Розділ 2866
Однак протягом десятиліть наполегливих тренувань у кімнаті гравітації не пройшли безслідно. Їхня духовна сила зросла до неймовірних висот, удосконалюючи величезний стрибок. Навіть у Червоному списку, де змагалися кращі з кращих, їм по праву належало почесне місце.
- Викладайте негайно, хто цей зрадник, що привів вас сюди! - Збудив один з нападників.
— Верно! Говоріть! Хто посмів провести вас на території Верхньої гори? - Вторив йому інший.
— Якщо ви не відкриєте рота, ми перетворимо ваші життя в пекло! Від вас не залишиться навіть мокрого місця!
Мешканці Верхньої гори один за одним викрикували погрози, їхні обличчя були спотворені озлобленістю та жадібністю. Але Простушка, повністю занурена у свій власний світ радісної битви, була надто зайнята бійкою, щоб звертати увагу на їхні лай. Душероздирливі кричали ворогів для неї були слаще будь-якої музики, і вона залишалася абсолютно глухою до їх вимог.
Бієчен Юін і Цзи Ян змінили свої погляди швидкими й чуйними. Їхні губи були щільно стиснуті, а їхні очі застигли твердою рішучістю. Вони вирішили собі, що навіть під страхом смерті не говоритимуть ні слова!
Лише тепер, коли вони відчули цю хвилю ненависті, то зрозуміли великий ризик для них — Су Ло. Вони таємно провели їх на Верхню гору для тренування. Самі вони могли загинути тисячі разів, це не мало значення, але вони ні за що на світі не дозволили б втягнути в це Ло-Ло і підставити її під удар.
Отже, мовчання — це повна тиша!
Хай прогрес Бієнн Юіна та інших був вражаючим, вони не могли протистояти нескінченному перенапруженню мешканців Верхньої гори. Противників було забагато.
Біен Юіна оточили п’ять сильних майстрів. На Цзи Ян наседали ще п’ятеро, намагаючись придушити її своєю силою. Але вісім чоловік атакували цю жінку, але вона відкинула її своєю важкою дубиною.
І ось, у самий розпал цієї лютої і кривавопролитної сутички, до місця подій урочисто та велично прибув персональний літальний апарат Господа міста.
Капітан гвардії Шан, побачивши творець внизу хаос, відчув, як в його серці закипає холодна лють. У його очах спалахнула небезпечна крижана блиск, що вказує на швидку розправу.
« Юна пані, дозвольте мені накласти порядок на площі », — звернувся Шан до Су Ло з повагою схиливши голову.
Су Ло злегка підняла очі, спостерігаючи за битвою внизу. Спочатку її погляд був сповнений байдужості, наче вона дивилася на возьму комах, але як тільки вона роздивлялася в натовп до болю знайомі силуети своїх друзів — її серце боліло.
Всю її холодну відсторонення як вітром здуло.
— Так, треба було навести порядок. Су Ло неглибоко вимовила її голос, наче холодний вітер. - Тих трьох, що б'ються в оточенні, не чіпати. Усім іншим — зламати руки й ноги!
Шан на мить завмер, вражений наказом: - ...
Чого ти чекаєш? — Су Ло кинула на нього різкий, незадоволений погляд, в якому проминула сталь.
Шан на секунду подумав, що почувся, і уважно подивився на Су Ло, намагаючись зрозуміти серйозність її слів.
— Якщо не підеш ти, піду я сама, — Су Ло зробила рух, ніби збиралася особисто спуститися вниз.
Хіба міг Шан дозволити Юній господь пачати руки про такий зброден? Він негайно помахнув рукою, віддаючи наказ.
У ту ж мить з люків металевого судна, наче лавина, хлинули майже сто елітних гвардійців особистого захисту Господаря міста. Незламний, незакінчений потік вони навалилися на землю.
Люди, які брали участь у бійці, замерли як вкопані, витріщившись на небо. Їхні очі розширилися від жаху, а в душах оселився первісний страх.
Це...
Особистий літальний апарат Пана міста?
Це неможливо! Невже це правда?
Про цього унікального судна розповідали лише легенди. Казали, що воно подібне до Божевільного Дракона — його присутність відчувається всюди, але побачити його волі майже неможливо. Чи Пан міста вирішив особисто скористатися ним?
Але ж пан міста десятиліттями не з’являвся на очах у публіки. Чому він прибув до вежі гравітації? І чому саме зараз, коли тут розгорнулася така потасовка?
Поки вони страждали від здогадів, стогін гвардейців, наче розлючені вовки в овечій отарі, вже врізався у натовп. Почулись звуки ударів, тріски кісток і "пі-лі-пава" - серія нищівних прийомів, якими гвардійці методично катували тіла нападників.
Слід визнати, що у гірдейців також були проблеми. Скільки ж років вони безробітні! Пан міста - найсильніша людина під цим небом, він не потребував захисту від таких "много сошок", як вони. З моменту вступу до гвардії вони не виконали жодного справжнього бойового завдання!
І ось, коли з’явилася маленька господиня, яка дала їм можливість показати свою силу на ділі, вони були настільки збуджені, ніби їм ввели кров півні!
Сотня професійних боїв накинулась на натовп учнів, і вони раптово втратили бажання чинити опір.
"Ай-я!"
"А-а- а!"
"Пощадите! Змилуйтеся!"
Крики болю, сповнені відчаю, один за одним обговорили площу, сплітаючись в одну нескінченну симфонію страждання. Не минуло й п’яти секунд, як усі ті люди нападали на землю і каталися від нестерпного борошна.
