Глава 2716
Чорні, як смола, очі Нанґун Левюня теж дивилися на Су Ло.
Вони довго мовчали.
З недовірою Су Ло запитала:
- Ти справді не бачиш?
Невже це бачила тільки вона? Чи такі чудеса справді існують?
Наньгун Льоуні похитав головою, запевняючи, що дійсно нічого не бачить.
Су Ло:
—...
І в цей момент...
Огненна лава з скіпетра вирвалася і перетворилася на полум'я єдинорога, що розвернулось. На лобі цього єдинорога фарбувався символ у вигляді коларата.
Одиноріг був дуже маленьким, розміром приблизно з маленького Божествого Дракона, надзвичайно мініатюрним.
Картина була настільки неймовірною, що Су Ло не відразу змогла встати.
— Тьху-тьфу, надто слабка до смішного слабу, - мініатюрний єдиноріг, ледь з'явився, смілив Су Ло презирливим поглядом.
Су Ло:
—...
— Я твой дядяшка Бэй Цзе. Коли ти була в яєчці, я тебе вже бачив - заявив мініатюрний єдиноріг з видом володаря світу.
Проте коли він разом з крихітним тельцем розміром з кулак, це виглядало дуже безглуздо.
Но... в яєчку?
- Ти знаєш мою маму? — Су Ло схопила його.
Але тіло маленького Бай Цзе було нематеріальним, він був лише примарним чином, тому рука Су Ло пройшла крізь нього.
— Звичайно, це маленький Бай Цзе зарозуміло задал підборіддя. — Дівчинко, назвь мене дядечком Бай Цзе.
Маленький Бай Цзе наполягав на її назві його дядьком, але вона не посміялася:
- Ти, випадково, не контрактний звір моєї матусі? З тих, що укладено угоду "хузіян-слуга"?
Присягаюся небом, Су Ло просто дала волю уяві і ляпнула перше, що прийшло в голову.
Але маленький Бай Цзе осяявся на Су Ло, а потім мітнувся в бік і зник.
Су Ло, дивлячись на скіпетр, що повернувся у свій первісний стан білого нефриту з досадою розрослася волосся:
- Чому він втік? У мене ще стільки запитань!
Наньгун Льюнь:
З ким ти щойно розмовляла?
Су Ло:
- З маленьким Бай Цзе. Здається, це примарний образ, залишений паном Бай Цзе. Но... Ти справді його не бачив? Невже тільки я можу бачити його сама?
Наньгун Левуні погладив Су Ло по голові, його погляд був сповнений ніжності:
— Ось тому спадок Бай Цзе обов'язково дістанеться тобі.
Скипетр належав тільки їй, і лише вона одна могла бачити маленького Бай Цзе.
- Якщо так... — очі Су Ло раптом загорілися. Вона постукала вказівним пальцем по скіпетрі. - Гей, маленький Бай Цзе, тебе можуть вкрасти?
Скіпетр не став вогненно-червоним, як лава, але зарозумілий і самовдоволений голос маленького Бай Цзе все ж пролунав:
— Хто посміє мене вкрасти, тому я збудую веселе життя!
Наньгун Льоунь дивився на Су Ло.
Су Ло з гордістю сказала:
— Маленький Бай Цзе сказав, що хто посміє його красти, то влаштує веселе життя. Мабуть, від маленького Бай Цзе все-таки є якась користь.
Маленький Бай Цзе дуже обурився: « Що означає "щось користь"! Це дуже корисно!!"
Але його запеклий протест чула тільки Су Ло.
Су Ло не звертала на нього уваги, і хоч би як він дратувався, це було марно.
Отримавши інформацію від Бай Цзе, Су Ло швидко розробила план.
Вона нахилилася до вуха Нанґун Левуня і розповіла йому про це.
На його обличчі з’явилася усмішка, наче виточеній з нефриту. Він клацнув Су Ло по носу, його погляд був сповнений безмежної ніжності:
— Головне, щоб ти була задоволена.
Після запеклої битви чимало духовних вартових було вбито.
Потім ватажки всіх трьох групок підійшли до Су Ло.
Розділ 2717
Тому що тільки Су Ло, яка володіє скіпетром, знала, де знаходиться справжнє місце поховання Бай Цзе і де можна отримати справжній спадок.
