Розділ 3875
Для того щоб його покійний молодший брат спочив з миром, Вей Сіхуа дав урочисту обіцянку подбати про нього. Тепер, коли він слухав збиті і повні сліз благання Гу Фехена, його густі брови зійшлися на переносниці у вигляді глибокої складки.
Гу Фехен продовжував говорити, і в його голосі лунали явні ридання:
- Я чудово розумію, що моя Синьсінь не ідеальна і її характер дуже запальний. Але зрозумійте ж, вона ще зовсім дитина! Вона втратила рідну матір, коли була дуже маленькою, і нікому було навчати її на шлях правди, вчити смирення та манер. Зараз я й сам радий займатися її вихованням, та боюся, що вже занадто пізно... Якби тільки Бейхуа знав, в яку біду вона потрапила, його серце напевно облилося б кров'ю від горя...
Вей Бейхуа, покійного молодшого брата Вей Сіхуа.
Коли Вей Сіхуа почув це ім’я, він лише нахмурувався ще сильніше. Зітхнувши, він нарешті кивнув і погодився видзвонити Ґу Сін’ян з заточення.
Однак, Гу Фейхану мусив залишити спокій так як Лорд міста висловив своє велике незадоволення рішенням свого сина:
- До чого тобі нав'язуватися в цю брудну справу заради якоїсь розбашованої дівчини? Чи варто вона того, щоб через неї псувати стосунки з директором Йорку?
Хоча Гу Фехен намагався штовхнути їх обманами, поширювати чутки і плетуючи інтриги, насправді стосунки між Лордом міста та директором Йорком залишалися цілком зносними й навіть діловими.
Вей Сіхуа подивився на батька серйозним, рішучим поглядом:
— Мій молодший брат спостерігає за нами з неба, Отче. Я не можу порушити дане йому слово. Крім того, цей хлопчисько Сяо Ньян не постраждав. Якщо управитель Йорк виявить впертість і далі наполягатиме на суворому покаранні за просту випадковість, то це лише виведе його людиною дрібним та недалекоглядним, зовсім не відповідної своєї посади.
Лорд міста в гніві обірвав його:
— Та що ти, щеня, сенсуєш у тому хто і яку посаду відповідаєш? А ну, негайно закрий рот!
Вей Сіхуа лише зверхньо посміхнувся:
- Батько, не варто так хвилюватися. Коли я закінчу Імператорську академію, я стану фігурою абсолютно іншого масштабу. Вам більше не доведеться перебувати в тіні менеджера Йорку, придушуючи свої амбіції і скаржучись на несправедливу частку.
— Ты, дитя... — Лорд города лише зітхав. Він не знайшов слів для відповіді і, поклавши руки за спину, повільно вийшов з кімнати. У його мінливому силуеті скомпрометував якийсь невимовний самотність і затаяний смуток.
Вей Сіхуа був особою виняткової волі. Оскільки він дав слово, то повільно не став і негайно взявся за справу.
Секта, в якій він навчався, називалась « Сейт Чіян », яка була найвпливовішою і найрозвиненішою школою мистецтв у всіх сусідніх землях, що простягаються по 100 містах.
Секта Чіян була набагато могутнішою, ніж Сетта Тяньйо.
Цього разу Секте Тяньдао ледве дістав у академії лише два заповітні місця. Тоді як Секта Чіян виклала цілих двадцять кандидатів!
І серед цих 20 обраних Вей Сіхуа, по праву вважали Старим братом-наставником - найсильнішим і обдарованим, в той час як Гу Сін’ян чісліли між ними лише завдяки зв'язку, маючи найслабші здібності.
Вей Сіхуа попрямував до резиденції управителі Йорку.
Оскільки на його руках вже була пропускна Імператорська академія, навіть директор банку був змушений надати йому знак пошани і поваги.
