Глава 2714
Тринадцятий номер стояв поруч з ним, тримаючи в руках скіпетр, на відстані менш напіввитягнутий руки... Це була дуже близька відстань, на яку вона ніколи раніше не наважувалася наблизитися.
Очі пані Яо Цзя поступово почервоніли.
Запитати чи ні...
Який буде результат, якщо запитати...
Ні, не можна питати.
Він і так хотів позбутися її, і якщо вона запитає, чи не скористається він цим як добрим приводом?
При цій думці Яо Цзя здригнулася. Наступного разу вона поспішала, щоб втекти з місця події.
Су Ло, обернувшись, побачила, що та дійсно втекла і розсміялася:
— Зачем вона приходила? І чому вона втекла? Як дивно!
Наньгун Люні навіть не обернувся, лише погладив Су Ло по голові:
- Дивись уважно, вчись чого можеш.
У битві внизу кожна група демонструвала свої найліпші прийоми, витягаючи на світ приховані козирі.
Це була чудова нагода для спостереження, яке було б нещасливе.
« Ох, — отримав легкий шлепок по голові від Нанґун Люня, Су Ло відразу зібралася і почала серйозно спостерігати за тим, що відбувається, цілком забувши про Яо Цзя.
Яо Цзя не знала, що для Су Ло і Наньгун Люня її присутність була настільки ж незначною, як повітря.
Це могло б знехтувати її чи ні.
Яо Цзя швидко виходила. Застигнувши в тіні, вона дивилася на розвертаючу битву, але її думки були далеко-близнюки.
— Ти підійди, яо Цзя призивала до себе командира великого загону.
Командир великого загону з сумним обличчям мовчки підійшов до Яо Цзя. Він був поранений, але відчайдушно боровся з духовними вартовими. Чим він прогнівив цю пані?
Яо Цзя, не звертаючи уваги на його кислий вираз обличчя, відразу перейшла до справи і запитала про 13-й номер.
Командир великого загону відповів:
— Пан Ло Ін хвалив тринадцятого. Він сказав, що у 13-го хороші задатки, великий потенціал і в майбутньому його чекає безмежне майбутнє.
Обличчя пані Яо Цзя відразу ж потемніло!
Вона, майбутня імператриця, не могла змиритися з тим, що її обійшов якийсь жалюгідний тринадцять!
Пані Яо Цзя наказала командиру великого загону:
- Знайди привід, вимани тринадцятого, а потім...
Пані Яо Цзя провела пальцем по горлу.
"Плюх!" - командир великого загону відразу ж впав на коліна.
- Пані Яо Цзя, цього не можна робити... Ви ж знаєте, пане Ло Ін зараз до тринадцятого...
— Заткнись! — Не встиг командир великого загону сказати, наскільки високо пан Ло Ін цінує тринадцятого номера, як Яо Цзя, чиє сумління було нечистою, з усієї сили встромила його на польот.
— Вернись! — Яо Цзя поманила рукою влетела командира великого загону.
Бідний командир великого загону, він був дуже сильний, все-таки займав перше місце, але перед Яо Цзя його переслідували туди-сюди, як собачку.
Яо Цзя понизила голос і суворо та серйозно наказала:
- Мене не хвилює, як ти це зробиш але одним словом: вбий тринадцятого і забери скіпетр. Якщо не впораєшся, помреш ти!
Віддавши цей наказ, пані Яо Цзя розвернулася і пішла.
Залишився лише нещасний командир великого загону...
Маленький Божевільний Дракон, стискаючи в зубах христальний плід, вискочив з трави, де він ховався, підбіг до Су Ло і, немов хвалячись, простягнув їй фрукт.
Коли прийшла Яо Цзя, Су Ло була обережною і наказала Маленькому Божествому Дракону з кристальним плодом в зубах таємно слідувати за нею.
Крістальний плід пам'яті, здатний і фотографувати, був просто незамінним.
Су Ло програла запис з христоального плоду пам'яті, і її брови злегка нахмурилися.
Наньгун Левюнґ, дивлячись на теплу внутрішні сумніви командира великого загону поблизу, раптом кинув:
— Може, просто вбити його?
