Розділ 3096
Вона відчула, що вся кімната вже була запечатана кимось і її духовна сила просто не могла проникнути назовні.
Це відчуття Су Ло вже колись випробувало.
Тоді, в Мірі Бай Цзе, коли Су Ло побігла до табору організації « Коварний Шіп », щоб знайти Наньгун Льов'я. У той час Яо Цзя була зовні, і Нанґун Люньн так само ізолював кімнату бар’єром.
Су Ло відчула надзвичайну небезпеку, що наближається на неї.
— Кто? А ну виходь! - Су Ло різко підскочила на ноги, і в її руці вже з'явився меч Чен Ін.
Вона розуміла, що приходько — це велика фігура, а його сила грізніша.
Приходити без тіні і йти геть, так що навіть Наньгун Люні нічого не помітив — це свідчило про жахаючу силу цього чоловіка.
— Ло-Ло, не бійся, це я.
Перед Су Ло виникла силает в білому одязі.
Білосніжна парча мантія колихалась від вітру, несучи в собі ауру неземною, безсмертність елегантності, а його обличчя було прекрасно, як у бога... Але, побачивши його, обличчя Су Ло миттєво покрилася інеєм!
— Юнь Ци!
Це виявився він!
Кулаки Су Ло, стиснуті по боках, побіліли від напруженості, а через сильний емоційний сплеск синя вині на тильному боці її долоні люто пульсували.
Той факт, що Юнь Ці зміг проникнути сюди непомітно, наче привид чи дух, вже пояснював багато чого.
Юнь Ці дивився на Су Ло глибоким, темним поглядом.
Ці очі, зазвичай такі м’які і теплі, тепер були ближні, як океан. Він просто пильно дивився на Су Ло, і в його погляді змішалися біль, образа, гнів та безліч інших емоцій, що сплітаються у складний візерунок.
- Ло-Ло, у весільному вбранні ти просто прекрасна.
Після того як всі емоції промайнули одна за одною, погляд Юнь Ці знову знайшов спокій і став спокійнішим, наче морська гавань.
- Навіщо ти прийшов? — Казала Су Ло, щоб зберігати холоднокровність, одночасно намагаючись встановити ментальний зв’язок з Нангун Люнем.
— Це марно, Ло-Ло. Сьогодні ніхто тебе не врятує, не марнуй сил, Юнь Ці з усмішкою дивився на Су Ло. Його усмішка була такою спокійною, ніби він просто констатував об'єктивний факт.
- Що ти взагалі задумав? — Голос Су Ло став різким, майже пронизуючи небо.
Її крик був таким гучним, але жоден звук не вирвався назовні, тому що Юнь Ці.
— Забрати тебе, — підійшов Юнь Ці до Су Ло і подивився на неї згори вниз. У його очах промайнула гостра суперечка: « Ти мала вийти заміж за мене! »
— Хто це мав за тебе виходити? А ну відпусти мене! — Су Ло з усіх сил намагалася стріхнути його руку.
Здавалося, рука Юнь Ці була безмежною силою. Хоч би як Су Ло старалася, вона не могла зсунути його навіть на міліметр.
Юнь Ці стояв перед Су Ло нерухомо, як скеля. Він тримав Су Ло, і, незважаючи на всі її відчайдушні спроби вирватися, його хватка залишалася залізною, без єдиного тремтіння.
- Як ти увійшов? — крижаним тоном запитала Су Ло.
- Не намагайся більше тягнути час, моя маленька Ло-Ло, — Юнь Ці видихнув повітря прямо біля губ Су Ло і дводумне тепло його дихання окутало її білу шию.
Су Ло вже давно випустила Сяо Шень Луна. Якщо її принесуть, маленький Божевільний Дракон зможе повідомити про це Нангун Люню.
Але хто б міг подумати - рука Юнь Ці здригнулася, і в його долоні відразу ж виявилося маленьке білу істоту.
Це був Сяо Шень Лун.
— Зараз у тебе два варіанти: перший - прибрати його в простір, другий -- дозволити мені вбити його -- голос Юнь Ці був крижаним і погляд ще холодніший. Слова звучали байдуже і безжалісно.
Су Ло ні на мить не сумнівалася в правдивості його погрози.
Невже вона не зможе залишити Нанґун Люню навіть прощального слова?