Су Ло дістала скіпетр, і він вказав на північ.
Су Ло розвіла руками:
- Ви всі бачили?
Скипетр сам вибрав північ, що означало: якщо їхати на Північ, то можна знайти справжнє місце поховання Бай Цзе.
Увечері вони розбили табір.
Хоча три групи тимчасово об’єдналися, але без місцевих магічних звірів Бай Цзе, кожна з них діяла сама по собі.
Коли зникали зовнішні суперечності, на перший план виходили внутрішні.
Три табори розташувалися, зайнявшись позиції треніжника.
Табір "Коварного Шипа".
Пані Яо Цзя, відходячи, кинула на командира великого загону ярочний погляд.
Тому що він ще не виконав її наказ.
Командир великого загону, потираючи руки безпорадно сказав:
- Пані Яо Цзя, з тринадцятим номером я б справився. Але зараз він не відходить від пана Ло Іна ні на крок. Скажіть, як я можу вирвати його з рук пана Ло Іна?
І тільки він це сказав, як відразу доклав один з людей в чорному, що тринадцятий номер покинув табір і попрямував до струмка на північному сході, схоже, щоб скупатися.
Це було просто... Треба було тільки похотіти спати, як хтось підніс подушку!
Тільки що він ламав голову, як виманити тринадцятого від пана Ло Іна, а тепер 13-й сам пішов. Це був ідеальний шанс!
- Ми негайно зробимо так... — Пані Яо Цзя наказала командиру великого загону.
Подумавши, пані Яо Цзя вирішила, що діяти самостійно дуже ризиковано. Якщо Ло Ін розізлиться, їй не схвалить.
Але закон не карає натовп. Якщо всі три групи нападуть на тринадцятого, то Ло Іну, якщо тільки він не переб'є всіх до єдиного, не вдасться помститися.
Чи три групи нападуть на тринадцятого? Чи вони засумніють? На цей рахунок Яо Цзя лише холодно сміялася.
Адже це скіпетр, який пов’язаний з спадщиною Бай Цзе! Хто б не хотів мати їх?
Нинішня затіха була викликана лише страхом перед силою пана Ло Іна. Але якщо 13-й номер помре... Чим більше Яо Цзя думала про це, тим сильніше збуджувалась.
Вона розповсюдила новину про те, що тринадцятий номер відправився до струмка на північному сході.
Особливо наголошувала на тому, що коли тринадцятий номер тримав скіпетр у руках, то він не міг стриматися.
Новина тихо розійшлася.
Одна за одною чорні тіні безшумно покидали табір і йшли до струмка на північному сході.
Коли вони прибули на місце...
Вони бачили лише лужу крові на землі.
Розквітане тіло людини в чорному.
І сяючий, наче білий нефрит, скіпетр.
На мить все змарнували.
Чорт забирай, хто це зробив? І так швидко?
Недовго думаючи, всі рилися вперед. Їхня мета — Скіпетр Божественного Нефрита!
Усім було відомо, що Скіпетр Божественного Нефрита є ключем до спадщини Бай Цзе і вказує шлях. Без нього у цьому величезному світі Бай Цзе всі будуть метатися, як сліпі мухи.
"Бам-бам-бах!!"
В мить ока всі зчіпилися в лютій схоплюванні.
Очі пані Яо Цзя налилися кров'ю!
Вона не могла зрозуміти, хто міг дізнатися новину раніше за неї? І чому цей чоловік не забрав Скіпетр Божественного Нефрита?
Її серце було повно сумнівів.
Але коли вона сама взяла в руки Скіпетр Божественного Нефрита, вона, як їй зухвало здалося, зрозуміла, чому вбивця не забрав його. Тому що його просто неможливо було забрати!
У цей момент пані Яо Цзя ще не розуміла, що відбувається. Вона билася за Скипетр Божественного Нефрита з сьомим старійшиною.
Командир великого загону кинувся вперед і своїм тілом слонив її від орлиних кігтів сьомого старійшини. За допомогою цього моменту пані Яо Цзя холодно посміхнулася, розвернулась і схопила цей Скіпетр Божественного Нефрита.