Однак, варто було поговорити про помилування й звільнення Гу Сін’ян, який управитель Йорк лише мовчки пригубив чай і подивився на гостя. Він сказав, що Гу Син’ян була вражена не тільки сім’єю Чжао. Були ще двоє — таємничі молоді люди. І якщо вони не дадуть своєї згоди на її прощення, то і резиденція менеджера не буде випускати кримінальну кар'єру.
Управитель банку жестом наказав подавати чай, що мовою етикету означало закінчення авдієнції. Було абсолютно очевидно, що він не планує більше витрачати час на пусті балачки з Вей Сіхуа.
Хоча слова управителя були ввічливою формою відмови, Вей Сіхуа лише зимно посміхнувся. « Знайти якихось двох незнайомців? — подумал он. - Невже це стане настільки важким завданням для людей з маєтку Лорда міста?
І справді, не минуло й дня, як Вей Сіхуа вже стояв перед дверима заїжджого двору, де зупинилася Су Ло.
Але коли йому повідомили про характер Су Ло, його брови поповзли від подиву.
Він не сподівався, що його опонентка - така ж студентка-первокурсниця, яку зарахували в Імператорську академію. Але варто було йому дізнатися, що вона прибула з за штатною Секти Тяньйо, розташованої десь у нижніх світах, як всі його побоювання миттєво відлетіли.
« Все, що є лише дівчиною з жорстокої секти нижнього світу... - Роздумував Вей Сіхуа. - Що вона бачила в своєму житті? Пара погроз, пара веських слів - і вона сама приповзає просити про пощаду".
Будучи у такій самовпевненості, старший брат Вей разом зі своєю свою вирушив до заїжджого двору, щоб знайти Су Ло і маленького відприка.
У цей час вчителі Сюй та Ши були дуже зайняті, обміняючись новинами і спогадами зі своїми старими знайомими з інших академій. Нін Цзинюй також з головою поринув у роботу, готуючи все необхідне обладнання, яке могло б знадобитися протягом наступних п’ятдесяти років на борту « Шанлуна ». Отже, тільки Су Ло та Сіо Ке залишились на заїжджому дворі.
За допомогою короткого затишя і свободи Су Ло втілювала кухню постояльського двору й виготовляла провізії.
Розділ 3876
Як-никик, їм треба було провести на борту сповідинського корабля цілих півстоліття. У такій тісноті, серед величезної кількості людей, які постійно скупчуються туди-сюди, буде вкрай незручно кожного дня виставляти на стіл вишукані страви власного приготування - це неминуче викличе непотрібну увагу і зайві розмови. Отже, Су Ло вирішила використати решту десяти днів з максимальною користю. Вона зосередилась на тому, щоб підготувати якомога більше їжі для себе і Сяо К.
Місця з рисом, борошном, пшеницею та іншими основними продуктами вносилися на кухню один за одним доти, доки не утворили справжню гору у стелю.
Жарне м'ясо, копченості, м"яса в соєвому соусі... Коли Ло сама готувала м’ясні ласощі, вона обережно пакувала їх і відсилала у свій власний вимір. Завдяки унікальним властивостям її простору, продукти там могли зберігатися вічно, залишаючись свіжими, наче їх щойно зняли з вогню - слід було тільки простягнути руку і дістати готову страву.
Вона також не забула про фрукти, підготувавши їх у величезній кількості і ідеальному порядку. А щоб запас вітамінів ніколи не вичерпався, вона відважилась на сміливий крок — пересадила у своє Простір близько сотні видів різних дерев. По одному паростку кожного сорту — тепер вона могла зірвати свіжий плід в будь - яку хвилину, коли їй того захоче.
Стосовно овочів Су Ло вступила ще практичніший крок, збираючи насіння кількох десятків видів. У її Простірі період дозрівання був неймовірно короток, так що вона могла отримати врожай в будь-який час.
