Глава 2090
В одну мить на Вей-дацзі і Су Ло попалися звинувачення.
Вей-дацзе була в замішанні. Що поганого в тому, щоб насолодитися курячою ніжкою? Хіба це заборонено?
Не розуміючи причини їхнього незадоволення, Вей-дацзе продовжувала гризти кістку, дозволяючи їм висловлювати свої претензії.
— Як же так! Ця жінка, здається глуха або у неї шкіра товстіша за міський мур? Невже їй зовсім не соромно?
— Ми не можемо дозволити їм просто так користуватися нашим досвідом! Я їм не родич і не друг, з якого статі я повинен їх утримувати?
— Саме так! Якщо вони хочуть пройти з нами на шостий рівень, нехай працюють! В іншому випадку — вигнати їх звідси! Викинути на площу зовні!
— Але як це зробити? Тут же немає ні дверей, ані вікон!
- Ти що, зовсім дурень? Атакуй їх до напівсмерті, і тоді, звичайно, з'явиться можливість вибору! Хіба ти забув?
Ці люди ніколи не бачили, як Вей-дацзе б'ється, тому вони і уявити собі не могли наскільки вона сильна. Вони були впевнені, що вона не зможе впоратися з восьмидесятьма дикими биками самотужки.
За словами дослідників, нерівність турбує більше, ніж брак. Вони відчували себе несправедливо через те, що самі вклали багато сил і праці, а ті дві жінки не приносили ніякої користі.
У цей момент кілька товаришів, що оточували Вей-дацзе були в замішанні. Вони спробували пояснити:
- Ви неправильно зрозуміли, наш капітан дійсно дуже сильний. Вона просто ще не вступила у бій...
Це була чиста правда.
Але ніхто не повірив у цю правду.
- Ще не вступила у бій? Ха-ха-Ха-хо, ось умора! У такий момент, коли можна легко набирати окуляри, вона не б'ється? Невже вона збирається чекати, поки її викинуть, щоб потім почати набирати окуляри? Я думаю, що вона не « ще вступила у бій », а просто боїться!
- І це ваш капітан? Ось так він себе веде? Не дивно, що у вашій групі залишилося лише семеро чоловіків і одна дурна й інша гальма.
— Брати, це обурливо! Не можна дозволяти їм отримувати досвід за наш рахунок!
— Брати, давайте об'єднаємося! Викинемо їх звідси!
- Викинути!
- Викинути!
- Викинути!
Раптом оця хвиля шаленіла, наче буря.
П’ятеро чоловіків, які спочатку стояли поряд з дацзою, переглянулися. Потім вони невпевнено, з Опакою, зробили крок вперед і, немов розчинилися в натовпі.
Дацзе, тримаючи в руках напівпроблену курку, не могла стримати сліз.
Здавалося, ось-ось почнеться бій.
І тут!
Здійснився гуркіт, і земля під ногами захиталася!
Землетрус?
Всі занурилися в бік джерела звуку.
Одного погляду було достатньо, щоб двоє чоловіків вибралися з команди. Вони зникли у спалаху білого світла, не в силах протистояти загрозі, що насувається. Це чітко показало, наскільки жахливим було те, що наближалося.
О небеса...
Що це було?
Вони побачили гігантську вогняну кулю, яка повільно рухалася вперед. Його швидкість наростала з кожним оком, і він невідступно котився прямо на натовп, немов розчавлюючи все на своєму шляху.
Наскільки ж величною була вогняна куля?
Якби Су Ло могла бачити, вона б описала його як триповерховий будинок.
— Відступаємо! Швидше, відступаємо!
Панічні крики безперервно лунали. Тільки тепер вони зрозуміли, що ті блукачі вогники не зникли, а злилися докупи! З окремих примарних вогнів вони перетворилися в одне ціле, і їхня сила зросла надзвичайно!
Вогняний куль рухався з великою швидкістю, і іспити розліталися в різні боки. Але швидкість вогняної кулі залишалася такою ж, як і раніше.
Там були Су Ло і дівчина-дацзе, яка була не дуже розумна.
Глава 2091
- Роздати їх! Роздати їх! — У думках молились ті, хто іспитував.
