Глава 2256
Раптом наньгун Левюнґ м'яко усміхнувся і простягнув Су Ло флакон:
— На, держи.
- Що це? — Розчаровано запитала Су Ло.
« Одна з душ восьмого старійшини, — пригадує Нанґун Левюня, згадуючи про старійшину в очах нього, проминув холодний блиск. - Він посміє здерти твою шкіру і витягнути жили, так само нехай він сам зазнає болю від того, як відривають душу.
Це ж був восьмий старійшина!
Відірвати його душу - хто на всьому континенті здатний на таке? А Наньгун Левюнґ говорив про це так просто, ніби мова йшла про їжу або питво.
- Ти вбив його? — Су Ло злегка нахмурилася.
Без сумніву, уся рада Старшей зачепила б смерть вісьмох старійшин. Якщо б вони почали ретельне розслідування, могли б виникнути проблеми.
Наньгун Льоуні провів своїми довгими пальцями по обличчю Су Ло і, дивлячись на неї, широко посміхнувся:
— Не убил. Всього лише випливши одну душу з його трьох душ і семи астральних тіл. Не хвилюйся, він тобі не зашкодить.
— О? — очі Су Ло засяяли, спалахнувши вогниками цікавості.
Наньгун Левуні своїм вишуканим білим пальцем торкнувся кінчика її носа і з посмішкою пояснив:
— У людини три душі: душа духа, душа свідомості і душа життя. Душа духа відповідає за свідомість, душу свідомості — за добро, зло і почуття сорому, а душа життя триває.
Наньгун Льоуні вказав на прозорий флакон з білого нефриту і з доситью усмішкою подивився на Су Ло:
— Тут запечатана його душа життя. Коли захочеш, щоб він помер, тоді й помре.
Сказавши це, Нанґун Люнь заклав руки за спину. Його фігура була прямою і статною, підборіддя злегка піднято. Здавалося, він чекав похвали.
Щойно він був владним і грізним перед восьмим старійшиною, а тепер перед Су Ло вів себе як дитина, яка зробила щось хороше і чекає похвали від дорослих... Ця дитяча безпосередність Нанґун Левюня викликала у Су Ло посмішку.
Але він справді був неймовірно сильний. Восьмий старійшина загнав Су Ло в кут, щоб їй не було куди йти на небі чи на землі.
Але він був і неймовірно привен. Можна було просто вбити восьмого старшого, але він замість цього вирвав його душу життя і віддав її Су Ло, фактично перетворивши старійшину на раба... Цей його підступний, хитрий характер — Су Ло зрозуміла, що без розуму від нього.
Змішуючись, Су Ло підійшла і взяла Нанґун Люня під його вишукану руку. Вона притиснулася до нього й зняла личко на ньому знизу вгору. Її очі, сповнені подиву - ясні з чіткою межею між чорним та білим, сяяли, немов зірки.
- Ти такий сильний! — Вона рясно похвалила Су Ло.
Він так довго працював, і все заради цих слів! Серце Наньгун Левуня наповнилося теплом, йому було надзвичайно приємно, але він зберігав суворий вираз обличчя, зневажливо знущаючись і не дивлячись на Су Ло уваги.
- Чого ти хочеш? — Су Ло тхнула пальцем в його підтяманий, м'язистий бік.
Наньгун Левюнґ з гордим виглядом встрахував підборіддя і вказав на куточок своїх губ.
Це був більш очевидний факт.
Але погляд Су Ло випадково впав на маленьку лисицю, що лежала в калюжі крові, і її серце прошила гострий біль, а настрій миттєво зіпсувався.
- Що таке? - Коли він побачив зміну в настрої Су Ло, Нанґун Люнь відразу нахмурився.
Су Ло відпустила руку Наньгун Люня, повільно опускалася на коліна і обережно взявши лисицю на руки, з благанням подивилася на нього.
- У тебе є спосіб... повернути її до життя?
