Розділ 2854
— Эм... Що відбувається? Чому Пан Король-Лів належить до Су Ло... так добре? - Нерозумно пробурмотів Оуян Сі, все ще не в силах повірити своїм очам.
Він не був присутній на смертельній битві між Су Ло і Беззаботною Феєю, тому природно, що він не міг зрозуміти та відчувати те неприємне напруження і велич моменту, свідками якого стали інші.
- Справа не тільки в Панові Королеві... — Старший брат Більшокий кинув на Оуян Сі погляд, повний жалю і полегшення, що все обійшлося. — Су Ло — дорогоцінна прийомна дочка Пана міста і улюблена учениця Юн Юнья. Якби вона вирішила запросити тебе до відповідальності за те, що сталося хвилину тому, то навіть сотні твоїх життів не вистачило б, щоб спокутувати провину. Твоя голова злетіла б швидше, ніж ти встиг би моргнути.
— Що-о-у? - Очі Оуян Сі закруглювалися до неймовірних розмірів, а з обличчя миттєво схлинула вся фарба, залишивши його мертвим-бледним.
Справді, Су Ло має такого могутнього і грізного покровителя!
Але ж вона поводилася так просто, так доступна, ніби звичайна людина...
— Тепер ти зрозумів, чому треба боятися? — Старший брат Більшокий холодно подивився на Оуян Сі. - Ти повернувся три місяці тому і з тих пір без втоми поливав Су Ло брудом, очорнивши її ім'я. Тепер факти довели, що Су Ло зовсім не така, яку ти її описував. Що ти скажеш на це?
- Так, що ти тепер скажеш?
Лі Маньмани та інші відразу обступили Оуян Слоновим кільцем, вимагаючи пояснень і справедливості для Су Ло.
Оуян Си закотив очі, не витримав шок і остаточно втратив відчуття, рухнувши на підлогу...
Місто чистилища, Замок Господаря міста.
Цей замок ширяв високо в повітрі, кидав виклик законам гравітації.
Він виглядав величним і грандіозним, вишукано красивим, наче палац хмарочосів, то з’являвся в тумані серед лазурного неба й белосніжних хмар.
Він був прекрасний, наче сон, і божественний, але від нього виходила аура урочистою, гнітючої суворості та величності.
Ця аура змушувала будь - кого зупинитися в благоговійному страху, не сміяючись наблизитися.
Навіть Нестямний Король-Леїв, заздривши ширяє у вишині розкішний і грандіозний палац, різко зупинився.
— Давай, піднімайся швидше, — поквапив він Су Ло.
— А ти хіба не підеш нагору? — Запитання на запитання відповіла Су Ло.
Пан Король-Лев подивився на Су Ло поглядом, яким зазвичай дивляться на клінічних ідіотів:
— Для цього мені потрібно, щоб я взагалі міг туди піднятися. Якщо я занурюся в цей замок, мене чекає лише одне слово - смерть. Молодша тітка, не губи мене.
« У палац пана міста без дозволу одного чоловіка міг увійти лише один чоловік. Цим чоловіком була твоя мати, - Пан Король-Леїв кинув на Су Ло багатозначний погляд. - Тепер до цього списку додано ще й ти.
— Там встановлено автоматичну систему заборони: будь-хто, хто ступить туди без додзвону, чекає неминучої загибелі, — додав пан КорольЛів. « За всі ці роки тих, хто зміг увійти в цей замок, можна перерахувати по пальцях однієї руки і то пальці залишаться поза увагою.
Покинувши цю фразу, пан Король-Леїв поспішно ретаврувався.
Су Ло підняла очі і подивилася на прекрасний замок, що ширяв у небі.
У променях заходу сонця цей повітряний палац ніби огорнув шаром золотистої вуалі, і його сяяли сліпучо.
Тіло Су Ло прийшло в рух, і коли вона знову сфокусувала погляд, то вже знаходилася посеред замкового саду.
Замок був наповнений чудовими квітами Манджусхака. Величезні поля яскраво-червоного кольору повзали, наче живий вогонь.
Сю Ло ніби була в центрі безмовного, спокійного вогняного моря.
Раптом у полі зору Су Ло з’явилася фігура в білих одязі.
Ця силает зі спини виглядав худорлявим, але прямим і гордим — наче самотня орхідея в порожній долині - благородний, елегантний і незбагненно глибокий, чистий, як місячне світло та свіжий вітер.
Су Ло навшпиньках підкралася до нього, вхопилась за його широкий рукав і з посмішкою порушила цю густу тишу.
— Вчителю!
Хто ще міг бути цим незрівнянним красенем, схожим на божество, якщо не майстер Юнь?
Майстер Юнь опустив очі і подивився на Су Ло.
У його чудових, немов намальованих майстром очей і бровах розцвіла усмішка, погляд став м'яким та глибоким:
— Пришла?
