Глава 3779
І ось, якраз тоді, коли Сяо Ке вже захитався вирушити за своєю наполовину общипленою здобиччю, мчала на всіх парах Мужун Мо у вигляді птахів Примарного Фенікса з усього махала дерев'яна хатка!
Побачивши цього птаха, син Сіо Ке негайно просяяв і з захопленням вигукнув:
— Моя півсторінкова птиця повернулася!
Чоловік Мо з самого початку віднесла будинок, і саму Су Ло в щебень, але коли почув цей дикий, знайомий голос, вона відчула, як її душа від страху ледве не вилетіла з тіла!
Вона відразу погорнула голову і побачила, що це дійсно той маленький диявол, який збирався обскубати її наголо та зажарити на вугіллях!
— А-а-А- а-ак!
Чоловік Мо відчував перед Сяо Ке справжній, жахливий жах. Її тіло, на повній швидкості ходите до будиночка, від дикої паніки інстинктивно намагалися розвернутися прямо в повітрі і вирватись геть!
Але через те, що її початковий розгон був занадто сильним, а розрив вийшов надто різким і незграбними...
- Ой, моя поясниця-а!.
Чоловік Мо банально розтягнула собі спину.
Зайшовши в агонію від дикого болю, вона втратила рівновагу у повітрі і з глухим оглушливим "бум" джміхнулася прямиком на землю!
А тим часом Сяо Ке виявився поруч з нею за долю секунди. Перед тим, як Мо прийшла до тями від чоловіка, важка нога малюка вже мертва бобра настала прямо на спину птахів Примарного Фенікса. Мужун Мо зайшлася в істошному човні:
— Боляче-о-О!
Боячись, що юний монстр продовжить видрити з неї пір'я, Мужун Мо виявила феноменальну кмітливість і поспішила перетворитися в людський образ. Вона в весь голос закричала малюку:
— Дивись! Я людина! Найсправжніша людина! Мене не можна їсти! Я нікому не потрібна!
Малюк дуже роздратувався!
Який же чудовий птах був, і раптом він став людиною! Від однієї думки про те, що люди поїдають людей, його нудило.
У роті зажарене м’ясо майже не було меж! Молодий відрив був неймовірно, страшно збитий!
У цей момент, почувши шум на вулиці, з дверей будинку хутко вийшла Су Ло.
— Це ти? — Побачивши Су Ло, очі Мужину Мо наповнилися дикою концентрованою ненавистю!
Якби не ця дівчина, то хіба вона потрапила б у поле зору цього маленького демона? Хіба її не знайшли б? Хіба втаптували б її зараз у бруд? Це все вона! У всьому винна тільки вона!
Людська природа завжди змушує нас перед сильними пастися і відганятись на слабких.
Малюк Сіо Ке був занадто сильний, а тому мужню Мо не наважувалась ненавидіти його особисто, переносячи всю свою отруйну злобу виключно на Су Ло.
Коли Су Лоя побачила чоловіка Мо, якого жорстоко втоптували у землю, то навіть відчула глибокий біль.
Дівчина підійшла ближче, сіла на кісточки біля чоловіка Мо, підпірила підборіддя ладонами і з милою посмішкою запитала:
— Ну що, результати гонки вже відомі?
При одній згадці про результати обличчя Мужун Мо спалахнуло так, ніби по ньому нанесли десяток дзвінків щітків. Її погляд, яким вона змерла Су Ло, був неймовірно отруйним!
Сяо Ке повернувся до Су Ло і спокійно сказав:
- Вона хоче тебе вбити. Давай я спочатку вб'ю її.
З цими словами малюк високо заніс ногу, збираючись одним ударом розчавити дівицю.
У цю критичну мить, Мой у смертельному жахі сказала:
- Ти не можеш мене вбити! Якщо ти вб'єш мене, ваша секта не отримає ні одного місця в відбірковому турнірі!
Сяо Ке було глибоко плювати на якісь там квоти і турніри, а ось для Су Ло це мало велике значення. Вона вчасно притримала малюка і запитала чоловіка Мо:
- У тебе залишився останній шанс врятуватися. Кажи.
Чоловік Мо втрутилася всім тілом від пережитого страху і, заїкаючись, виклала все:
- Учні вашої секти повинні битися зі мною та братом Цзінз'ю! Ви отримаєте свої місця тільки в тому випадку, якщо зможете перемогти нас! Якщо я помру, етап іспитів виявиться зірваним, і жодна людина з вашої секти не отримає пропуску в академію!
Тобі ніяк не можна вмирати? — кутки губ Су Ло вигнулися в легкою, насмішкою усмішку.
Чоловік Мо судорожно закинула:
— А що... Що стосується нашої пари... Я...
Відчувши, що нога Сяо Ке знову нависає над її тілом, Мужину Мо в паніці зажмурилась і сіла у істеричному віззі:
- Я буду твоєю служницею! Я буду твоєю служницею! Я буду служити вам обом, у-у-У--~
Бедняжка дев'ятнадцята молода пані сім'ї Мужун на цей раз була перелякана Сіо Ке до повного божевілля...
