Глава 3917
Су Ло продовжувала плавно ковзати в товщину води, її рухи у бездонному хмарі ставали все більш природними. Однак у глибині душі вона відчувала нетерплячість. "Ех, якби зараз зустріти якогось морського обпітка, який би знав тут кожен куточок і карту розподілу магічних звірів, — мріючи вона, - не довелося б нам з Сіо Ке всліпу голити у цих нескінченних водах."
Але океан зберігав мовчання. Де ж ховається ця лазурна красуня - тунець "Синій плавців з плямами"? Малюк і його син обступили одну впаду за іншою, дивились під кам’яні виступи.
Раптом Су Ло осеніла тривожна думка. Іспонський корабель « Сенн-хао» мав чіткий графік: він робив зупинку кожні три дні. До моменту їхнього занурення корабель простояв на місці вже два дні. Якщо додати до цього часу, проведений ними тут внизу...
Су Ло швидко обернулася до маленького відриву Сюань і запитала, намагаючись приховати хвилювання у голосі:
— Сяо Кэ, скільки часу ми вже знаходимося під водою?
Маленький Кє, чия пам'ять була остра і точна, відповів без найменшого коливання:
— Дві години.
Су Ло швидко зробила в розумі невигадкові розрахунки, і її серце пропустило удар. « Промайнула справа, — пронеслася в її голові. - Залишилося лише півгодини до того, як Санлун-хао зніме із якіря і продовжить свій шлях." З урахуванням колосальної швидкості цього судна, якщо вони з немовлям запізнюються до моменту відплиття і опиняться за бортом посеред безкрайного моря, їм залишиться тільки ридати від бедуючого горизонту.
Незважаючи на сильне розчарування і невиконання вишуканого делікатесу, Су Ло прийняла свідоме рішення. Вона подивилася на Сіо Ке і твердо сказала:
- Гаразд, залишимо тунця « Синій плавців» до наступного разу. Тепер головне — вчасно повернутися на борт.
Маленький Ке, для якого слово Су Ло було законом, лише мовчки кивнув.
І вони побігли назад. Маленький Ке рухався у воді набагато швидше за Су Ло, тому він взяв її за руку і потягнув за собою, розрізуючи водну ковдру, наче потужний торпедний човен.
У пошуках абаронів « Чистий вітер і яскрава місяць» вони пішли досить далеко від місця стоянки "Сенлун-хао". Навіть якщо маленький Кень викладався на повну силу, їм потрібно було не менше 20 хвилин, щоб досягти мети.
Коли вони проносилися через інший район моря, погляд Су Ло раптово зачепився за щось блискучим. Її очі розширилися від подиву.
— Стой! Почекай! — У думках закричала вона.
Прямо перед ними, у променях з висоти світла, ширила невеличка зграя тунців. Су Ло ще не могла з упевненістю сказати, чи ті « плавці » із плямами, але вона була абсолютно впевнена - перед нею тунці!
Су Ло і Сяо Ке, не зговарюючись, синхронно змінили курс. Приблизившись, вони побачили групу тунців « Сніговий плавець з п’яницями», які набирали животи і спокійно сідали в товсту воду. Су Ло ледве не заплятала від радості, ось вона, удача, сама пливе в руки!
Су Ло і дитина, злагоджено виконуючи свою роботу, зайшли з двох сторін — прибирали сонну стаю в тиски. З десяток риб п’ятеро все ж таки вислизнули, прокинувшись від несподіваної небезпеки, але 5 інших опинилися в міцних руках мисливців.
Навіть цей улов був вартий подиву: кожен пійманий тунець « Свиній плавців з плямами» важив не менше двох тисяч цзінів! Справжні морські гіганти.
Якби у них було більше часу, Су Ло ні за що не відпустила б тих п'ятьох втікачів, але зараз кожна секунда була на рахунку.
Швидко відправивши туш п'яти нефілім у своє Простір, Су Ло скомандувала Сяо Ке:
Швидше! Нам потрібно прискоритися до краю!
Полювання на тунців відняла у них цінні десять хвилин...
Су Ло і Сяо Ке мчали через морську пустку, витискуючи з себе всі сили. Коли до місця стоянки залишалося менше десяти морських миль, то вух Су Ло через струмок води дістався глухої, що нарощувала гул — рокот потужних двигунів « Санлун-хао».
Це означало тільки одне: якорі вже підняті!
Її передчуття не обманило. Ледве Су Ло і Сяо Ке викинули на поверхню, ковтаючи свіже повітря, вони побачили, як громада « Сенн-хао» почала свій рух. Спочатку корабель йшов повільно, важко розсікаюча хвилі, але з кожним хвилином його швидкість постійно зростала.
Су Ло розуміла: коли корабель вийде на свою крейсерську силу, то фізично його не буде. Не втрачаючи ні секунди на роздуми, вона мертва ховрах зачепила руку Сяо Ке і викрикнула, зберігши крижаний спокій у очах:
- Тримайся! Тепер я тебе поведу!
Наступної миті Су Ло задіяла вміння телепортації, розогнивши його до повного максимуму.
« Вжик! Вжик! Вжик!»
Десять телепортацій підряд!
Увесь шлях зайняв у неї не більше десяти секунд. Це був неймовірний, самогубствай ривок.