Насправді Су Ло розуміла, що це дурне питання.
Вона сама була майстром-алхіміком, але була абсолютно безсила. Чим міг допомогти Наньгун Люуні?
Хто б міг подумати, що Наньгун Люунь дивиться їй прямо в очі і питає:
- Ти дійсно хочеш врятувати її?
Глава 2257
- Тобто, спосіб все-таки є? — Су Ло відразу захвилювалось!
- Наньгун Люун може думати, як потовстіє підборіддя.
"Чмок!" — Су Ло пристала на курчатки і залишила на його губах веселий поцілунок.
- Тепер ти можеш її врятувати?
Наньгун Люун на мить завмер, а потім здогадався: він просто задумався, і ця дівчинка, мабуть, вирішила, що він побиває собі ціну?
Але це було не в дусі Нанґун Левуня.
Він негайно витягнув вказівний палець правої руки і ритмично похитав їм з боку в бік.
— Недостатньо.
Су Ло сердито надула губи.
У цей самий момент Нанґун Левюнь раптом розсміявся. Його вишукана рука обвила талію Су Ло, і він одним рухом прив'язав її до своїх обіймів.
Одночасно з цим його інша рука швидко лягла на її потилицю, і він нахилився ...
Поцілунок Нанґун Льоуня впав на неї, застав Су Ло зненацька.
Довга розлука, безсонні ночі туги, страх за її життя, змішаний з радістю зустрічі... На обличчі Неньгуна Люня завжди панувала безжурність, але тільки небом було відомо про його велику цінність Су Ло.
Цей поцілунок був владним і вимогливим, адже Наньгун Леунь вклав у нього всі свої почуття, передаючи їх Су Ло таким чином!
У цю мить їхні серця билися в унісон. Вони обняли один одного і, здавалося, залишилися одні по всьому світі.
Земля пішла з-під ніг, зірки закрутилися в небі, здавалося, саме час зупинилося у цю мить.
Су Ло відчували безмежну ніжність Наньгуна Люня. Вона перестала чинити опір і сама обвила його талію.
Отримавши відповідь ласку Су Ло, тіло Нанґун Левуня напружилося, серце тремтіло і по ньому наче пробіг електричний розряд, за яким пішла нестримна радість!
Після відповіді Су Ло Наньгун Люні зрозумів, що в цій грі він більше не єдиний актор. Вона з радістю приєдналася до нього, причому з власної волі!
У пориві нестерпної пристрасті вони цілувалися дуже, дуже довго... і тільки коли дихати стало майже неможливо, вони повільно відірвалися один від одного.
У цей момент їхні обличчя були зовсім близько. Коли їхні губи неохоче розімкнулися, між ними на мить простяглася тонка срібляста нитка. Їхні погляди були затуманені і сповнені глибокої ніжності... Повітря було насичене атмосферною близькотою.
Довкола стояла лякаюча тиша, така, що можна було почути биння сердець один одного.
Наньгун Левуні з ніжністю взяв у долоні її прекрасне обличчя, розмальоване і затьмарене.
Він заглянув у її вологі, підгорнутих димкою очі, сяючи, наче осінні води.
Серце Су Ло шалено тряслося - тук-тук.
Хіба не так було в серці Нанґун Левуня?
Наньгун Левуні, не в змозі стриматися, знову нахилився, щоб з'їсти солодкість, як живе родимка, але його груди косувалися маленькі ручка.
— Не можна, - вимовили її чудові алі губи. - Не забувай, спочатку ти повинен врятувати мою маленьку лисицю.
Наньгун Левуні з легким подихом безпорадності потріпав Су Ло по макушці.
— Вот же проблемна дівчина. Ну та гаразд. Оскільки я вже отримав відсотки, основний борг поки залишу у тебе. Я заберу його сьогодні ввечері, з абсолютно серйозним видом заявив Нангун Люнь.