Глава 1826
Наньгун Луунґ направив свою духовну силу в тіло Бієнн Юіна та Цзи Ян. Незабаром їхні обличчя почали набувати здорового відтінку.
Су Ло вже дала їм кілька пілюль, які поновили їхню духовну енергію. За допомогою їхніх зусиль вони можуть повернути цих двох з грані смерті, але, незважаючи на це, вони, здається, не приходили в свідомість.
Су Ло була спантеличена тим, що відбувається.
— У їхніх тілах дуже сильний холод. Якщо його не усунути якомога швидше, їхнє життя стане в небезпеці.
Оскільки холод накопичувався вже довгий час, навіть він розумів, що це нелегке завдання і йому буде важко допомогти обом одночасно.
Су Ло відчув ще більше занепокоєння.
У цей момент малюк, якого вона тримала, раптово зашевелися, він відкрив рот, і два яскравих червоних полум'я вирвалися з нього, попавши точно в брови Біет Юіна та Цзи Ян.
Два вогні пронеслися повз, і перш ніж Су Ло встигла зреагувати, вони вже потрапили в їх бровах.
- Що ти робиш? — З тривогою запитала вона біля маленького Червоного Тароса. але той тільки висунув мову і зробив вигляд, що не розуміє, про що йде мова.
Су Ло довелося відмахнутися від нього і зосередитися на спостереженнях за Біен Юіном та Цзи Ян.
У її серці з'явилось передчуття. Чисте полум'я, яке дав їм Червоний Лотос, напевно не було для них нічого поганого.
Уявлення Су Ло завжди були дуже точними і цього разу вона не помилялася.
Коли її погляд зупинився на Біетчен Юїні та Цзи Ян, їх ніби охопило слабке полум'я. Почався холод і бліді обличчя цих тварин поступово почали набирати теплого відтінку.
У цей момент Наньгун Льовун вже встав. Він стояв, склавши руки за спиною, його одяг розвівся, а в очах мілинув світло надії.
- З ними все буде гаразд, чи не так? — запитала Су Ло, пильно дивлячись йому в очі.
У її очах читалася зосередженість і тривога, а сама вона була охоплена хвилюванням.
— З ними все буде добре, - з упевненістю вимовив Нангун Люнь. З легкою усмішкою він додав: — Не тільки це, але й полум'я, яке передане цим маленьким гаденіше, принесе їм велику користь в процесі вдосконалення.
Це можна описати як "сломати, а потім встати".
Виносливість Бієнн Юіна і Цзи Ян досягла свого кінця, а їхнє розуміння межі між життям та смертю стало глибше ніж будь-коли. Крім того, в їхніх тілах з'явився холод, а перший вогонь між небом і землею, Червоний Лотос Юнь Луо, знижив рівень їх культивації, і було б дивно, якби його вдосконалення не покращилося.
Коли Нанґун Люнь розповів про це Су Ло, той висловив недовіру:
— Це чудово, що вони змогли прокинутись, але я не знаю, як це зробити. Наньгун Левуні з усмішкою похитав головою. Він не вірив Червоному Лотосу, але в майбутньому може принести їм багато сюрпризів. У цій маленькій дитині є щось прекрасне. Подумавши про це, Нанґун Льоунь уважно подивився на нього. Але Червоний Лотос Юнь Луо, повернувся до нього обличчям, а потім схилився до Су Ло, жадібно вдихаючи чистий аромат її тіла.
— Маленьке отродья! — Зітхнув Нанґун Левюнь, відчуваючи його бажання позбутися від нього, поки не стало надто пізно.
Минув три дні.
Протягом цих трьох днів і три ночей Бієнн Юін та Цзи Ян були повністю поглинуті відновленням свого тіла, не помічаючи того, що відбувалося навколо.
Глава 1827
Невдовзі після цього Бієнн Юін повільно відкрив свої холодні очі.
Су Ло вже помітила його незвичайний вигляд, тому, коли він прокинувся, вона нахилилася і спробувала роздивитися його обличчя. Їхні очі були навпроти один одного.
— О Боже! — Бієнн Юїн, охоплений страхом відбивання свого в криво чистих очах Су Ло.
Невже цей жебрак з брудними, непоганими і нечесаним волоссям дійсно був ним? Біен Юін не міг повірити в це, і його обличчя виражало здивування.
Як могла Су Ло, з її глибоким розумінням не знати, про що він зараз думає? Вона ніжно поплескала його по плечу і запитала:
- Молодий чоловік, що сталося? Чому б вам не піти і не помитися?
— Ло Ло! — Біен Юїн, наче його душа повернулася до тіла. Раптом його розум прояснився.
Він з хвилюванням потягнув її за собою і вже збирався розповісти їй про своє горе після того, як вона пішла, але ...
Що це за істота?
Коли Бієнн Юін хотів поставити запитання, він був вражений, побачивши перед собою маленьку дитину:
— Це... Ваша дитина? Ти вже народила?
Су Ло поперхнулася, мало не знепритомнівши, і втупилася на Біен Юіна:
- Що за нісенітниця?
— Хіба не так? Тільки не кажи мені, що ти підібрала дитину, якій менше місяця, на Тайній Території Бродячого Дракона, - Біен Юін похитав головою, не в силах повірити в це.
На Тайній Території Бродячого Дракона не було нікого, крім кількох людей. Як могла з’явитися дитина, якій ще не сповнилось місяць? Тому не потрібно було пояснювати, що ця дитина була дитиною Су Ло і Наньгун Люня.
Що ще Су Ло могла сказати стосовно цієї фрази? Насправді вона просто підібрала Червоного Лотоса Юнь Луо.
— Уф! — Тисячі слів перетворилися на глибокий подих.
Нахмурившись, Біечен Юін несподівано розлютився сміхом. Він ніжно поплескав Нанґун Люня по плечу і сказав:
— Ей, другий брат, а я казав тобі, що ти не упустиш цієї можливості! Як же це чудово!
Але в цей час лоб Наньгун Льоуня був нахмурен.
Як ця мала непокірна дитина могла бути її сином? Якби його власна дитина була таким озорником, його б без вагань послали в гори на розшарування вовкам. Зовнішній Наньгун Леуні зберігав спокій і зібраність, на його обличчі не тремтило жодних м’язів. Але в глибині душі він був незадоволений.
У цей момент маленький неслухняній дитина висунув мову.
Наньгун Левуні ледве стримався, щоб не кинутись на нього з кулаками.
Під умовляннями Су Ло Бічен Юін нарешті побіг митися, одягнув чистий одяг і миттєво перетворився в елегантного та чудового сина знаті.
Настав світанок.
Коли перші промені сонця торкнулися Цзи Ян, її медитація підійшла до кінця.
Її очі повільно відкрилися, і вони були настільки прозорими, що здавалося, можна було розгледіти їх дно. У них не було жодного відтінку, вони здавалися чистими і майже ідеальними.
— Я не умерла? — Це було перше, що сказала Цзи Ян, повернувшись до життя.
- Ти дійсно хочеш померти? — Смолосно запитала Су Ло, злегка вдаривши її. Хіба вона не розуміла, як сильно її турбує невизначеність життя і смерті?
— Звичайно, я не хочу вмирати! Я так скучала за тобою, Ло! — Не чекаючи на відповідь, вигукнула Цзи Ян, простягаючи руки і міцно обіймає її.
Але незабаром вона помітила на руках Су Ло дитину.