Глава 3094
Справа в тому, що Наньгун Левюня все ще відчувала себе наче він у сні!
Йому здавалося, що цей сон занадто нереальний, надто хрипкий, щоб бути правдою.
Тільки коли м’яке, податливе тіло Су Ло притиснулося до його міцної широкої спини і він через тонку тканину одеж відчув живе тепло, Наньгун Левуня нарешті зміг повністю ввіритися —
Сьогодні він дійсно одружиться з Су Ло, забирає її до свого дому назавжди!
Він був владним, глибоким і незбагненним чоловіком Нанґун Левюнь раніше, але в цей момент у нього з’явилася така ж широка усмішка, що й щасливий дурень, який не міг стримати його щастя.
Людина, яка раніше славилася своєю холодною і безжалісністю, тепер, зустрічаючи когось поглядом, розпливалася в веселій, добродушній усмішку.
Він сміявся від щирого серця, але ті, хто мав такі посмішки, злякалися і були вражені.
Невже весілля справді може так швидко змінити людину? Здавалося, що всі присутні на чолі загорілися великим запитанням.
Святковий зал вже давно був підготовлений до святкування. Куди не кинь погляд, все втопилося у червоному кольорі і отримували атмосферу безмежної радості та тріумфу.
Усі мешканці Бази No21 зібралися в повному складі, тому довкола панував шум і гам.
Вони святкували не тільки те, що База No21 уціліла, але й благословляли цю пару новошлюбних, які, пройшовши через незліченні страждання і випробування, нарешті змогли об'єднати свої долі.
Ця пара, мабуть, була найкращим союзом, створеним самими небесами, який їм коли-небудь доводилося бачити.
Святий старійшина відвів Наньгун Люня в сторону і знизив голос, запитав:
- Пан міста справді не прийде?
Наньгун Левуні, зберігаючи невгасимий вираз обличчя, похитав головою:
« Учителі мають важливі справи, він тимчасово не може повернутися.
Насправді, за ці три дні Нанґун Льюнья і Су Ло встигли вилити один одному душу, повівши всі свої таємниці без утаїння.
Тому Наньгун Левуні знав, що Су Ло має лише дві можливості покликати Пана міста і такі шанси на збереження життя не можна було даремно витрачати.
Крім того, через три роки прийде Пан.
Побачивши таку рішучість, Нанґун Люня зрештою змирився і залишив цю тему.
« Ставайте до поклонниць », — почувся прохолодний голос Нанґун Люня.
Невідомо чому, але в глибині душі він зародився недобрі передчуття.
Після трьох поклонів Су Ло і він стане справжнім чоловіком та дружиною перед лицем світу.
Святий старійшина розумів, що час настав сприятливо.
Тому він помахнув рукою, і миттєво галаслива сцена під помстомом затихла. У цю мить запанувала абсолютна тиша.
— Щаслива година вже настала, молодята починають поклонитися!
- Ура! — Внизу пролунав громоподібні аплодисменти.
Особливо радісними виглядали Бієнн Юін та Цзи Ян. Очі цієї пари сяяли христоальним блиском, а долоні почервонів були розмальовані від старанних бавовн.
Вони супроводжували Су Ло та Наньгун Левуня в дорозі і були добре обізнані з тим, наскільки важкою була їхня дорога любові.
У Цзи Ян навіть почервоніли очі, а в голосі звучали складені ридання:
що вони нарешті одружилися. Я така щаслива за них.
База No21, безліч потужних експертів, таке грандіозне весілля - все це було лише для того, щоб відтінити цю пару нових шлюбів.
— Перший уклон: Небу і Земля!
Святий старійшина погладив бороду, усміхався йому м’яко і дивився на пару з милістю.
Наньгун Левунґ і Су Ло зробили уклон, звертаючись до Небу та Землі.
— Другий уклон... Високим предкам.
Оскільки батьків і старших родичів у залі не було, Су Ло заздалегідь підготувала портрети трьох осіб: Пана міста, Грандстера Жун Юня та Божої Діви Янь Хуа.
Їх зображення зараз висіли в центрі залу.
Оскільки Су Ло використовувала олійну картину, портрети виглядали майже неподалековими від оригіналів.
Спочатку Су Ло хотіла повісити і портрет свого таємничого папаші, але проблема полягала в тому, що вона поняття не мала, як цей загадковий батько виглядає, тому від цієї затії довелося відмовитися.
З стіни три портрети дивилися на новошлюбні, і в частинах губ була легка усмішка, а погляди були повні тепла.
Але те погане передчуття в серці Нанґун Левуня ставало дедалі гострішим.
Глава 3095
— Чоловік і дружина кланяються одне одному!