Однак коли до Су Ло залишалося лише десять чжанів1, полум’я раптово зупинилося і здавалося, що вогонь не може рухатися далі.
1 Чжен (ЩАН) — китайська міра довжини, яка дорівнює 3,33 метра. Десять жанів — це приблизно 33 метри.
Він ніби витягнув вогняний ніс, поводив їм туди-сюди і нарешті, наче злякався, почав змінювати напрямок свого руху...
Що, чорт візьми, відбувається?
Невже це привид?
Чому він не атакує, ясно бачачи мету?
Багато людей у головах задумувалися над їхніми лобами, ніби вони піднісся величезними запитаннями. Вони ламали голови, але не могли знайти відповіді.
Навіть Вей-дацзе була в повному замішанні.
Вона якраз збиралася перенести Су Ло в безпечне місце, озиралася по сторонах, вишукуючи щось на зразок горища або баштки, щоб затягнути туди Су Л. Але хто міг би подумати, що ця гігантська куля раптом розірветься і утече ...
Зрозумівши, що її втручання більше не потрібно, Вей-дацзе продовжувала їсти курячу ніжку, спостерігаючи за розгортанням дії.
Вогняний шар змінився, і тепер в його очах лютий гнів!
Раптом він злетів вгору!
Вогняний шар, який тепер був у повітрі, рухався ще швидше. Він більше не котився, а безперервно обертався, пересуваючись то на схід, те на захід.
Його розмір був такий великий, що навіть найшвидші з присутніх не могли вчасно ухилитися від його удару.
І ось, розчавилися пронизливі крики, від яких кров в жилах у всіх, хто чув їх.
Кожен, кого торкалася вогняна куля, миттєво гинув і став палаючим смолоскипом.
Невдовзі всі ці вогняні істоти перетворилися на білі спалахи світла, які милилися з неймовірною швидкістю.
За межами площі одна за одною почали з’являтися облякані до чорноти тіла, спускаючи на землю. Вони навалилися один на одного, наче будують живу піраміду, і їхні моторошні крики все не стихали.
У цей момент брови Нін Лао піднялися від інтересу. Щойно вогняна куля різко змінила напрямок прямо перед Су Ло. Чому? Нін Лао не міг цього зрозуміти, але чим більше було незрозумілих питань, тим сильніше його цікавість до Су Ло.
« Сьогодні випробування набагато складніше, ніж будь - яке інше з попередніх », — сказав Нін Лао, залишаючи погляд на Пана Хранителя.
На Нижньій горі, скільки було труднощів, особисто Пан Воєль вибирав їх. Можливі були три рівні складності: важкий, елітний і пекельний. Очевидно, що для перших кількох рівнів Пан Охоронець вибрав важкий, а з п'ятого - перейшов на пекельний.
Зустрівши просту висмішку у погляді Нін Лао, пане Хранитель негайно кивнув.
- Минулого місяця все було занадто розслаблено. Настав час покликати їх до відповідальності, і строгість тут не зашкодить.
Нін Лао кинув погляд на самодовольчого Лен Сяо, погладив свою козляну борідку і в глибині його очей милилася легка усмішка.
Ці двоє діяли так злагоджено... Хто б міг повірити, що між ними немає таємної змови?
Тим часом атмосфера всередині вежі накалялася з кожним оком!
Спочатку тут було більше двадцяти людей, але тепер залишилося лише близько дюжини. З п’яти товаришів Су Ло, які були з нею в групі, після зіткнення з вогняною кулею вижили лише двоє.
Вогняний шар продовжував свою люту атаку, не розрізняючи нікого.
Раптом хтось, закинувши голову до неба, голосно вигукнув:
— Якщо ми всі загинемо на цьому рівні, то наступні три роки Вежа Спокута буде закрита і ніхто не зможе пройти оцінку! Це буде покаранням за наш повний провал!
— Не можна здаватися! Не можна пасивно чекати ударів! Ми повинні об'єднатися і придумати якийсь план!
— Сильої його не перемогти, тільки хитрістю! У будь-якому випадку, хоча б один з нас повинен досягти сьомого рівня! Інакше через три роки ми всі не зможемо брати участь у випробуваннях! Якщо про це стане відомо, хіба нас, жителів Нижньої гори не вважатимуть невдахами?