Розділ 3232
— Хе-хе, - Су Ло лише подарувала його крижаною, насмішкою.
Зелений Ведмедел і сам нутром відчув, що поводиться занадто немудро й торгує над усякою ціною за своє становище. Тому він поспішно затинаючись запропонував:
- Тоді... Тоді, можливо, ви забереш дві десятих?
- Хе-хе.
— Три десятих!
- Хе-хе.
— Чотири десятих!
- Хе-хе.
...
— Шість десятих! І це моя абсолютна межа! Якщо я не погоджусь, то краще розстануся з життям, але особисто знищу свою сердечну есенцію, щоб вона нікому не дібралася! — Вилупився на Су Ло Зелений Ведмеделев, пихаючи від обурення.
Су Ло чудово розуміла, що звір справді дійшов до своєї межі.
Тому вона розлилася в усмішку, ставши схожою на підступну лисицю:
— Шість десятих - це в принципі, обговорюємо. Однак... ти повинен виконати ще одну мою умову.
Зелений Ведмеделев, побачивши, що Су Ло нарешті послабила потребу і пішла на поступки, прийшов у невимовну радість!
Насправді, в глибині душі він тремтів від страху. Як-никик, він був полонений. Якщо б ця підступна мерзівка просто наказала тому огидному чоловікові прикінчити його на місці, а потім викотила б всю ессенцію з його мертвого серця - це був би цілком реальний і законний результат.
— Кажи! — Зелений Ведмеделев вип’яв груди, напускаючи на себе небаченої щедрості і героїзму.
— До мене дійшло чутки, що там, де солодко спить Зелений Ведмеделев, обов'язково росте Десятитисячерічна Зелена Лоза... — Як би між справою, нарочито недбало кинула Су Ло.
Сказати правду, хоча вона хотіла отримати ессенцію крові з серця Зеленого Ведмедельва, це не було для неї питанням життя і смерті. А ось отримати Десятитисячну Зелену Лозу вона була задумана будь-якою ціною.
— Що-о-у? — Від почутого морда Зеленого Ведмеделюба зникла від жаху, і він ледве не підскочив до неба.
Чому така реакція?
Тому що ця рослина безпосередньо була пов'язана з фундаментом культивації самого Зеленого Ведмеделя!
Виробництво було таким: дозволити цій хитромудрої дівчини забрати шість десятих його серцевого кров'ю, а потім негайно приповзти до свого лігва, піти в глибоку медитацію і поглинаючи духовну енергію Десятитисячої Зеленої Лози, відновити втрачені життєві сили.
Пам’ятаймо, що Десятитисяченька Зелена Лоза — це симбіотична рослина, яка тісно пов’язана з їхнім виглядом! Кожен зелений Ведмедельва від природи супроводжує ріст однієї такої лози. І тільки покладаючись на її силу, сила звірини може розвиватися семими кроками.
- Звідки... Звідки ти взагалі знаєш про Десятитисячу Зелену Лозу? — Дика тварина пробила холодний піт, що струмить по її мокрій морді.
Це була найглибша, охоронена таємниця їхнього виду. Звичайні люди просто не могли володіти такою інформацією!
Так звідки ж дізналася Су Ло? Звичайно, з тих незліченних трактатів і нотаток про травознавство, які вона запоєм читала протягом цих двадцяти днів у своїй Прості.
В одному з пилових томів, десь на задвірках сторінки, про це згадувалося вской, буквально одним рядком.
Але Су Ло запам'ятала.
Я запам'ятала криво ясно і чітко.
Су Ло з невинною, променястою посмішкою спостерігала за Зеленим Ведмедельвом, тоді як звір буквально зникав від паніки і відчаю.
— Показуй дорогу, - з напіввулибкою-полунасмішкою наказала Су Ло.
Зелений Ведмеделев усім своїм природою противився цьому.
Але тут до Су Ло мовчазно підійшов Нангун Люнь. Його темні, глибокі, як бездонний океан, очі похмурі і важко втупилися на звіра.
Зелений Ведмеделев: «...»
Тільки в цю саму мить до нього остаточно дійшло, що саме мала на увазі Су Ло під словом « виживати » і яка справжня ціна цього життя.
— А може... Я віддам тобі дев'ять десятих есенції крові, і ми забудемо про лозу? — Він зробив останню, жахливу спробу промахнути ґрунт.
- А сам як думаєш? « Це питання, — відповіла Су Ло, і її сумна усмішка стала ще більшою.
Зелений Ведмеделев приречено повісив голову...
Коли сила ворога пригнічує тебе, то вибору не залишається. Зламаний обставинами, Зелений Ведмеделев розвернувся і мовчки пішов у бік свого лігва.
Су Ло і Наньгун Люні швидко пішли за ним.
Молодий чоловік у білому і його свита так не зрозуміли, про що йшла розмова. Але коли наївні захисники видаляються, вони поспішили кинутись слідом.
Як же лютував старий палац!
Щоб ця дівчина могла збирати свої корішки, вони постійно відхилялися від маршруту, роблячи величезні гаки! Вони марнували дорогоцінний час усього загону!
— Чи ви подумали, що це ваша особиста власність? — Крихітно, бризза отрутою, прошипів старий палац. — Не забувайте! Ви просто найманці, за яких наш молодий пан відвалив цілу гору зелених кристалів!
