Глава 3597
Раніше Су Ло наївно вважала, що її розвиток відбувається досить швидко і завдяки своїй силі вона може мати певні переконання. Але тепер, коли вона стикнулася з силою Центрального Континента, то зрозуміла: навіть наймогутніший майстер звичайної землі — це жалюгідне заняття нижчих за звичайних слуг.
Наньгун Льоунь уважно подивився на Су Ло. У його глибоких зоряних очах відображалося урочистість і передова серйозність, які пробігають по спині дівчини.
- Тому, Ло-Ло, нам потрібно готуватися прямо зараз, його голос звучав рівно, але в ньому відчувалася сталева рішучість.
— Підготуватися? — Су Ло вискувала на нього непорозуміння.
— Саме так, — сказав Нанґун Левюнь. — Одовжи мне Кинджал Яньхуа.
Дівчина здивовано дивилася на коханого. Її серце наповнилось сумнівами, але вона звикла беззастережно довіряти кожному його слову. Су Ло не вагалася ні секунди, вона витягнулася з широкої рукави Кінжал Яньхуа і обережно поклала його в долоню Нанґун Люня.
Як тільки його пальці торкнулися рук, перед очима Су Ло проминула сліпуча і надихала душу.
В наступну мить з її грудей вирвався вистій, повний жаху крик:
- Що ти робиш?
Але було вже занадто пізно.
Кинджал Яньхуа, затиснутий в руці Нангун Люня, глибоко увійшов у його власну груди, проколовши тіло рівно в тому місці, де билося його серце.
Сук Ло застигла паралізуючим шоком. Її світ швидко впав і розвалився. Розум пустив, думки розлетілися і тіло тремтіло неконтрольованим тремтінням. Вона відчайдушно хотіла закричати, покликати на допомогу, але виявила, що не може вичавити з себе ні звуку. Її руки тремтіли так сильно, що вона не могла їх навіть підняти.
У цю мить їй здавалося, що її тіло більше не підкоряється, перетворившись у безжиттєву оболонку.
Наньгун Левюнґ просто усміхався лагідно і спокійно. Легкий вітерець, що гуляв по палубі корабля, змітнув пряди його іссіня-чорний волосся, густих та темних, немов розливаючи туш. У цей момент його вигляд здавався справді божественним, сповненим неземного мистецтва.
"Безпристойний чоловік, чистий як нефрит; пан, чия краса неперевершена у підмісячному світі".
Дивлячись на застиглу в очепенні, перелякану Су Ло, він злегка підвів брову. На його долоні з’явилася крапля густої золотої крові, завбільшки з голубе яйце. Вона мерехтіла таємничим світлом, отримуючи могутню життєву енергію.
— Ло-Ло, йди до мене, - Нанґун Люньн підніс золоту кров до губ дівчини і ніжно прошепотів: — Послухана моя, проковтнули це.
— Ты... - Су Ло хотіла щось заперечити, але ледь вона привідкрила рот, Наньгун Левуню ловляком і швидким рухом вштовхнув золоту краплю їй всередину.
Су Ло мимовільно поперхнулася і, ледве ковтнувши, вигукнула:
- "Кха-кха"... Та що ж ти робиш! Поясни негайно!
Побачивши, що Су Ло поглинала його дар, Наньгун Левуні дуже розслабився. Він одним різким рухом вирвав кинджал з грудей і повернув його господині. На лезі залишилось трохи крові, але рани в його одязі вже припинили кровоточити і затягнулись прямо на очах — лише багрова пляма на нього свідчила про те, що сталося.
Усмішка Наньгун Люня стала демонічною і загадковою. Він виглядав неймовірно задоволеним собою, ніби тільки що виконав найзаможніше бажання всього свого життя. Через велику втрату крові його обличчя було смертельно блідим, але усмішка сяяла яскравіше, ніж будь-коли.
- Ло-Ло, ти коли-небудь чула таке традиція? "Одна крапля серцевої крові Клана Драконів і Феніксів - контракт, що залишається незмінним протягом мільярдів років."
Серце Су Ло пропустило удар і шалено закололося. Вона зрозуміла...
Наньгун Лууні глибоко і проникливо подивився їй в очі:
- Ло-Ло, моя серцева кров тепер розчинилася у твоїх жилах і кістковому мозку. Ти - мій контракт, укладений вічно на мільярди років. Тому не бійся нічого. Навіть якщо я повністю втрачу пам'ять, моє серце все одно буде належати тобі. Я кличу цю кров'ю, я обов"язково знайду тебе знову де б ти не була. Вір мені.
Після того як з’явився сьомий друк у пам’яті Наньгун Люня, це стародавнє знання почало стосуватися самого початку. Але він не сказав Су Ло - головного: усунення серцевої крові завдає нищівного удару принципові та його внутрішній основі.
Але в теперішній ситуації для нього не було нічого важливішого, ніж безпека і майбутнє Су Ло. Він не міг уникнути будь - якого ризику втратити її назавжди.
Віддавши Су Ло свою внутрішню кров, Нанґун Люнь фактично передав їй у руки своє серце. Навіть якщо розум зануриться у темряву забуття, тоді, коли він знову побачить її, його серце відгукнеться і затремтять.
