Глава 2856
У глибині цих очей читалися нетерпіння, очікування, дикий подив...
Хіба ці двоє були подібні до колишніх, нешвидкого від світського марноти майстра Жун Юна і жорстокого, безжалісного та кровожерного Господаря міста?
Під їхніми палаючими поглядами Су Ло стиснула зуби і все ж сказала:
— Моя мама... в Мире Духов.
Су Ло відразу відчула велике полегшення, наче з плечей впала гора.
Вона несла цей секрет так довго, постійно знеохочуючись сумнівами — сказати чи ні. Тепер, коли правда була вислуховована, їй здавалося, що навіть дихати стало легше.
- Світ Духів? Твоя мати дійсно вирушила в світ Духів? Хіба вона не казала, що навіть умерши, не піде в світ Духів? — Пан міста нахмурив свої мечеподібні брови і поставив питання тоном, сповнені сумніву.
Але в наступну мить, коли Пан міста і майстер Юнь обмінялися поглядами...
На них обох несподівано знизився озареєстрацію.
— У Мірі Бай Цзе я бачила проекцію моєї матері, і вона особисто сказала, що знаходиться в Світовому Духах - вираз обличчя Су Ло був серйозним та урочистим.
Майстер Жун Юнь і Пан міста застигли на місці.
Потім вони повертались обличчями до поля Манджусхака, що палить, наче вогняні хмари.
Дві найбільші, невисвяті володаря цього континенту в цей момент використовували глибоке дихання, щоб заспокоїти свої скажені серця.
Вони могли чітко чути, як в глибині грудей їх серця стукають:
— Вона жива, вона справді живе. Завжди спокійний, як божество, зараз він був так схвильований, що на його незрівнянно красивому обличчі простався легкий рум'янець.
- Я знайду її! — Палиці міста хрустнули від напруження, а голос говорив твердо, як скеля.
Він повернув голову і втупився на майстра Юна. У глибині його очей спалахнув обпалюючий вогонь, і він процідив крізь зуби:
- Навіть якщо це кінець... Мені буде достатньо просто перебувати з нею під одним зоряним небом і дихати одним повітрям!
Майстер Юнь з навантаженою обличчям урочисто кивнув!
Вони переглянулися, одночасно розвернулись і пішли геть!
Су Ло ошелелено стояла на місці... Вчитель так просто пішов? Приймний батько так просто пішов?
Раптом її накрило відчуття, що її кинули одну в цьому Материальному плані...
Раптом дві фігури, що видаляються, зупинились.
Пан міста миттєво опинився перед Су Ло, простягнув свої сильні, потужні руки, поклав її в обійми і трепав по голові:
— Дівчисько, названий батько вб'є ту жінку заради тебе!
Покинувши цю фразу, повну героїчного пафосу і рішучості, Пан міста широко кроками пішов.
Слідом Су Ло виявилася в обіймах майстра Юна.
- Дівчинко моя... Ти зробила правильно, — на його усмішку грала майстер Джун Юнья. Його ясні очі сміялися. Це була радість, яка йшла з глибини душі.
Ця усмішка була теплою і ніжною, наче весняне цвітіння. У поєднанні з його чудовими рисами обличчя, вона була настільки сліпучо красива, що від неї перехопило подих.
« У майбутньому приходь до нас у світ Духів, — тихо розсміявся майстер Юнь. В кінці його очі засяяли ще яскравіше, а кутики губ вигнули ще сильніше.
Його голос вже затих далеко, але Су Ло, здавалося, все ще чула цей щасливий сміх, який обернувся до небес.
Майстер Юнь завжди вів себе елегантно, шляхетно і з гідністю. Якби хтось сказав, що бачив, як він голосно сміється, дивлячись в небо, ніхто б не повірив.
Але Су Ло бачила це на власні очі, дійсно бачила.
Прийнятний батько і Вчитель були такі щасливі, так захоплені...
Дивлячись у той бік, куди вони пішли, вона бачила тільки порожнечу, лазурне небо і хмари, що пливли.
Але Су Ло продовжувала дивитися туди, і кутки її губ злегка піднялися в усмішку.
Вчитель, названий батько, благословляю вас...
Почуття втрати тривало недовго, бо Су Ло знала: як тільки вона отримає скарби на зовнішньому полі бою, вони з Наньгун Левюнем також підуть до світу Духів.
Вчитель і названий батько мають велику силу. Навіть у Світовому Духі вони, мабуть, почуватимуться як риба в воді і стануть гегемонами цілого регіону.