Коли руки і ноги ламають різким, грубим рухом, було б дивно, якби це не було боляче.
Але найбільше їх обурювало і жлужило те, що троє чужинців, проти яких вони щойно виступали, залишилися неушкодженими. На них не було ні подряпини!
Это несправедливо! Це грубе беззаконня!
Але ніхто не смів подати голос. Повітря на площі стало важким від страху.
Летальний апарат плавно приземлився, і з нього вийшла Су Ло. Її похід був легким, а постава була бездоганною.
— Ой? Це ж... Це не Пан міста?
Глава 2867
Хто ця гарна дівчина? Яким правом вона керує особистою гвардійкою Господаря міста і керувати нею?
— Чому б'ють тільки нас? Чому їх ніхто не чіпав? - Викрикнув з натовпу хтось особливо безглуздий, не боїться смерті.
"Хороше питання!" - подумав капітан Шан, про себе посміхаючись. "Я і сам хотів би це знати!"
"А? Що?!"
Серед натовпу, що зібрався над водоспадом, раптом почулися вигуки невимовного подиву!
— Хіба це не Су Ло? Небо! Це справді вона?
- Хто така Су Ло? Вона знаменита? Чому я про неї ніколи не чув?
- Та щоб тебе! Чи ви живете в місті, що лежить у чистилищі й не чули про наймогутнішу людину сьогодні? Це та сама дівчина, яка була в смертельній поєдинці з найбезробнішою Феєю!
— О боги! Це вона! Так само вона є цінним скарбом у серці Господаря міста!
Тепер все встало на свої місця. Не дивно, що вона прибула на особистому транспорті володарів! Не дивно, що сам капітан гвардії безрекорено підкоряється її наказам...
Адже вона і є Юна пані, справжня Спадкоємиця влади!
Люди були настільки вражені цим відкриттям, що ледве не втратили розуму. Тепер ніхто більше не смів кричати про справедливість або вимагати рівного покарання. Один за одним вони втягували голови у плечі, боячись навіть випадково зустрітися поглядом з Су Ло.
Су Ло стояла перед ними в простому, але вишуканому світлі. Її обличчя було сліпучо прекрасним, а сама вона немов світилася зсередини, затихаючи все навколо.
- Що тут відбувається? — Голос Су Ло був спокійним і невгамованим, але він відчував таку силу й владу, що люди захиталися. Це був вплив не тільки її зростаючої сили, але й на отримання статусу.
Капітан гвардії Шан обвів натовп крижаним, пронизливим поглядом. Його очі обіцяли нові муки будь-кому, хто посміє ігнорувати питання Юної пані.
Один з учнів Верхньої гори, зібравши рештки мужності, виступив вперед: « Ці люди з Клану демонів! Вони пробралися сюди, щоб незаконно захопити наші ресурси! Ми з братами збиралися схопити їх і подати старійшинам для суду!
Він хвалив себе за винахідливість. Якщо ви звинувачуєте їх у шпигунстві, то його дії будуть виправданими.
- Людей Клана демонів? — Су Ло перевела погляд на своїх друзів. На її губах заграла дивна, незначна усмішка. — Ти стверджуєш, що ці три демони?
— Э-э... Ну, хіба ні? Всі навколо так кричали, ось ми і ... - Він затинався і пробурмотів, його впевненість таяла на очах.
У цей момент Простушка, заздрощів Су Ло, з радістю кинулася до неї. Вона міцно обхопила Су Ло за руку і почала стрибати від подиву: — Л-Ло! Як же я сумувала за тобою! Я думала, що помру від туги!
Простушка стрибала навколо Су Ло, шукаючи її за собою, і від цього видовища біля людей на землі ледве не зупинилися серця.
Це... Що за чортова чортівня тут діється? Невже Юна пані справді знайома з цими "демонами"?
Су Ло холодно посміхнулася і представила своїх друзів: Вей Хуа, моя старша сестра. Вона пройшла зі мною весь шлях випробувань від Нижньої гори до Верхні. Хто з вас щойно назвав її демоном? А ну, крок вперед!
Останні слова Су Ло прозвучали наче удар дзвону — дзвінко, потужно, з непохитною силою! Як і в ясний день грому, цей наказ занісся на натовп.
Усі присутні були повністю деморалізовані. Ця жінка, Вей Хуа — сплутаниця Су Ло! О небо, вони дійсно "напали на храм власного бога", не впізнавши своїх!
Ті, хто лежить на землі, проклинали все в світі. Чи ця Вей Хуа була невидимою, чи що? Чому на Найвищій горі ніхто не знав її в обличчя? Яке ж ганебне непорозуміння!
Але звідки їм було знати, що безробітна Фея вирубала Простушку відразу після її прибуття на Верхню гору? Пізніше вона тільки раз виходила зі старшим братом Більшоким і його командою на збір трав, а після повернення Су Ло негайно відправила її до кімнати тяжіння. У них просто не було шансу її побачити.
— Ну... Значить, з цією сестрою Вей вийшло непорозуміння... Але ті двоє ... Вони точно демони...
Люди намагалися слабо виправдатися, хоча голос їх звучав все тихіше.
— Ло-Ло! — Цзи Ян, як прекрасна метелика, легко й граціозно підлетіла до Су Ло і обняла її за руку. З блискучою усмішкою на обличчі вона сказала: « Ти така крута! Твій статус нарешті розкрили публічно?