Хоч би якими підступними і продуманими були Наньгун Левюнґ, він зміг врятувати себе та Су Ло. Хоча цей шлях видавався лише крихітним, ледь помітним вогником, Наньгун Левуні був переконаний: з однієї іскри обов’язково запалиться полум’я, яке може поглинути цілу степ.
Глава 3598
Су Ло, переносячи щем’яче біль у грудях, з усіх сил стерла залишки крові з грудей Наньгун Левуня. Дивлячись на його бліде, позбавлене фарби обличчя, вона відчувала, як її серце стискається від нестерпного страждання.
- Можливо... Все ще не так погано, як ми думаємо - тихо проговорила вона, намагаючись знайти хоч краплю надії.
Можливо, коли він повернеться до Клу Драконів і Феніксів, то зможе забрати її з собою? Можливо, обставини будуть більш сприятливими? Однак вона сама розуміла, що така ймовірність мізерна.
З того часу, як вони покинули околиці Жунчена, їхній металевий льотний корабель постійно змінював курс і описував складні петлі в небі. Наньгун Люунь розумів, що фінальні битви не уникнути, але все ж намагався виграти якомога більше часу.
Але цього дня їхня втеча припинилася. На шляху металевого корабля з’явилася людина.
З його появою простір навколо судна стискувався, наче невидимий і нездоланний. Корабель більше не міг просунутися вперед ні на дюйм.
Серце Су Ло захиталося, а недобре передчуття холодом стиснуло серце. Наньгун Левуні з силою притиснув до її волосся, висік їх і кинув на неї довгий та пронизливий погляд, повний невисловленими словами.
— Я выйду и сорожусь с ним. А ти йди першим же зручним випадком, добре? - Його голос був рішучим.
У очах Су Ло затремтіли сльози, вона відчайдушно трясла головою і не змогла вимолити слів.
Наньгун Левуні почав умовляти її м'яким, вкрадливим тоном, яким заспокоює найпривабливіше і улюблене дитя:
— Ло-Ло, будь умницей. Як тільки я прожену цього голця, я відразу ж знайду тебе, обіцяю. Не змушуй мене відволікатися і турбуватися під час бою, гаразд?
У цей момент Су Ло охопило почуття нестерпного безсилля. Якби вона раніше була трохи стараннішою у тренуваннях, якби не боялася труднощів, хіба б вона зараз не мала достатньо сили, щоб стояти пліч-о -пліч з ними? Чи могла б вона допомогти йому у битві з таким могутнім ворогом?
— Я буду спостерігати здалека. Я не буду тобі заважати, — тихо, але твердо відповіла.
Наньгун Лууні торкнувся її гладкою, ніжною, немов тонкий фарфор, шкіри:
- Ло-Ло, пам'ятай: контракт на мільярди років, добре?
- Я пам'ятаю... — Су Ло до болю закусила нижню губу.
Наньгун Левюнґ поцілував її востаннє — це був довгий, владний, сповнений пристрасті та ніжності поцілунок. Він накрив її губи суцільною лавиною почуттів, не даючи подиху. Су Ло несподівано втратила зв’язок з реальністю, потопаючи в його ласці.
Коли вона знову відкрила очі, Нанґун Левунь виходив з неї.
На висоті десять тисяч, чи прямо перед металевим літаючим кораблем гордо стояв чоловік у лазурні. Він був високим, ростом близько двох метрів, а на його обличчі застигло похмурий і суворий вираз. Але найбільше вражало його волосся.
Кожен пряд його шевелюри складався з електричних розрядів, які нагадують маленьких драконів або змій. Іскри так і висипалися по всіх сторонах, включаючи кожен його рух восками блискавок, що сильно зачудувало.
Його вигляд нагадував оголений крижаний клинок — обрис, який всеохоплює силу і може розрізати сама світ!
Це був майстер. Справжній суперексперт.
Наньгун Левуні небезпечно приглядав у свої чудові очі. Його губи піднімалися, застигши в холодній, зухвалій та демонічній висміці. Його глибоке, пронизливе ставлення до нього підхопило противника. Аура цього чоловіка була настільки сильною і величною, що Наньгун Левюню ще не зустрічали чогось подібного за все своє життя.
Тим часом біля металевого корабля, що розвертався по землі, спостерігали Нанґун Пенху та Натанун Ібай.
- Гей, нарешті старший з'явився! Тепер ми точно закінчимо роботу і зможемо повернутися.
- Як думаєш, чи зможе старший здолати цього ляпаса Нангун Люня?
— Але якщо Старший переможе його, то хіба слава і нагорода не стануть йому самому?
Все це були нескінченні розголоси болтливого Наньгун Пэнху, в той час як Ненгун Ібай не відбігаючись слідкував за кожним рухом у зоні майбутньої битви.
І в цей момент битва між Наньгун Левунем та Нангун Сяжом спалахнула з надзвичайною силою!
Майстер швидко рухався у просторі. Кожного разу, коли меч Чісіо Наньгун Льоуня стояв на місці стародавнього меча Нанґун Сяжуна, лунав оглушливий гуркіт і по цілій стороні розліталися міріади сліпучих іскра.
На щастя, на висоті сто тисяч чи навіть більше людей билися. А внизу простягалося лише безмовне море Зірки, тому жоден випадковий свідок не постраждав від цього титанічної нутрощі.