Нарешті! Су Ло і Сяо Ке вдалося зачепити обшивку гігантського корпусу « Сенн-хао! »
Ці десять секунд безперервного руху викачали з Су Ло практично всю її духовну енергію і фізичні сили. Її тіло обм’якшилося, м'язи звело корабельної, і пальці почали ссказувати з гладкого металу. Вона ледь не зірвалася назад у бурляче піну в килю, але в цей критичний момент Сяо Ке підхопив її слабке тіло і одним сильним стрибком злетів на палуб.
Саме в цей момент "Сенлун-хао" набрав свою передальну швидкість і, як запущена ракета, з оглушливим свистом рушив вперед!
Глава 3918
Якщо б вони затрималися на секунду, то разом з Су Ло та Сяо Ке залишалися б покинутими посеред цього безбережного і ворожого океану.
Ледве вони приземлилися на палубу, як до їх слуху дійшли чиїсь голоси, що роздавалися зовсім поруч. Сяо Ке, чий реакцію була миттєвою, підхопив Су Ло і зробив кілька стрімких стрибків без затримки. За лічені хвилини вони подолали кілька тисяч метрів, протягнувши повз випадкових свідків наче невиразний привид, і лише в замішанні протерли очі.
Здалека донеслися фрагменти їхньої розмови:
- Ой, послухай, мені здалося, чи якийсь морський звір тільки що вилетів з води прямо на палубу?
— Та кинь ти, помірялися тобі. Звідки ж взяти морську звірину? Я ось нічого не бачив.
— Чи справді в очах замутилося?
Звісно! З чого б морській звірині самому стрибати на корабель? Це ж вірна смерть. А жаль... Я б не відмовився від свіжих морепродуктів, які вже цілу вічність їх не їв.
Голоси поступово затихли далеко. Маленький Ке успішно привіз Су Ло на їх вілу. Коли Су Ло відпочину, вона сказала дитині:
— Сходи, знайди Тан Ялань і приведи її сюди.
Маленький Ке коротко буркнув « вугу » і зник за дверима. Незабаром він повернувся, ведучи гірку плачучу Таню Ялань. Дівчина була промокатою до нитки, з її одягу струмками стекла вода, ніби вона тільки що барахтала в морі.
Побачивши Су Ло живий і неушкоджений, Тан Ялань розридалася ще сильніше, ледь не задихнувшись від всхлипів:
— Сестра Су... "Уу-ву"... Я вже думала, що ви ніколи не повернетеся! "Уу-ву"... Це все через мою дурну балаканину, якби я не почала розписувати ці делікатеси, ви б не стали так ризикувати! Це я винна, у всьому винувата я одна, "у-ву"...
Су Ло з ніжністю і легким вгодом потріпала її головою. Дочекавшись, поки Тан Ялань трохи заспокоїться, вона запитала:
— Ну все, тише. Розкажи, чому ти вся мокра?
Тан Ялань, висхлипуючи і признаючись:
— Я... Я так боялась, що ви не встигнете повернутися до відплиття! А розповісти вчителям я не могла - це б видавало ваш секрет. Тому я...
— Тому ти сама стрибнула в море? - здогадалася Су Ло, дивлячись на її одяг, від якої все ще виходив різкий запах солі та йоду.
Тан Ялань кивнула:
— Я стрибнула і почала голосно кликати на допомогу. Я сподівалась, що якщо прикинусь до втоми і навіть втрачу свідомість, то вони витратить багато часу на збереження мене. Я хотіла затримати корабель... Але хтось побачив мій стрибок майже відразу! Мене витягли з води з неймовірною швидкістю, ще й відчитали як слід, «у-у... » І саме в цей момент "Сенлун-хао" трону! Я мало не помер від страху, моє серце ледве не вискочило з грудей! Я так боялась, що вас залишили!
Су Ло м'яко усміхнулася:
- Ти зробила все правильно, Ялань. Ти справжня подруга. А що стосується тих морепродуктів, які я обіцяла...
Тан Ялань перелякано замахала руками:
— Сестра! Головне, що ви в безпеці! Жодні креветки й краби не становлять такого ризику! Я більше ніколи, чуєш, ніколи і слова не скажу про морепродуктів.
Тільки-но Лєла розсміялася і легенькою рукою витягнула з простору величезного лобстера, який приземлився прямо в обійми Тан Ялан.
— Ой! Це ж... І лобстер "Цива хмара з рогами"! — скрикнула та, у всі очі дивлячись на здобич.
І це ще не все, Су Ло продовжувала отримувати дари моря. Невдовзі навколо Тана Ялань виросла ціла гора делікатесів.
— А-а-А! Імператорський краб « Алеве вугілля і рум'яне»! Гуідак « Сніг в один жанян»! Тунець « Синій плавців з плямами»! Абалон « Чистий вітер і яскрава місяць»! Морський огірок « Сніг на червоній сливі»! Боже мій! — Тан Ялань була на межі божевілля від захоплення! Вона притиснула руки до грудей, не вміла зачепити тремтіння. — Я не сплю? Це ж не сон? Я... Я...
Здавалося, вона ось-ось втратить почуття від щастя. Адже людей, які могли добути морську звірину з Облакового моря, було небагато і вони майже ніколи не продавали свій улов. Навіть коли брат Тан Ялан зайняв посаду Лорда міста, їй доводилось пробувати щось подібне лише раз чи два в житті...
Су Ло з іронією подивилася на Тан Ялань, яка вже готова була пуститися в пляс:
- Досить стрибати, краще допоможи мені. Потрібно гарненько відчистити цього лобстера "Цвітна хмара".