Голос святого старійшини звучав дзвонливо і протяжно, розносячися по всьому залу.
Усі присутні дивилися на своїх обличчях з усмішкою, спостерігаючи за тим, як вони схиляються один до одного в шанобливому поклонінні.
- Церемонія завершена! Проводити в подружніх покої! — Як тільки Святий старійшина промовив ці слова, всі навколо розбігалися бурхливими воваціями!
Чисті, ясні очі Наньгун Льов'я пильно дивилися на Су Ло, на губах грала легка і ніжна усмішка.
Він чекав так довго, і нарешті дочекався цього моменту.
Всі попередні очікування, всі страждання були лише заради цієї єдиної секунди.
Наньгун Левунґ узяв Су Ло за руку і під поглядами незліченних благословенників людей повів її в подружні покої.
Увійшовши всередину, Наньгун Льоуні відкинув червоне покривало з її голови.
Перед ним з’явилася надзвичайна краса, яка може знищити цілі країни та міста. Від одного погляду на неї серце розквітало, наче квітка.
— Ло-Ло... — Наньгун Левюнґ підійняв її гострий, гладкий підборіддя і глибоко, з безмежною любов'ю подивився їй в очі. - Ми нарешті одружилися.
Хоча було сказано лише одне речення, у цей момент та Су Ло, і Нанґун Люнь були переповнені емоціями.
Скільки труднощів натрапило на цю дорогу, скільки смертельних небезпек, раз за разом виникали непорозуміння, оскільки вони розминулися, але, на щастя, час не має влади над правдою: ти той самий і я.
Двоє дивилися один на одного, в їх очах мерехтів зоряне світло, повне глибокої прихильності.
Саме в цей момент з'явилися вибухи сміху і жартівливі викрики.
Оскільки сьогодні був ще ранній вечір, вони не могли відразу поступитися утехам шлюбної ночі.
Су Ло впізнала голос Бієнн Юіна зовні, тому він підштовхнув Нангун Люня:
— Чого застыл? Швидше, треба привітати гостей.
Наньгун Левуні сидів, широко розставивши ноги з величним видом і без вагань відповів:
— Весна ніч коштує тисячу золотих доларів, звідки в мене час розважати сторонніх?
Су Ло мимовільно розсміялася і луснула його по руці:
— Зараз ще білий день на подвір’ї, а швидше йди, випий хоча б по склянці вина заради пристойності. Це звичай, його не можна ігнорувати.
Наньгун Левуні не хотів виходити, він ніколи не відставав з Су Ло. На таку красуню можна дивитися все життя, і все одно буде мало.
Але, за словами Су Ло, це був звичай, частина весільного ритуалу.
У своєму довгому житті він одружиться всього один раз, і, природно, хотів, щоб весілля пройшло гладко, ідеально, без упущення будь-якої деталі.
Він пообіцяв подарувати Су Ло досконале весілля.
— Тоді чекай мене, я зроблю коло і повернуся до тебе. Наньгун Леунь залишив поцілунок на лобі Су Ло та подивився на неї з нескінченою неохоче.
— У майбутньому ми будемо разом щодня, до чого ці ніжності саме тепер? — Су Ло знову підштовхнула його. — Хіба названий батько не дав тобі нефритовий сувій? Завтра ти обов'язково повинен почати тренування.
У ці три дні Наньгун Левуні завжди милувався з Су Ло, виливаючи їй свої почуття і не маючи часу на культивацію.
Наньгун Левюнґ говорив Су Ло, що техніка меча в нефритовому сувої містить квінтессенцію всієї культивації Господаря міста. Отримавши її, він значно збільшить свою силу і тоді ті кілька демонів не зможуть бути йому суперниками.
— Гаразд, після сьогоднішнього дня я почну тренування, — Нанґун Левюнь неохоче випустив руку Су Ло і вийшов назовні.
Наньгун Левюню навіть не треба було пропонувати тости, а люди самі підбігали до нього на зустріч.
Непомітно минуло близько півгодини.
У кімнаті.
Су Ло сиділа у своєму яскраво-червоному весільному вбранні. Її фігура була витонченою і тонкою, а вогняно-червона тканина лише підкреслила її крижану шкіру та нефритові кістки, роблячи її білизнючою. Вона була неймовірно гарною собою.
У цей момент довга чорна тінь мілинула, наче блискавка.
Раптом очі Су Ло виблискували.
Вона інстинктивно відчула небезпеку, яка наближається до неї.
Су Ло вивільнила свою духовну силу, намагаючись охопити всю кімнату, але в той же момент все її тіло раптово скам'яніло, а обличчя поблудло!