Крім того, Су Ло не полінувалася попросити досвідченого вчителя Сюя про життя на кораблі. Він сказав, що коли буде достатньо сил, то морська риба може роздутися під час зупинок або ж просто на палубах. Стояло Су Ло це почути, як вона відразу вмчалась у магазин рибальських снастей. І що вона зробила? Вона купила по тисячі комплектів кожного виду інструментів, які тільки були в наявності!
Коли Су Ло входила в бій, її щедрість і фінансова міць не знали кордонів.
Вона міркувала: « П’ятдесят років — це час, який минув. - Снасті будуть ламатися, зношені, втрачатися в пучині... Чинний запас ніколи не завадить, благо місця в моєму просторі претендує на багато. А якщо мені стільки не потрібно, то завжди можна буде продати надлишок іншим пасажирам по втридорогога.
З того часу, як у Тайній Області Драконів їй вдалося зірвати величезний кухлик на перепродаж припасів, в душі Су Ло оселилася невгасима пристрасть до накопичення і створення товарних запасів.
Цей список покупок Су Ло був надзвичайно широким і переповненим товарами сотень та тисяч. Звичайно, навіть найбільші гори фіолетових кристалів не могли витримати такого тиску. Вона виручила мільйони примірників таємного технік і рукописів, але знову розлетілася без залишку.
Однак Су Ло не жалкувала про це.
Адже гроші для того і створені, щоб їх витрачати на своє задоволення та потреби, а не для тих, хто хоче замаскуватися над ними, боячись витратити зайвий копійку. До того ж, коштував їй тільки досягнути рівня Великого Совершенства, як вона отримає доступ до таких колосальних багатств своєї матері, від суми яких управитель Йорк напевно зазнав би нервовий зрив. Так про що їй було турбуватися?
Якби хтось дізнався про її думки, він би сказав: « Так, народитися в правильній сім’ї - це справжнє мистецтво! Мати таку казково багату матусі - це абсолютно інший рівень життя!»
І ось, поки Су Ло вся у димі та на кухні готувала ще одну порцію смаженого м'яса для маленького відприска, Вей Сіхуа з’явився на порозі заїжджого двору зі своєю грандіозною сім'єю.
У той час Су Ло працювала на кухні, бо просмалювала туші однією за одною нелегкою справою.
Що ж стосується Сяо Ке, то Су Ло, побоюючись, як би він знову не вплутався у якусь історію на вулиці, поставила перед ним величезний піднос з обрізаним смаженим м'ясом і посадила його в загальному залі зайчикого двору.
Коли Вей Сіхуа увійшов всередину, він не побачив Су Ло. Його око було лише крихітним відривом, який з абсолютно щасливим виглядом сплітав м’ясо і зовсім не піклувався про інших.
У цей момент один з охоронців за спиною Вей Сіхуа дізнався дитину і збуджено прошепотів:
- Пане! Це він! Це точно він!
Цей охоронець був свідком давньої потасовки на торговій вулиці, тому дізнався Сяо Ке з першого погляду.
Вей Сіхуа, сповнений усвідомлення власної вищості і вважаючи себе зразком елегантності та відважної краси, розтрощив складки свого дорогого халата. Гордо випроставши спину, він повільно і з гідністю попрямував до маленького скрині.
Його похід був досить - таки тісний, а на вигляд — зарозумілість людини, яка виконує велику послугу своєю присутністю. Здавалося, що він знизився до цього місця.
Коли людина побачить таку важливу персону, то вона обов’язково застигла б у пошані або принаймні з цікавістю підняла голову.
Але Сяо Кейт не був звичайною людиною. Тому він зовсім не відреагував на прихід гостя, якого назвав « Непроханим ». Він міцно вчепився у піднос, і після цього заглушав смажене м’ясо й жир буквально стікався по його підборіддя.
Густі брові Вей Сіхуа не могли стриматися, кажучи: « Це хлопці насміхаються з мене? Яка ж зухвалість! "