Глава 2254
Хоча той, хто впав на Червону Лотос, і захищав її, але якщо вона справді впаде туди, то вибратися практично неможливо!
Су Ло з усіх сил вчепилася у змінене дерево Акації, з її пальців полинув кров!
Але її тіло все одно повільно, сантиметр за дюймом, продовжував ссказувати вниз. Ситуація була критичною!
Су Ло знала, що якщо вона зараз прикаже Падному Червоному Лотосу спровокувати викиди магми, то, впавши, вона точно втратить все волосся на тілі. Що ж робити?
Не встигла Су Ло придумати вихід, як восьмий старійшина вже змив вгору.
Він дивився на неї зверху вниз, і обличчя його спотворила злобна, холодна посміховисько. Він заніс ногу і з лютістю вдарив Су Ло прямо в сонячне сплетення!
І в цю найбільш критичну мить...
Раптом з'явилася фігура.
На ньому було темно-сірнє вбрання, а відблиски підземної магми немов покривали його тонким шаром золота. Його тонкі губи були щільно стиснуті, вираз обличчя був суворим. Побачивши, що́ робить восьмий старійшина, він так засяяв очима, ніби в них з’явився тисячний лід!
Ніхто не помітив його рухів, але спалахи блискавки мітнулися до затилиці восьмого старійшини!
Швидкість цієї блискавки була неймовірною!
Восьмий старійшина відчув небезпеку і, не встигши навіть забрати ногу, схопився за голову й відкотився в бік, ледве вибігаючи смертельного удару!
— Кто? — Він схопився на ноги, і в нестримному гніві зрив восьмий старійшина.
— Я! — Одне слово, яке звучить з владністю монарха, який керує світом. Його аура була нічим не слабша, але й перевершувала вісьмох старійшин.
Восьмий старійшина був дуже небезпечним, коли розглядав перед собою чоловіка.
Широкі плечі, вузькі талія, пряма, як сосна або бамбук, спина. Обличчя його було неймовірно красивим, наповненим витонченістю і уточненням. У цей момент воно, здавалося, було вкрите іншими тисячрічними морозами.
Ця людина... Один восьмий старійшина раптом зрозумів, що його обличчя видається йому знайомим.
Наньгун Левуні змив у повітря, його сильна, вишукана рука схопила Су Ло за зап'ястку. Одним рухом він розгорнув її і уклав у свої теплі, міцні обійми.
Су Ло не могла стримати бажання розридатися!
Вона глибоко вдивлялася у нього, дюйм за дюймом вивчаючи риси його обличчя, затамувавши подих і боячись, що один видих - і він зникне, наче мирж.
Наньгун Люун!
Це справді був Нанґун Люнь!
— Ты... Як ти тут опинився? « У голосі Су Ло звучала справжня тривога, яку вона не могла приховати.
Наньгун Льоуні опустив погляд, зсунув брови і клацував Су Ло по лобі.
— Я чув, що за тобою ганяться, чи можу я не прийти? - З досадою в голосі вимовив він.
Потім, майже скрегочення зубами, додав:
- А ти, дівчинко, ще й умудрилася вимкнути амулет зв'язку!
Су Ло винна висунула язика.
ти там дуже зайнятий.
Через присутність восьмого старійшини Су Ло говорила намоконами, не вирішуючи вимовляти деякі слова вголос - наприклад, назву групи "Коварний Шіп".
У цей самий момент в голові восьмого старійшини ніби спалахнуло світло. Він нарешті згадав, хто цей чоловік.
— Наньгун Люун? — Він вигукнув уосьму старійшину.
Найвидатніший учень пана міста. Правда, через юний вік він тоді жив у внутрішньому місті Чистилища і не проходив відбір в Елітний треніровочний табір, тому восьмий старійшина бачив його всього один раз.
Наньгун Левуні відстоював Су Ло собі за спину, підняв погляд і зустрівся очима з восьмим старійшиною. Його темні, як морська безна, очі холодно блиснули, а тонкі алелі губи вигнули в подобі усмішки.
що восьмий старійшина ще пам'ятає мене. Його брови, елегантні, ніби намальовані тушою, злегка зігнулися і придаючи йому вигляд незрівнянної благородства. Поруч з ним навіть восьмий старійшина здавався простим слугою.