Глава 2857
Чи прийомний батько, відправившись у "Коварний Шип" дійсно вб'є її Величність Імператрицу?
При думці "Коварного Шипе" вона мимоволі згадала про Нанґун Люне.
Минулого разу Імператриця в поспіху відвернула його назад, невідомо, що там сталося ...
Серце Су Ло наповнилося безліч сумнівів і запитань.
Але місто Чистилища відділяло від бази « Коварного Шіпа » нескінченну, величезну відстань і дістатися туди було швидко неможливо.
У руці Су Ло з'явився чорний Амулет зв'язку.
Той самий, що колись подарував їй Нангун Люнь.
Була не була, спробуємо лікувати мертвий кінь як живий. Якщо вдасться зв'язатися - відмінно, якщо ні... Потрібно придумати щось інше. Су Ло трохи пошкодувала, що не попросила названого батька та інших захопити Нанґун Люня з собою.
Чорний Амулет зв'язку активувався.
Портрет Наньгун Люня світився, показуючи, що він доступний.
Серце Су Ло з радістю перехопило, і вона спробувала встановити зв'язок.
Але як тільки виклик пішов, його скинули.
Знову виклик — і знову скинення.
Що відбувається? В очах Су Ло читалося здивування.
Тоді Су Ло спробувала з'єднатися ще раз -
- Та ти набридла! Я ж відключаю, а ти все дзвониш і дзвониш! Якщо ти раз турбуєш Нанґуна, чого тобі треба? Хочеш, я тебе спалю?
Роздався нетерплячий девичий голос.
Голос був повний роздратування і люті.
Обличчя Су Ло миттєво захопило.
Цей голос інші, можливо й не дізналися б, але Су Ло його дуже ясно почула.
Ця проклята слива!
Виявляється, це був голос Сяо Мейхуа, Малої вершечки.
Оскільки вона була рослинним розплідником Нанґун Люня, вона могла допомагати йому контролювати пристрій зв'язку так само як маленький Божевільний Дракон міг допомогти Су Ло.
Су Ло нахмурилась:
— Передай Амулет зв'язку йому.
— Нет! - Уперто проминула головою Сяо Мейхуа, її відношення було вкрай ворожим.
— Маленька сестричка, я записала цю розмову. Якщо ти не з'єднаєш мене з ним, я не гарантую, що ті слова, які ти щойно сказала, не будуть передані Наньгун Лююню в перизданному вигляді - на губах Су Ло грала легка усмішка, а в очах танцювали хитрі іскорки, як у лисиці.
Сяо Мейхуа миттєво оніміла, а потім в її очах мілинув жах!
Раніше вона вже сама збудувала кози Су Ло і була жорстоко покарана своїм божественним господарем. Зараз її випустили лише на короткий час, і то з великим неохоче, тільки тому що вона була потрібна для лікування ...
Сяо Мейхуа повернула голову і подивилася на ліжко з крижаного нефрита.
У цей момент худорляве тіло Наньгун Левуня лежало прямо на ліжку. Його очі, глибокі як зоряне небо були щільно закриті. Це обличчя, незрівнянно красиве і сміливе, зараз було блідим, як золота папір, без єдиної кровінки.
Він був одягнений в хмарне парчове вбрання, наче благородний молодий пан, який зійшов з неба у цей багняний світ. Але зараз це парчове одежа було в плямах крові, зібрано у клучка, перетворившись на лахміття.
Здавалося... Він зазнав бичування!
Сяо Мейхуа покинула лише один погляд, і від болю в серці її сльози закали вниз: "Кап-кап".
Су Ло була неймовірно чутлива. Вона вловила, що дихання Сяо Мейхуа стало занадто важким.
Тому вона сказала, прочупаючи ґрунт:
- Швидко передай йому Амулет, інакше наступного разу тебе запрут назавжди.
— Не запрут! — Голос Сяо Мейхуа звучав глухо.
Су Ло почула, як в голосі Сіо Мейхуа сильно мерзенна і плакала.
Це... Що відбувається?
Чому Сяо Мейхуа так ворожість до неї? Тільки що вона була в порядку, чому раптом заплакала? Тут щось...
Несподівано Су Ло почало дуже погано ставитись до своєї недуги.
— Я негайно вирушаю до «Коварного Шип»! Су Ло вже зібралася перервати зв’язок.
Почувши це, Сяо Мейхуа перелякалася до смерті, її душа ледве не пішла в п'ятки.
Божий господар наказав, що ні за яких обставин Су Ло не повинна знати про цю справу. Інакше це буде не просто заточення... а повне знищення! А-а-А!