Бога Бітви!
У наш час справжнім правителем Лаґера Бога Бітви був старійшина з сім’ї Лен Юнькуй.
Лен Юнькуй був особою незвичайної і грізної. Його володіння технікою « бестінового меча» досяг рівня досконалості, і під небом навряд чи буде знайдено багато майстрів, які зможуть йому протистояти. Але ще більш вражаючим був його характер: це була людина "жахливою кров'ю", невблаганна і рішучіша. За останні роки, завдяки охороні Імператора, він зміг дотриматися високого титулу генерал-майора.
Він безжалісно викоренив будь - яке інакомовлення, що викликало велике незадоволення серед прихильників Клану Драконів та Феніксів. Внаслідок цього Божий табір Бітви розколовся на два ворожі табори в короткий час.
Одну фракцію очолював сам Богоа Бітви — Лен Юнькуй, командуючий Лагер.
Інший же згуртувався навколо себе замісник командувача — Нанґун Чен.
Між цими двома групами існувала жорстока боротьба, наче між льодом і полум’ям. Увесь цей час люди стикалися з труднощами і інтригами.
Варто зазначити, що Божий табір Бітви завжди вважався найліпшим місцем для здійснення великих подвигів і швидкого просування по кар’єрній драбині.
У свій час Наньгун Льоуні носив звання підполковника. За ті десять тисяч років, що його не було, люди, які колись були рівними з ним -- особливо Лен Юньцзін, який завжди бачив у Нанґун Левуні свого єдиного і головного суперника - вже встигли дослужитися до полковників.
Весь той час, коли Нанґун Льоунь перебував у таборі Бога Бітви, Лен Юнцзін завжди був зухвалим. З зарозумілим підборідком він обсипав суперника презирливими поглядами, намагаючись спровокувати його на конфлікт.
Однак Наньгун Левуні завжди був байдужий до цього. Він просто не звертав уваги на те, що сталося з Леном Юцзіном.
Але якщо Нанґун Левюнь не звернув на це уваги, то Натан Чен вважав іншого молодого пана живим божеством. Він хотів негайно підвищити Ліюню до звання генерал-майора, щоб той своєю величністю раз і назавжди роздав вискачку Лен Юньцзіна.
У цей момент Лен Юнькуй і Нанґун Чен сперечалися так люто, що їхні обличчя розфарбувалися, а вени на шиях здулися від напруження!
— Якщо ваш другий молодий пан хоче отримати звання полковника, немає проблем! — крижаним тоном цедив Лен Юнькуй. - Але де його бойові заслуги? Без них підвищення неможливе. Навіть ваш Клан Драконів і Феніксів зобов'язаний дотримуватися встановлені правила, чи не так?
Наньгун Чен у люті ткнув пальцем в сторону опонента:
— За цей рік підполковник Нанґун брав участь у п’ятнадцяти битвах різного масштабу! І в кожному з них він сам порубав голову ворожому провіднику! І ти можеш називати це відсутністьм заслуг? Ти просто засліплюєш свою образу!
Лен Юнькуй лише холодно хмикнув:
- Все це були лише незначні повстання інородців. Яка проблема полягає в тому, щоб знищити цих жалюгідних мурах? За останні десять тисяч років наш третій молодий пан знищив стільки цих повстанців, що й не порахувати!
Наньгун Чен у безсилій люті вдарив кулаком по долоні:
- Наш другий молодий пан повинен був отримати звання полковника ще десять тисяч років тому! Якби не його раптове зникнення...
— Саме так! — З дiвкою перебив його Лен Юнькуй. — Саме тому, що він зник у невідомому місці, де йому дозволили відновитися в підполковнику. Це вже була велика милість. Хто знає, чи залишилася його сила на попередньому рівні або він за ці роки перетворився в пустелю...
Наньгун Чен розлютився:
— Ты! Як ти смієш?
Лен Юнькуй продовжував з крижаною усмішкою:
- Хочете звання полковника? Що ж, це цілком можливо. Сьогодні вранці ми дізналися, що група з десяти людей із Світу Асурів змогла проникнути в наше облачне море. Якщо ваш другий молодий пан зуміє вистежити і захопити цей загін, я особисто дам свою згоду на його підвищення до полковника!
Наньгун Чен буквально зайшов у крик від обурення:
- Ах ти підлець! Не думай, що якщо ти прикривав ранкові зводки я їх не бачив! Так, з Міра Асуров прибув загін із десяти чоловік, але невже ти думаєш, я не знаю, якою вони силою? Відсилати іншого молодого пана проти них — це відправити його на вірну смерть! Ти просто хочеш позбутися його!
Льон Юнькуй подивився на нього з приданою нудьгою і ледь помітним посміхом:
— О, якщо ви так боїтеся смерті, ваш Клан Драконів і Феніксів цілком може відправити своїх експертів на підмогу... Чи у вашому клані вже не залишилося жодного гідного майстра, всі вимерли?
Наньгун Чен не витримав, кинувся вперед і вчепився у горло Лан Юнкуя:
- А ну говори по-людськи, вгамуйся! Ти думаєш, наш Клан Драконів і Феніксів такий же гнилий, як ваша сім'я Лен? Ми ніколи не будемо жертвувати життям безлічі учнів побічних гілок тільки для того, щоб намалювати липові заслуги вашому Третьому молодому пану заради його погон! Мій другий молодий пан покладається тільки на власну, справжню силу! Він ніколи не опуститься до вашого фальшивого прикидання!
Незабаром з намету донеслися звуки ударів, гуркіт розбитих меблів — « Бум!», "Бах!" - два генерал-майора із заспіванням взялися відділяти один одного.
Через деякий час Наньгун Чен, весь синець і садинах, але все ще кипить обурення, відправився шукати Нангун Льов'я.
У цей час Нанґун Льоунь стояв на самому краю відвісної скелі, заклавши руки за спину. Три тисячі прядів його волосся були недбало перехоплені простою алою шовковою стрічкою. Його силует здавався тонким і майже крихким на фоні безбережного неба, але він стояв прямо і стійко, немов сторіччя сосна. У кожному жесті його постава настільки велично і нищівної сили, що перед світом з’явився справжній Суверен Поднебес.