— Угу! — Су Ло лагідно притиснулася до його рукав, потиршись головою об його руку, наче кошеня. — Вчителю, вы... Весь цей час шукали матусю?
— Так, це була важка тема.
— И... у вас є якісь новини про неї? « Серце Су Ло було в глибокому конфлікті.
У її душі був захований секрет, таємниця, яка розривала її на частини.
Глава 2855
Вона знала, що матуся напевно не схвалила б розкриття інформації про її місце перебування Вчителя і названого батька. Адже коли б вона цього хотіла, вчитель і названий батько вже давно приєднувалися до неї на крилах вітру.
Однак, побачивши як вчитель і названий батько виснажуються шукаючи пана Хуа, Су Ло відчувала нестерпний біль у серці.
— Ні, ні. Голос майстра Юна звучав так само м'яко і ніжно, як завжди.
Су Ло стиснула кулаки.
— И... ви будете продовжувати шукати далі? — Су Ло підняла своє маленьке личко розміром з долоню і поставила питання із грацією.
— Я буду, — сказав пан Жун Юнья. — Його обличчя було спокійним і безтурботним, але в глибині його очей зависала безмежна любов.
Су Ло прикусила губу, її внутрішні терзани посилилися.
- А якщо ви не знайдете її за все життя? — Уперто домагалась Су Ло.
— Тоді буду шукати в наступному житті.
Цей голос належав не майстерові Юну.
Су Ло обернулася.
І побачила Пана міста, що хмарився в широку чорну мантію. Його фігура була прямою, як сосна, і від нього виходила аура владності та деспотичності. Він рішуче прямував прямо до Су Ло.
Де б не з'являвся Пан міста, завжди відчував це напружене і сильне відчуття.
Побачивши, що Су Ло тримає майстра Юна за рукав, обличчя пана міста стало похмурим. Він простягнув руку, схопив Су Ло за шкірку і, з чорним від нарікання обличчям, почав її звітувати:
— Чоловіки і жінки не повинні торкатися один одного, коли вони перевозять предмети! Я не можу розпускати руки, ти запам'ятала?
Су Ло показала йому мову.
Вона знала, що їй варто сказати: « Це ж мій Учитель».
Су Ло подивилася на названого батька, а потім переглянула погляд на вчителя.
Якщо вони не знайдуть її в цьому житті, то будуть шукати у наступному... Це було надзвичайно складно.
- А якщо... Ви знайдете мою маму, але побачите... Вона... Вона з моїм батьком?
Су Ло вагалася дуже довго, але врешті-решт затинаючись, все ж видала з себе це питання.
Як тільки почули ці слова, обличчя обох могутніх чоловіків відразу почорніли!
Атмосфера довкола однієї миті застигла, перетворившись у крижану студжу.
Су Ло відчула, що в неї задушиться груди, і їй стало важко дихати.
Вона відступила на два кроки назад.
Нарешті
— Дітям не варто так багато запитань! — Майстер Юнь ніжно потріпав Су Ло по голові.
Су Ло підняла очі, намагаючись заглянути в Вчителя.
Але він тільки повернувся до неї спиною, залишивши перед її очима свій худорлявий силует.
Його похідка залишалася все такою ж плавною і елегантною, нешвидкою та партійною, але Су Ло роздивлялася в променях заходу сонця тінь нездійсненої печаль і самотності.
Незабаром очі Су Ло наповнилися слізьми.
- Учителю, я знаю де лежить матуся! — Не можу стриматись, Су Ло кричала в спину Майстра Юню.
Вона знала, що як тільки ця фраза прозвучить, названий батько і Пан міста залишать її. Вони залишать цей матеріальний план і в майбутньому більше не зможуть його захищати.
Але, навіть знаючи це, вона повинна була сказати.
Наступний момент.
Дві фігури мілинули з надзвичайною швидкістю, і кожен з чоловіків схопив Су Ло за руку з різних сторін.
На завжди благородним, величним і спокійним обличчям майстра Юн Юна вперше з’явилася тріщина.
У його серці була дуже сильна тривога і нетерплячість.
Пан міста, завжди холодний, владний і безстрашний, в цей момент теж втратив свою маску.
Його очі були такі ж шалені, як і тривога та нетерплячість.
- Де вона? — Майстер Юнь і Пан міста вигукнули в унісон!
У пориві емоцій вони так сильно стискали руки, що ледве не розірвали кістки Су Ло.
— Боляче... — Су Ло судомно втягнуло холодне повітря.
У той момент їй здалося, що її руки ось-ось відірвуть живцем.
Майстер Жун Юнь і Пан міста підсвідомо послабили попит.
Однак їхній погляд, наче приклеєний до землі, був прикутий до обличчя Су Ло. Вони дивилися на неї не кліпаючи, їхні очі палали яскраво, як зірки!