Розділ 3233
Наньгун Левуні навіть не обернувся, тільки лугоня гром по спині гримнув Зелене чудовисько.
У ту ж секунду гігантський монстр з гуркотом "топ- потоп" підлетів прямо до старого палаца і розтрощився оглушливим, шаленим ревом просто йому в обличчя!
Старий палаций побледив як полотно і в паніці поплескався назад, ледь не спіткнувшись про свої ноги.
Наньгун Люні кинув через плече одну-єдину, крижану фразу:
— Ни на крок.
Це був прямий наказ Зеленому монстру грома.
Отримавши вказівку від свого нового господаря, монстр видав ствердне гарчання і прибудувався до старого палаца, дійсно не виходячи з нього ні на крок.
Звичайно, не для того, щоб забезпечити безпеку дитини, а лише для постійного мовчазного залякування.
Дворецький почувався пригніченим до такої міри, що в нього мало не з’явилася внутрішня кровотеча.
Зелене чудовисько грому виявилося зовсім не пай-мальчиком. Він з садистичною точністю виконував наказ Наньгун Люнюня, вишукаючи прямо за спиною старого на такій відстані, щоб в будь-який момент мати можливість відкусити йому голову одним рухом щелеп.
Як монстр швидко прискорився, так і було добавлено старе палацове значення.
Старенький монстр також сповільнився, дихаючи йому в гарячому і смердючому повітрі.
Монстр буквально вчепився у нього мертвою чергою.
Врешті-решт, старий палац, доведений до повного відчаю, кинув жалібний, повний благання погляд на свого молодого пана. Але що міг зробити юнак у білому?.
Тим часом Су Ло і Наньгун Левуні, які пішли за Зеленим Ведмедельвом, не було так довго.
Коли вони повернулися до загону, їхні руки були абсолютно порожні.
Зелений Ведмедьолев наче провалився крізь землю.
З новою силою з’явилося зацікавлення старого палаца! Він вертів головою направо і наліво, намагаючись виглянути хоч якусь зачіпку, але не міг виявити жодної дивності. Він був готовий рвати на собі волосся.
Су Ло, помітивши його метанія, з насмішкою поцікавилася:
— І чого ж ти так старанно шукаєш?
Старий дворецький двічі роздратовано сказав:
— Хто знає, який ще незрівнянний скарб ти там відкопала! Ховаєш, приховуєш, ніби до смерті боїшся, що хтось інший на нього позаритий!
Су Ло легким рухом перекинула долоню, і в наступну мить на ній з'явилася рослина довжиною в руку, чиї листя сяяли смарагдно-зеленим, соковитим кольором, наче з них ось-ось скочуються краплі ранкової роси.
Старий дворецький зневажливо зморщував ніс і ссунув брови:
- І що? Це просто зелена виноградна лоза! Що в ній такого особливого? А я-то, дурень, розмітався, що там дійсно щось цінне! Такі бур’яни можна по дорозі цілими охапками рвати! Якби я не хотіла показати нічого вартісного, то сказала б. Навіщо підносити нам це сміття, намагаючись обдурити?
Чим довше старий говорив, тим сильніше розпався:
- І заради цього пучка трави ти змусила нас стирчати в такому небезпечному місці! Якби не твої примхи, ми б вже давним-давно пішли далеко вперед!
Старий палаций кричав все голос сильніше, його голос тремтів від обурення і гніву!
Зіткнувшись з такою відвертою ворожістю, Су Ло тільки безпорадно зітхала і легковажно, але рішуче застерігала:
— Щоб зберегти твоє ж нікчемне життя, деякі прокляття краще залишати при собі, лаючись виключно в розумі.
Ці слова Су Ло вишуканим жестом показали на прикладі Наньгун Левюня, який стояв поруч.
У цей момент обличчя чоловіка потемніло, наче грозова хмара; від нього виходила аура такий похмурий, кривавої люті, що повітря навколо, здавалося, вкрилося і іншим.
Серце старого палацового пропустило удар, а потім забилися в скаженому ритмі паніки! Обличчя його миттєво обезкровило.
Су Ло, дивлячись на його перекошену від страху Фізіономію, зі сміхом похитала головою. Здійснувшись на спину Зеленого монстра, вона безтурботно підстрибнула і поспішила добігти вперед Наньгун Льоуня.
Позаду залишився лише важкий, пригнічений старий палац.
Юнак у білому з похмурим обличчям підійшов до свого слуги і суворо сказав:
— Дякую, що пані Су така широка і не опускається з тобою. Інакше ти був би вже мертвий!
Покинувши ці слова, юнак у білому зашийкував вперед і залишив позаду старого палаца.
Насправді ж рослина Су Ло показала старому чоловікові ту, що була цією десятитисячньою Зеленою Лизою!
Вона милосердно залишила маленький гачок Зеленому Ведмеделю, а тіло виноградної лози забрала повністю.
Зійшовши на спину Зеленого монстра, урагани грому дали йому можливість нести себе, Су Ло відразу перенесла свою свідомість всередину Простірства, щоб в поспіху зайнятися алхімією.
Тому що, коли Десятитисячня Зелена Лоза не пустить у справу відразу після збору, її духовна енергія швидко випаровується і рослина засохне в безболісну солому.
Су Ло провела десять днів у своїй Прості. Використовуючи виноградну лозу як основний складник, вона виготовляла два види пилюки: пігулку проти отруїв та плюню злиття духовної енергії.