Су Ло згадала, що під вогняною простирадлом вона кров'ю з пальця написала кілька ієрогліфів.
Глава 3097
Але, побачивши найсміливішу усміху людину, що зомліла в губах Юнь Ції, вона раптом відчула непевність.
І справді, як тільки Су Ло прибрала Сяо Шень Місяця, вона виявила, що її простір заблокований - відкрити його було неможливо, хоч би як вона намагалася.
Су Ло охопила паніка:
— Оуян Юньци! Чого ти досягаєш?
« Невіста » — слова Юнь Ці були спокійні, а на губах грала дивна й лякаюча ухмилка.
Після цього Су Ло побачила, як Юнь Ці змахнув рукою і раптово зайнявся бурхливим полум’ям.
Першою загорілася ліжко, засстелене весільним ковдром... Саме там Су Ло залишила свій знак.
У лютому вогні... Він дуже скоро згорів дотла.
У цей момент Су Ло відчула, як її голова закрутилася, свідомість попливло, а повіки безсильно зімкнулися ... Її тіло накренилося і почало падати.
Юнь Ці простяг руки і надійно підхопив Су Ло в свої обійми.
— Ло-Ло, я ж казав, ти моя, - Юнь Ці підняв Су Ло на руки і швидко зник з місця події.
А в той час у головному залі вже панував хаос.
Юнь Ці прийшов не один. По суті, він привів із собою трьох глибоководних демонів з Плану гріха!
Спочатку ті, хто перемагав глибоководних демонів, мали десять.
Дев'ятихвостий Імператор Ледвух Мишів був підкоренений Нангун Люнем.
Три брати-Крістальних Дракона були вбиті паном міста.
Залишилося ще шість демонів безодні.
Хто б міг подумати, що Батько і два сини з Диких земель (Дияка Трійця Маньхуан) співпрацюватимуть з Юнь Ці.
Цього разу Юнь Ці особисто поїхав викрадати Су Ло, а Маньхуан — батько і сини — почали влаштовувати заколоти у весільному залі.
Наньгун Левуні мав надзвичайну силу, і це була головна територія Бази No21.
Але це не тривало довго.
Дика Трійця складалася з одного батька і двох синів.
Сила Отця Маньхуана була надзвичайно велика — ранг Сюаньгуа однієї зірки, що аж ніяк не поступалося старшим братам Крістальних Драконів. У бою з ним Нанґун Левюнь опинився у скрутному становищі.
Більш того, у нього було два сини!
Ці два сини також мали силу рівня Монарха восьмої зірки!
Дев’ятихвостий Імператор Летучих Мишів взяв на себе одного, святого старійшину — іншого. Якщо так продовжуватиметься, поразка неминуче.
"Бум!"
Важкий удар долоні обрушився на тіло Нанґун Левуня.
Тіло Нанґун Левуня здригнулося, але він не тільки не відступив, а й рвався вперед, скорочуючи дистанцію!
- Пан міста скоро прибуде!
— Володар міста обов’язково встигне!
— Тримайтеся всі, потрібно протриматись лише небагато, і Пан міста буде тут!
Усі навколо підбадьорювали одне одного такими криками, але Наньгун Левюнь чудово знав, що Пан міста не прийде.
Одно використання — обмеження на три роки, і воно може з’явитися лише через 3 роки.
"Бум!" Батько Маньхуан знову втискав долоню у груди Нангун Ляйня.
На грудях Ляйня викарбували два фіолетово-червоні сліди від ладану. Відбитки здулись, почорніли і випускали струмені страшного зеленого диму...
Очі Нанґун Левуня були сповнені рішучості!
Він не відступав, а атакував ще запекліше!
Бієнн Юїн бачить цього чоловіка в такому стані, і очі налились кров’ю!
За тим струменем диму, що піднімалися від грудей Нангун Ляйня, можна було легко здогадатися,що зараз його тіло спалює якась незнання, потворна сила.
Що це за біль?
Але Наньгун Левуні зовсім не відчував страждань. Його удари були різкими, смертоносні прийоми слідували один за одним.
Його обличчя, здатне затьмарити красою всіх живих істот, зараз було холодно і суворим, а тонкі губи стисувалися в білу лінію.
Чим більше він так боровся, тим гіршим було дивитися на нього.
"Бум!"
Ще один удар безжалісно врізався у груди Нангун Левуня!