Глава 1862
Настала тиша.
Раптом серце Су Ло наповнилось тугою. Здавалося, що це кінець дуже довгої історії.
З тих пір, як вона перейшла сюди з сучасності, її життя було сповнене переслідувань. З самого початку Лі Яояу постійно намагалася вбити її, а потім і Дунфан Сюань не давав їй спокою.
День за днем Су Ло росла в цій шаленій гонці, але тепер всі вони майже одночасно померли.
Су Ло відчула полегшення, але в той же час її охопило почуття втрати.
Здавалося, що тепер ніхто не буде її переслідувати, і вона навіть відчула, ніби не може знайти в собі сили рухатися далі.
Зі смертю Лі Яояу старі образи перетворилися на пил і зникли, як дим у повітрі. Але невдовзі ця сум тривала недовго.
Дивлячись на те, що відбувається, тонкі губи міського майстра злегка піднялися і він з усмішкою подивився на Ронг Юню.
— Твій вчинок був жорстокою і безжалісною людиною, — посміхнувся той.
« Ти не можеш втручатися в світ, а я можу », — посміхнувся майстер міста. - Це просте завдання, а через нього постраждала дівчина Ло. Невже у світі ще залишилися такі майстри? — Неприємно звернувся міський майстер до гросмейстера Ронг Юню.
Але хіба був гросмейстер Ронг Юнь добрий до міського майстра?
Він тільки холодно подивився на нього:
- "Міч був заточений на точильному камені, а аромат квітучої сливи виходив від лютого холоду", одного разу вона вимовила цю фразу.
- І що? — Поцікавився майстер, а потім втерся рукавом і посміхнувся.
Ронг Юнь неохоче подивився на міського майстра:
- Якщо так буде завжди, коли ж дівчинка виросте?
Ці слова були правдою... Майстер міста задумливо торкнувся підборіддя.
Він приймав учнів, але крім Нанґун Левуня, його ніхто не хвилювався. Тому він міг байдуже ставитися до навчання своїх послідовників.
У словах Ронг Юня була правдою, але майстер міста ніколи б не визнав цього. Він посміхнувся і сказав:
— З такою опікою вона все ще не виросла? Оце жарт!
Двоє чоловіків почали словесну перепалку, і в Су Ло відразу розболілася голова.
Але згодом біль став ще сильнішим.
— Ло, йди з майстром, — сильна рука гросмейстера Ронг Юня потягла Су Ло і потім розвернулась та забрала її.
— Нет! — Перед ними став міський майстер, загороджуючи дорогу. Його погляд був глибоким і непохитним.
— Іди з дороги, — холодно сказав Ронг Юнь.
— Нет! Навіть якщо Ло захоче піти, вона відправиться в Чистилище!
— Здається, це питання треба поставити їй самій, — гросмейстер Ронг Юнь, який завжди був м’яким і цього разу наполягав.
У результаті всі надмогутні люди з двох континентів почали дивитися на Су Ло, чекаючи її відповіді.
Але вона раптом... Застила на місці.
Що зараз відбувається?
Як могли ці два неймовірно могутні людини, здатні одним ударом ноги викликати землетрус на всьому континенті, вести себе так, ніби вони звичайні діти? Це було схоже на боротьбу за іграшку!
Су Ло була впевнена, що коли вона обере одного з них, то старійшини обов’язково посваряться.
Хоча гросмейстер здавався таким елегантним і спокійним, а майстер міста Чистилища - холодним та вологим, під двома парами наполегливих поглядів Су Ло нарешті зрозуміла, що відчувала її мати...
— Я... — подумала вона і вирішила вибрати Майстра. Зрештою, вони були такі близькі один до одного. Хоча майстер міста завжди піклувався нею, її серце було близьким і надійним старійшиною.
Розділ 1863
Су Ло зробила крок уперед до гросмейстера Ронг Юна, і в його очах відображалася гордість. У цей момент повз них промайнула мантія міського майстра, який з насмішкою подивився на Ронг Юня:
— Якщо Ло не може зробити вибір, чи ми з тобою вирішимо це питання в бою?
Його натяк був ясний: той, хто переможе, отримає право на її руку.
Су Ло була приголомшена.
Цей безцеремонний і невихований міський майстер справді виявляв неповагу. Очевидно, він помітив, що вона готова підтримати його, і справедливо улив її в нерішучість.
У цей момент Су Ло не змогла промолчити і заявила, що міський майстер має рацію.
У нього був огидний характер, але сьогодні він наче осінній вітер допоміг їй вирішити всі проблеми, тому Су Ло вирішила не звертати уваги на його слова.
Гурсмейстер Ронґ Юнь кинув погляд на міського майстра і, відпустивши руку Су Ло, перший залишив це місце.
Якщо вони хочуть битися, то звичайно знайдуть найкраще місце. Інакше на континенті сталася трагедія.
Коли міський майстер зібрався йти, він сказав Су Ло:
— Збирайся і вирушай завтра назад до міста Чистилища.
— А? — Су Ло була приголомшена. Невже переможець вже визначено?
Здавалося, що майстер міста Су Ло був у доброму настрої.
Він простягнув руки, які весь цей час не були відкриті, і вщипнувся дівчинка за щічку, а потім посміхнувся яскравою та сліпучою посмішкою, теплою, як сонячний промінь.
Не встигла Су Ло відреагувати, як його фігура в мить ока зникла.
У цей момент вона нарешті розголосливо побачила обличчя міського майстра.
Спочатку, хоча майстер стояв перед Су Ло, Сю Ло завжди відчувала, що його обличчя дуже розпливчасте. Хоча вона бачила його прямо перед собою, в її свідомості не було ні образу, ані враження. Очевидно, майстер міста зробив це навмисно. Але в цей момент Су Ло ясно побачила його обличчя, безподобно красиве особа.
Йому було не більше тридцяти років, а як мечі, глибокі та гарні очі, риси обличчя викарбувані богами.
Це було справжнє обличчя майстра міста.
Су Ло з благоговінням дивилася на нього.
— Ло Ло, — наньгун Левюнґ погладив Су Ло по голові і безпорадно подивився на неї.
Су Ло прийшла в себе і висунула маленький язичок:
- Погляд твого пана... Це дійсно джерело лиха.
З таким обличчям було достатньо одного погляду, щоб жінки могли знехтувати своїм шлюбом.
Наньгун Люунь мимовільно стукнув Су Ло і двічі фиркнув:
йому подобається моя мати!
- Тепер мені все більше хочеться дізнатися про твою матір, яку я ніколи не бачила. Цікаво, наскільки видатною має бути така висококласна людина, як майстер міста, не може завоювати її серце? — Су Ло схилила голову і занурилась у глибоку задумливість.
Будь то гросмейсте чи майстер міста Чистилища, всі вони були найкращими чоловіками у світі. Але їм так і не вдалося завоювати її серце.
— Я не знаю, хто мій батько. Су Ло цікавилася не тільки її матір’ю, але й батьком, про якого вона ніколи раніше не чула.
— Зрештою, правда стане відомою, і одного дня я поїду на пошуки разом з тобою, — пообіцяв Нанґун Люнь.
Порівняно з майстром міста і гросмейстером Ронг Юнєм, Наньгуном Левюню, безперечно, пощастило більше. Адже вони з Су Ло були закохані один в одного.
Нещастя, переслідування, але не удача — двоє чоловіків продовжували шукати слід жінки.