Розділ 3294
Наступного тижня ніхто не наважувався сідати навпроти Су Ло.
Тому що Наньгун Левюнґ дуже нагнув на сидіння свої довгі ноги.
Крім того, від нього виходила крижана вбивча аура, яка відстрашувала всіх і ніхто не наважувався наблизитися.
Тиждень пролетіла непомітно.
Коли Су Ло йшла, Лі Юньлін запитав її про подарунок. Вона сказала: « Віддай мені свою бібліотеку".
Юньлін був приголомшений.
Су Ло не стала з ним церемонійно.
У неї було достатньо місця для зберігання, тому вона забрала всі книжки з бібліотеки, залишивши лише порожні дерев'яні полиці.
Юньлін: «...»
Су Ло виїхала з бібліотекою племені Лі, і всю тиждень вона почала читати.
Тепер вона вже читала сто дев’яносто дев'яту книжку.
« Приблизьмося до міста Небесного вогню. Через півгодини приземлимося біля міських воріт. Всім увага, через півгодини приземлимося біля міських воріт."
Цей голос проникав у вуха, щоб викликати глибоко всередині серця.
В основному він був призначений для пробудження тих, хто медитував.
У місті, що на небі від вогню, було спеціальне місце для посадки кораблів Чорнокрилих вартових, просто біля входу в місто.
Коли корабель зупинився, всі по черзі вийшли і в порядку черги вирушили до входу у місто.
Але увійти було не так просто, потрібно було заплатити в'їздну миту.
Міські ворота заходили високо в небо, а навколо них була електрична сітка. Крім того, що інший шлях був незакінчений, усі слухняно вишикувалися в чергу.
Черга була довгою, але рухалась швидко.
Менше ніж через чверть години перед Су Ло залишилося лише близько десяти чоловік.
У цей момент переді мною роздався відчайдушний голос.
— Я справді не відмовляюся платити, просто мій виміряний мішок втратився.
— Уходи, уйди, якщо не можеш заплатити, не затримуй чергу. Наступний.
- Брате, змилуйся, пропусти мене. Не хвилюйся, як тільки я продам свій корінь семиколірного драконячого вуса, я відразу ж заплачу, добре?
- Ні, ні, таких правил немає, забирайся!
— Эй, это ж корінь семиколірного драконячого вуса! Я вас не обманю! Люди добрі, позичіть мені десять зелених кристалів, я зайду в місто і продам корінь і поверну вам сто!
Але те, що було в руках у хлопця, виглядало дуже невзорально, схоже на сірчку, а не на якийсь там корінь семиколірного драконячого вуха. Що там сім кольорів, і одного не було.
Тому, коли він сказав це, ніхто не хотів йому допомогти.
Чорний вартовий біля воріт холодно посміхнувся:
- Я рахуватиму до трьох, якщо не відберешся, відправлю тебе у в'язницю. Один, два...
Су Ло побачила страждання молодого чоловіка.
Вона, як правило, не хотіла брати участі в чужій справі, аж раптом дістала десять зелених кристалів і кинула їх:
— Я заплачу за нього.
Її слова викликали велике здивування.
Десять зелених кристалів для них були великою сумою, і ніхто не став би просто так віддавати їх незнайомцю.
Молодий чоловік з корінням підбіг до неї, не в силах приховати хвилювання:
- Дякую. У цьому світі все-таки є добрі люди! Не хвилюйтеся, я віддам вам злом. Якщо вам щось знадобиться, просто скажіть.
Розділ 3295
— Не потрібно нічого, — роздратувалася Су Ло. - Якщо ти просто підеш до міста, то це буде найкращою вдячністю. Ти стільки часу всіх затримуєш.
— Так, так.
Далі все пройшло гладко.
Коли Нанґун Левунь і Су Ло, взявшися за руки, пройшли через ворота, вони побачили, що молодий чоловік, притиснувши корінь до себе, чекає їх біля стіни.
Побачивши Су Ло, він з запалом підбіг до неї і не міг приховати хвилювання:
— Благодятельниця, нарешті я вас дочекався! Мене звати Лі Дун, сто років тому я прийшов зі світу Хуньюань.
Зазвичай, люди не кажуть, з якого світу вони прийшли, тому що не-аборигени Світу Духів часто стикаються з деякими дискримінаціями.
— Сто років тому зі світу Хуньюань? — Су Ло озирнула його з ніг до голови. - За ці сто років ти не дуже досяг успіху, так?
Цей хлопець дійсно виглядав неважливо, раз не міг заплатити навіть десять зелених кристалів за вхід.
- Це довга історія, боргова... — Лі Дун, пригадуючи свої сто років у Мірі Духів, мало не розплакався.
У цей момент Су Ло почула бурчання.
Коли вона обернулася на звук, то побачила, що Лі Дун притискає руки до живота.
Су Ло втратила дар мови.
— Хоч би які були обставини, ми повинні спочатку поїсти, махаючи рукою, і вона з готовністю прийняла Лі Дуна та послухати історію цього чоловіка сто років тому із матеріального світу.
Це місто, звичайно ж, було раєм для багатих.
За його межами панував хаос, лилася кров, грабували й вбивали, не було ніяких правил і порядку — справжнє пекло.
А всередині міста — шум і марнота, пісні й танці, розваги та задоволення — рай на землі.
Су Ло побачила розкішний ресторан і відразу попрямувала до нього.
Прибувши у світ Духів, вона пробувала лише кухню племені Лі.
Цікаво, як буде в місті.
Назва ресторану була вражаючою — « Гості як хмари».
І він повністю виправдовував свою назву: зал був повний людей.
Вони знайшли вільний столик, і незабаром їм принесли меню.
Колись вождь говорив Су Ло, що в Мірі Духів навіть офіціанти володіють силою не нижче рангу Сюаньхуа. Тепер вона переконалась у цьому.
Молода дівчина, яка записувала їхнє замовлення, була на третій зірці Сюаньхуа.
На континенті Бі Ло вона була б непереможною, а тут - всього лише офіціантка з хвостом і милою посмішкою.
Су Лос зітхнув і переключила увагу на меню.
Кожному за меню.
Це було меню міста Небесного Агнця, і тільки подивившись на ціни з двома або трьома нулями, стало ясно, що тут можуть дозволити собі поїсти не всі.
Але для Су Ло, яка щойно заробила сім мільйонів зелених кристалів, це була дрібниця.
Вона ще не встигла зробити замовлення, як почула "бум". Напротивному боці Лі Дуна випало і з гуркотом впала на підлогу.
Офіціантка з милою посмішкою принесла інше.
Але Лі Дун все ще не міг отямитися від шоку. Він непомітно зробив Су Ло знак і прошепотів:
— Може, підемо?.
Але він забув, що тут навіть офіціанти були на ранзі Суаньхуа. Як би він не шепотів, його все одно було чутно.
Официантка хихивала.