Глава 1948
У пориві гніву третій старійшина перервав партію і на дошці застигли фігури — чорні та білі впереміш, а результат гри залишався неясним.
— Чудово, — сказала вона з легкою усмішкою. — Залишилося лише шість годин і ми скоро дізнаємося результат.
Су Ло, схована за світловим екраном, навіть не здогадувалася, що привертала увагу третьої старійшини.
Вона знала лише одне: час невблаганно біжить, і якщо вона не поквапиться, то навіть її сила не зможе допомогти. Тоді всі попередні зусилля будуть марними.
Су Ло вислизла зуби, і вона прискорила крок, наче вихори, що змітають все на своєму шляху.
Четверте випробування - це Лабіринт Магічного Царства.
Побачивши це, Су Ло ледве стримали сміх і запрокинули голову.
Лабіринт Магічного Царства? Чудово, лабіринт!
У таємній території Золотого Дракона вона стикнулася з багатьма труднощами, але зрештою знайшла спосіб його подолати.
То що ж з того, що це лабіринт?
Для інших цей лабіринт може стати нездоланною перепоною, яка могла б довести їх до безвихідь і навіть призвести до загибелі. Але для Су Ло? Для неї це було не так страшно!
Тому що у неї є Простір пусти.
Цей простір дозволяє їй ігнорувати будь - які перешкоди — чи то мідні стіни, чи залізні ворота. Їй потрібно лише вибрати прямий шлях і йти вперед, не звертаючи.
Стіна на шляху? Не проблема, вона пройде крізь неї.
Ще одна стіна? Знову не страшно, вона і через неї пройде!
У будь-якому лабіринті, поки він іде прямо, здається, що це не просто випробування.
Су Ло вставала біля входу в Лабіринт Магічного Царства, поклала руки у бік і вибухнула гучним та самовдоволеним сміхом.
Багато хто загинув від подиву, дивлячись на її тендітну вишукану фігурку з здивуванням.
Що відбувається з цією дівчиною? Невже страх позбавив її розум? Чому б не стояти біля воріт і хохотіти, наче божевільна?
Я не розуміла, що Лінь Банйлі знає, Ло Ічень теж не міг розгадати її задум.
Всі дивилися на Су Ло з однаковим, майже магічним подивом...
Але Цзи Ян і Бієнн Юін обмінялися поглядами, і в їхніх очах промайнула радісна усмішка.
Су Ло розповідала їм про свої пригоди в таємній території Золотого Дракона, і звичайно не забула згадати лабіринт. Тепер будь-який лабіринт для неї - лише спосіб заробити окуляри.
Під шаленим впливом натовпу Су Ло швидко увійшла в Лабіринт Магічного Царства.
Опинившись всередині, вона активувала непереможний режим Прості і вже збиралася пройти через масивну стіну, як раптом завмерла.
вона дурна? Вирішила врізатися у стіну? — Розповідав сміх.
- Невже думає, що зможе проломити її і піти прямо, як героїня казок? - Вторили голоси.
— Яка дурна людина! Не без причини говорять: краса є, а розуму немає! — Додали с посмішкою.
Побачивши, як Су Ло попрямувала до стіни, багато хто не міг стримати сміху.
Всередині лабіринту Су Ло не чула їх глузування, але її рух все одно зупинилося.
Тому що вона раптом усвідомила серйозну проблему.
Все, що вона робить транслюється в прямому ефірі!
Якщо вона дійсно пройде крізь стіну, чи не вважатимуть її чудовиськом і не схоплять?
Але навіть якщо її не схоплять, його козир буде повністю розкритий!
Що ж робити? Су Ло в замішанні почувала затилиць, не знаючи, з чого почати.
І тут в її свідомості пролунав тоненький голосок:
— Господиня, господичка! Я знаю дорогу!
Глава 1949
Це був голос маленького пурпурного соболя!
Су Ло, прийшовши в себе, грюкнула по лбу.
Так!
Адже саме цей собол створив той лабіринт на таємній території Золотого Дракона, чи не так? А потім він визнав її своєю господинею, і лабіринт зник сам собою.
Коли Су Ло подумала про це, то поспішно випустила маленького пурпурного соболя.
З веселою ухмилкою він оселився їй на плече і, витягнувши лапку вперед, бадьоро змовував:
— Вперёд!
І Су Ло, слухаючись його вказівок, втекла.
Інші могли б збитися зі шляху, але у маленького соболя був вроджений дар — ідеальне відчуття напрямку. Це був його природний талант.
Збитися з дороги? З ним таке просто неможливо.
Лабіринт був повний звивистих поворотів. Один хибний крок — це те, що ти йдеш не туди і поступово наближаєшся до глухого кута.
Але шлях Су Ло змусив глядачів втратити дар мови.
На відміну від її власної перспективи, натовп за екраном бачила всю картину!
Вони могли бачити всі вигини лабіринту і єдину вірну стежку, позначену на екрані червоною лінією.
Це справило на них глибоке враження. На кожному перехресті, де Су Ло мав вибрати один з трьох шляхів, вона завжди вибирала правильний!
Більш того, вона ніколи не помилялася в напрямку!
Вона впевнено йшла вперед, вибираючи найкоротший і найпряміший шлях до виходу.
Для інших вийти з лабіринту без пари годин було б неможливо, але...
І, вчепившись у руку Лан і, нервово запитала:
- Сестра Лані І, скільки часу ти витратила на лабіринт у свій час?
Її губи тремтіли від напруження.
Обличчя Лана і потемніло.
Її результат був далеко не блискучим. Вона намагалася вибратися, але ледве встигла піднятися на вершину!
Вона пам'ятала, що з усіх випробувань саме це заставило її зненацька найбільше!
Лянь і замовкла, але Лю І не розізлилася. Її тіло злегка тремтіло.
— А сестра Беззаботна? Здається, вона пройшла лабіринт за годину? — сказала Лю І, звертаючись до Линь Баньлі.
— За годину і чверть, — тихо відповів він, немов згадуючи деталі її історії.
— Но... Но... — Лю І з легкою тремтінням в голосі звернула на плече Су Ло, її очі забили від хвилювання. — Она... Вона майже вийшла!
І це лише через півгодини!
- Вона ще не вийшла! — Ланю І з трохи лютістю поглянула на Лю І. Їй було незвично бачити, як хтось так сильно величає чужі досягнення одночасно принижуючи свої власні.
— Да, но... — Лю І перевела погляд на яскраво-червону лінію, що показує позицію Су Ло, і ледве стримала готові слова.
Насправді, Су Ло вже була близько до виходу! Залишилося лише три повороти. Якщо вона вибере правильний напрямок, то зможе вибратись за лічені хвилини.
Невже Су Ло зможе пройти лабіринт за півгодини? Невже вона перевершить навіть сестру Беззаботну?
Це ж неможливо!
Лю і відчувала, як її серце спалахує беззвучний крик.
В цей час Су Ло на екрані застигла. Перед нею відкрилися дев’ять шляхів! Дев'ять темних і глибоких стежок, яких не було видно! Кожна з них виходила із зловісної, сумної ауру.