- Так це і справді ти... — восьмий старійшина був шокований!
Глава 2255
Восьмий старійшина не зводив очей з Нанґун Левуня!
Він не міг сподіватися, що за кілька років відсутності той обдарований юнак досягне таких неймовірних висот!
- У свій час пан міста насильно стримував твою силу, велево тобі закласти міцний фундамент перш ніж просуватися далі. Ти що, не послухався його? — З осудом у голосі запитав восьмий старійшина, дивлячись на Нангун Люня.
На його обличчі з’явилася ледь помітна усмішка.
— Саме тому, що я послухався настанов свого вчителя і досяг того, чого маю тепер. Восьмий старійшина, ви що, сумніваєтеся словам мого вчителя?
Хто наважився б поставити під сумнів слова пана міста? Це ж вірна смерть! Восьмий старійшина відразу замахав руками, заперечуючи:
- Не смію!
Ти не смієш, а на прийомну доньку руку підняти посміл? Чимало ж у тебе хоробрості, — зловісно посміхнувся Нангун Люунь.
Приємна донька пана міста? Восьмий старійшина інстинктивно змінив погляд на Су Ло.
Невже ця паршивка дійсно прийомна дочка пана міста? Восьмий старійшина швидко звузився і відчув гострий біль, наче вдарився ногою об сталеву плиту!
Згадавши про діамантову карту в руках Су Ло, восьмий старійшина частково повірив у це. І саме тому, що повірив у його серце, окрім жаху, виникла і жорстока рішучість!
Він міцно стиснув кулак, схований у рукаві.
Якщо пан міста дізнається, йому не минути смерті. Отже, тепер головне — вбити їх і змусити замовчати назавжди!
Восьмий старійшина використав момент, коли Нанґун Левунь втратив пильність. Він зібрав усю свою силу для одного нищівного удару і люто кинувся на нього!
Наньгун Левюня, на диво, зійшла з холодного обличчя сміху. Він відштовхнув Су Ло в сторону і відразу вступив у бій з восьмим старійшиною!
Через присутність Су Ло Наньгун Левюні не міг діяти в повну силу.
Тому він поступово відступав, відводячи за собою вісьмох старійшин.
Їхні фігури замілляли розмитими тінями і невдовзі зникли з поля зору. Су Ло не могла б наздогнати їх, навіть якби вона хотіла.
Коли Су Ло вибігла назовні, вона побачила на землі маленький закривавлений клубочок.
Це була дев’ятихвоста духовна лисиця!
Зараз її шкурка, колись чиста як сніг, була вся просочена кров'ю. Вона виглядала так, ніби її занурили в чан з кров'ю - алая, як полум'я.
Коли я побачив це у Су Ло, то на очах заплакала.
Вона більше не намагалася наздогнати Наньгун Левуня і вісьмох старійшин. Опустившись на коліна, вона обережно взяла маленьку лисицю в руки і її серце стискалося від болю.
Саме завдяки лисиці вона виграла дорогоцінний час і змогла втекти з-під носа восьмого старійшини, протримавшися до приходу Наньгун Люня.
Але дев'ятихвоста духовна лисиця, щоб врятувати її ... Пальці Су Ло торкнулися грудей лисиці, але там вже не було жодного биття серця.
Серце Су Ло ніби стиснула невидима рука. Це було так само боляче, як тоді, коли її покинув маленький Камінь.
Су Ло сиділа на колінах, не знаючи, скільки пройшло часу.
За її спиною з'явилася холодна, статична фігура.
Довгі пальці Наньгун Левюня лягали на крихке плече Су Ло. Вона обернулась і зустрілася з ним поглядом.
Його очі були темними, як туша і чисті, здатні відбивати сонце та місяць, але при цьому бездонні.
Наньгун Льоунь дивився на Су Ло. У його погляді не було ні пилюки, він просто тихо і пильно дивився, ніби хотів зазирнути в глибини її душі і назавжди закарбувати її образ у своєму серці.
У Су Ло злегка закрутилася голова.
Вони дивилися один одному в очі. Її чіткі зіниці відбивалися в його глибоких очах. Їхні погляди, такі ж чисті і бездонні, у цей момент здавалося, торкнулися найбільш потаємних струн їхніх душ.