Глава 2715
Су Ло з досадою закотила очі:
— Уб'єш одного командира - з"явиться інший. Отже, головна мета — Яо Цзя!
- Її не можна вбити, і це неможливо. Наньгун Люуні зробив паузу. — Але як тільки вона помре, стара відьма намагатиметься помститися.
І знаючи принцип старої відьми, що "краще вбити помилково, ніж відпустити" тут загинуть всі.
Наньгун Левуні задумався і похитав головою.
Через різницю в роках практикуй його теперішню силу все ще поступалася силі старої відьми. Йому потрібен був час.
Су Ло і Наньгун Левуні розуміли один одного з півслова. Він сказав лише половину фрази, а вона вже вловила весь прихований зміст.
Су Ло з стурбованим виглядом потерла підборіддя:
- Тоді хай зрадіє.
- Що ти маєш на увазі? — Неземної краси обличчя Наньгун Левюня звернулося до Су Ло.
Су Ло підняла очі і серйозно подивилася на Нанґун Льоня. — Я забула тобі сказати раніше: у маски « Тисяча маскування» є місячний період спокою. Тобто десять днів використання - місяць спокою. Зараз десятиденний термін уже добігає кінця, і незабаром вона ввійде в сплячий режим.
Це означало, що Су Ло ось-ось прийме свій справжній вигляд і більше не зможе з'являтися під виглядом тринадцятого номера.
Наньгун Левюнґ схопив Су Ло за руку, в його очах проминула паніка.
Біля пані Яо Цзя була прикута до них!
Руку... Ло Ін сам схопив тринадцятого за руку ... Очі пані Яо Цзя округлися, вся кров шалено хлюпнула у голову, мозок став порожній...
Яо Цзя знала, наскільки Ло Ін чистопольтан знає, що він не підпускає нікого ближче до себе ніж на три чіжани. Але зараз він сам схопив тринадцятого за руку. Хіба... цього... Ще... не... Достатньо... Щоб... Все... Зрозумiти?
Хвиля запаморочення вдарила пані Яо Цзя в голову.
Вона програла. Вона програла чоловікові? О небеса!
Не кажучи вже про те, в якому замішанні була пані Яо Цзя, повернемося на вершину гори.
Су Ло відповіла:
— Не хвилюйся. Я сказала, що зникне тринадцятий номер, а не Су Ло.
Навпаки, зникнення тринадцятого і поява Су Ло - саме таким і був її план.
Наньгун Левуні завжди був розумний і ввічливий, як він міг не зрозуміти? Він просто не переймається нею, а лише занедбав своє чуття.
Наньгун Льюнюнь спокійно закрив очі. Коли він знову відкрив їх, його погляд був ясним, немов омитий чистою водою, і сяяв, як зорі.
Він сказав:
— Ладно.
І в цей момент Су Ло раптом відчула, як скіпетр у її руках почав нагріватися.
Су Ло опустила погляд і побачила, що скіпетр, перш прозорий, як білий нефрит, невідомо коли став вогняно-червоним, немов палаючим. Рідина всередині неї бурила, наче лава з киплячою водою, і видавала глухі звуки.
І добре, що це була Су Ло, і чудово, щоб її звивистим елементом вогню був падлий Червоний Лотос. Інакше хтось, мабуть, навіть не зміг би тримати скіпетр у руках.
- Цей скіпетр що, з глузду з'їхав? Чому він так бурить, наче лава? — Нерозумно запитала Су Ло.
— М-м? — В чорних, як смола, чудові очі Наньгун Люня пром'яло здивування.
Су Ло здивувалася ще більше:
— Цей скіпетр. Ти що, не бачиш змін?
Наньгун Льюнь:
- ... Які зміни?
— А? - Цього разу Су Ло була дійсно шокована. Вона з недовір’ям дивилася на Нанґун Левуня. — Ти не бачиш, що цей скіпетр став наче полум’я. А всередині нього бурлить лава, готова в будь-який момент вийти?
Невже це бачила тільки вона? Не може бути! Як це можливо?
Прекрасні великі очі Су Ло втупилися на Нангун Люня.