Глава 3780
Центральний Континент.
Клан Драконів і Феніксів.
Розкішний, неймовірно величний екіпаж Нанґун Люхао плавно зупинився біля головних воріт резиденції Клана Драконів і Феніксів.
Узявши до брами екіпаж старого молодого пана, вони відразу кинулися в струнку і їхні очі за сяяли глибоким захопленням та благоговінням.
Вертався старший молодий пан — гордість і опора їхнього великого клана!
Усередині екіпажу Нанґун Люнь весь цей час тихо сидів з закритими очима. Його довгі, густі вії красивих відірвали; обличчя виражало абсолютний спокій, а повадки залишалися неймовірно валлю. Він не відчував жодного дискомфорту перед новим незнайомим місцем.
Наньгун Люхао подивився на свого молодшого брата.
Навіть після того, як його другий брат пережив переродки, риси обличчя були цілком незмінними і ім’я збереглося. Здавалося, що за ці десять тисяч років він зовсім і не покинув рідної стіни Клана Драконів та Феніксів, а тільки перебував у довгому медитативному спокої.
І все ж... Він справді був засланий у нижні світи.
Але навіть після втрати пам’яті, пройшовши через реінкарнацію у смертному плані, внутрішній стрижень і непохитна гордість брата його братів залишилися зовсім недоторканими. Він дійсно вартий титулу найбільшого генія Клана Драконів і Феніксів!
Наньгун Люхао злегка погладив Нангун Люня по плечу і тихо вимовив:
— Другий брат, ми вдома.
Наньгун Левюнґ повільно відкрив очі, непримушено відкинув полог екіпажу і повільним, недбало-граціозним кроком зійшов на землю.
Аж ось він ступив на платформу, як два шеренги охоронців біля воріт миттєво заніміли від дикого шоку!
Перед ними стояв хлопець з ідеальним, високим перенесенням, бездоганним обчертанням скул і настільки неземною, дивовижною красою, що перехопило дихання... Хто ж був цей молодий пан, який мав очевидну схожість до старого молодого пана?
Сьогоднішні вартові вже давно змінили своє ставлення до подій, які відбувалися десять років тому. Тому вони просто не могли знати Наньгун Льовиця в обличчя.
Наньгун Люхао подивився на спину Нанґун Левуня, на його густі, як чорна туші, довге волосся, що спадали по плечах, і на її губах проникла задовільна усмішка.
Навіть позбувшись минулих спогадів, його молодший брат у своїх манерах і королівській поставі зберіг ту саму безмежну гордість та велич.
Наньгун Люхао сміявся з вартових суворим поглядом і крижаним тоном кинув коротку фразу:
— Це - другий молодий пан!
Другий молодий пане?
Той самий легендарний другий молодий пан Наньгун, що колись був справжнім міфом Центрального Континента, але безслідно зник на цілих десять тисяч років!
В одну мить погляди всіх вартових зі свистом кинулися на таємничого, загадкового Другого молодого пана.
Наньгун Левюнґ дуже повільно сміявся, щоб подивитися на присутніх з непочутливого погляду. Після цього його погляд зафіксувався на величній золотій табличці над головними воротами.
"Клан Драконів і Феніксів".
Ці ієрогліфи, виведені надзвичайно потужними та сильними штрихами, несли в собі руйнівну духовну і ментальну силу. Їхнє сяйво було настільки сліпучим, що пересічна людина могла кружляти над головою.
Ця велична, божественна аура мала непереборне бажання впасти на коліна і зробити земну поклонницю.
Протягом усього шляху сюди, через мовчазне, холодне відчуження Нангун Люнюня, брати майже не спілкувалися. Але це не означало, що Нанґун Льодуню було незнайоме.
Насправді, по мірі спадання печаток, у його свідомості все яскравіше випливали відривні спогади, і серед них стояло важливе місце саме ця золота табличка - гордість Клану зміїв та Феніксів.
Цінний спадок, який колись залишив сам Бог Зміїв і Феніксів.
— Другий брат, підемо. Батько, матуся і старійшини чекають на твоє повернення з сердечною усмішкою мовил Наньгун Люгао.
Наньгун Левюнґ лише коротко кивнув і з крижаним спокоєм першим попрямував усередину резиденції.
Наньгун Люхао лише співчутливо похитав головою, видаючи легкий сміх. Його молодший брат залишався таким же шаленим гордим, як і всі інші люди у світі.
Наньгун Люхао пішов за ним, аж поки велика свита слуг супроводжувала двох молодих панів вглиб помети.
Неподалеку, біля арки, їх смиренно очікував старший чоловік у одежах головного директора. Коли він побачив Нанґун Левуня, його суворе обличчя було безстрашним. Але на самому дні очей прослизнулася глибока і сильна емоція.
Наньгун Люхао звернувся до нього:
у дідуся є якісь накази?
Дядюшка Ван суворо кивнув, ніби млинне раніше хвилювання було лише обманом зору, і сухо промовив:
— Старий пан наказав: « Як тільки другий молодий чоловік повернеться, йому треба негайно йти до Пруду Дракона і Фенікса для священного хрещення.