Глава 1950
- Яку вибрати? — запитала Су Ло, вказуючи на маленького пурпурного соболя.
У цей момент вона була щиро вдячна долі за те, що на таємній території Золотого Дракона у неї виявився цей малюк. Без його допомоги подолати це випробування було б набагато важче.
Тим часом глядачі, помітивши, що Су Ло зупинилася, з напруженням спостерігали за нею.
Особливо вирізнялася Лю І. Її очі пильно дивилися на Су Ло, а в душі вона відчайдушно повторювала: "Замок! Помились! Помились!"
Вона навіть не помітила, що багато разів промовляла ці слова подумки. Хтось першим викрикнув їх вголос, і незабаром багато противників Су Ло підхопили цей клич.
— Помились! Помились! Помились!
Якщо Су Ло вибере невірний шлях, вона потрапить в протилежний бік і тоді їй точно не допускатиме.
Ззовні всі затамували подих, сподіваючись, що вона помилятиметься...
А тоді Су Ло почала розмовляти з маленьким соболем.
Той схилив голову набік, його чорно-білі очі весело закрутилися і потім він впевнено махав лапкою вперед.
— Звичайно, середній! — Голос соболя звенел упевнено.
- Тобі видніше! — Су Ло гримнула його по попелі і, не задумуючись, рванила по центральному шляху. Її рухи були паркими, швидкими, без найменшого зволікання.
Глядачі були вражені.
— Як це можливо?
— Що взагалі відбувається?
- Її удача взагалі має межі? Вона знову вгадала!
- Хто сказав, що вгадала? Наша Су Ло діє по уму, ясно вам? Удача - теж частина сили, і вам доведеться це визнати!
Слід сказати, що після черги її несподіваних успіхів кількість прихильників Су Ло знову зросла.
Така красуня, та ще з удачі і силою - як тут не проникнути милістю? Вона подобалася всім.
Лю І дивилася, як Су Ло несеться по червоної лінії, наче пушене ядро, і в серці стиснула кулаки.
— Чёрт возьми! Знову пройшла! — Вона люто топнула ногою.
На екрані після кількох поворотів Су Ло побачила світло, яке манив її наче вихід з тунелю.
Вона прискорилася до межі, і ось - "шух!" - Її тінь швидко вилетіла з Лабіринту Магічного Царства.
Ззовні розгорнулися гучні оплески.
— Вышла! Вышла! Су Ло подолала випробування!
- Яка швидкість!
— Вона побила рекорд Беззаботної Феї, чи не так?
— На цілих півгодини швидше Беззаботною! Боги, хто вона така? Це ж справжній монстр! Перевищити Беззаботну Фею!
— Не можу! Я, напевно, неправильно зрозумів! Рекорд Безботної Феї неможливо побити!
Натовп гудела: хтось захоплювався, хтось не вірив, а хтось був у люті.
Але Су Ло не звертала уваги на шум. Її турбувало одне - час, коли вона мала вийти і діяти швидко.
В Зал Яркою Місяця...
Третій старійшина, перебуваючи в гарному настрої духу, грав у го з першим старійшиною.
— Старший брат, як ти думаєш, скільки годин знадобиться цій дівчинці для того, щоб пройти Лабіринт Магічного Царства? — З цікавістю запитала її, опускаючи фішку на дошку.
Перший старійшина кинув на неї невдоволений погляд:
— Я можу сказати тільки одне: ця дівчинка мусить подолати випробування.
Глава 1951
Перший старійшина повністю довіряв пану міста.
— Ха! — З холодною усмішкою вигукнула третій старійшина. — Я готова посперечатися, що вона не зможе пройти навіть лабіринт!
Перший старійшина лише похитав головою.
- Старший брат, не можеш нічого заперечити? — Вона запитала його. — Лабіринт Магічного Царства є найскладнішим випробуванням. Безробіття витратило на нього більше години. Якщо ця дівчинка вийде звідти за три години, я ...
У цей момент у зал швидко увійшла дівчина в оранжевій сукні і, схилившись коліна, звернулася до старшого:
— Вчителю! Су Ло подолала Лабіринт Магічного Царства! — Я був незадоволений нею, коли вона надихнула щітки.
- Що ти сказала? Третій старійшина різко підскочила, її погляд став холодним і недовірливим. — Минуло менше години! Як вона могла вийти звідти так швидко?
Дівчина в оранжевій сукні, вперто нахиливши голову, відповіла:
— Учениця теж не розуміє, але інформація була передана звідти. Лю І особисто повідомила, що це правда...
— Не минуло й години... - Третій старійшина глибоко зітхнув, відчуваючи як розчарування обпалює її горло.
— Півгодини! Кажуть, Су Ло справилася за півгодини! — Додала помаранчева, скрипивши зубами.
Третій старійшина похитнувся, знову глибоко зітхнув і впав у червоне крісло. Її брови зійшлися в тугою вузол, і вона пробурмотила собі під ніс:
- Це неможливо... У цієї дівчини така слабка сила, як вона могла побити рекорд беззаботної? Тут щось не так...
Вона різко підняла голову, її палаючий погляд впав у першого старійшину, а голос став крижаним:
- Старший брат, ти вже не підлаштував все це?
Перший старійшина, погладивши білу бороду, гірко посміхнувся:
що я таємно показав їй правильний шлях?
Третій старійшина мовчала, але її жорстоке обличчя і холодний погляд ясно говорили: саме так вона вважає.
Перший старійшина розсміявся ще безпорадніше, розвівши руками:
— Як вам відомо, саме місто було створене Лабіринтом Магічного Царства. Кожні чверть години шляху в ньому змінюються без будь-яких порядку. Навіть якби я хотів допомогти, я б не зміг.
Упевнившись у його логіці, третя старійшина відвела погляд, але невдоволення на її обличчі нікуди не зникло.
— Вдалая дівча! — Вона скривіла губи в холодному усмішку. - Але удача не зможе вічно керувати нею. Ось побачиш, незабаром вона зрозуміє, що сила - це головне.
Зрозумівши це, третій старійшина розслабився. З видом глядача, який чекає хорошого виставу, вона продовжила партію з першим старійшиною.
Але не минуло й декількох хвилин, як помаранчева знову вбігла до залу.
Побачивши її, третя старійшина несподівано відчула погане передчуття.
Вона нахмурилась і кинула на дівчину сердитий погляд.
Оранжева і сама не хотіла приходити, але хто ще з чергуючих учнів міг увійти в внутрішній зал?
З важким серцем вона неохоче підійшла до третьої старійшини, опустилася на коліно і сумно додала:
— Учителю, вона знову пройшла.
Пальці третя старійшини стиснулися в кулак, а у її холодних очах спалахнув небезпечний блиск.
— Кажи ясно! — Вызовила вона.
Під її лютим поглядом помаранчева затремтіла, але зважилась на визнання:
— Вчителю, Су Ло... Я не знаю, як їй це вдалося, але вона подолала Хребет Інь-Ян ...
- Скільки часу це зайняло? — Поцікавилася третьою старійшиною, заплющивши очі і глибоко вдихнувши.
- Трохи більше... Приблизно півгодини... — Мовлення оранжевої заплітався від страху.