Розділ 182
Під сильним тиском Наньгун Ліюня Червоний Лотос Юні Луо беззвучно опустив голову.
Су Ло була в замішанні!
Що відбувається? Хіба ця маленька істота раніше не здавалася їй досить пихатою? А тепер, після контакту з Наньгун Люнем, він раптом побледив і перестав бути таким зарозумілим та владним? Хіба це не дивовижно? На думку Су Ло, Червоний Лотос Юнь Луо був дуже сильним.
Той вибух залишив в серці Су Ло глибокі спогади, які ніколи не забудуться.
Червоний Лотос Юнь Луо ледве підняв голову, крадькома кинув погляд на Нангун Левуня, стиснув шию і...
Раптом він дивно розкрив свої величезні пелюстки, його коріння розлетілися в усі сторони, а гілки і листя швидко розросталися.
Коли все це досягло свого максимуму, раптово усе різко зупинилося.
Здавалося, що все зникло.
Су Ло розгубилася і раптом виявила, що тримає в руках маленьку м’яку річку.
Це...
Как...
У цей момент на світ з'явився чарівний білий пухкий малюк. Він смоктав маленький пальчик, посміхаючись чистою і невинною посмішкою, наче ангел.
На животі він фарбувався великим червоним бананом, що надавав йому особливого вигляду. В руках Су Ло він виглядав як мила лялечка з рожевими і ніжними щічками, які так і манили вкусити.
Нанґун Луунь на мить завмер від здивування. Але він швидко зрозумів, що ця маленька істота з’явилася так раптово. Насправді ж це сутність Червоного Лотаоса Юнь Луо.
У нього було дві відмінності: одна - форма червоного лотоса, яку використовували для атаки, а тепер ця мила форма була його людською іпостоєю після трансформації.
Малюк продовжував ссати свій мізинець, ластитися до рук Су Ло і збуджувати його на Нангуні Левуня.
"Хамф, як ти смієш мені погрожувати? Я тебе так унизу!." - думав він про себе, корчачи ріжки в адресу Нангун Люня.
Той миттєво відчув гнів і, простягнувши руку, хотів схопити цю маленьку істоту, але перш ніж він встиг зробити це, його заснула Су Ло.
Вона з обуренням подивилася на нього і запитала:
- Що ти робиш? — А потім відштовхнула його.
Наньгун Люун замер на місці, не в змозі вимовити ні слова. Його відштовхнула кохана жінка? Це було немислимо.
— Ло - Ла, дай його мені. Він не міг змиритися з тим, що ця чмошка так ніжно треться об руки Су Ло.
Су Ло здивовано глянула на нього і сказала:
- У тебе такий лютий вигляд, ти його лякаєш! Дозволь мені потримати його.
Наньгун Левюнь відчув злобу. Невже його становище в її серці не настільки сильне, як у цієї маленької дитини?
- Ти знаєш, хто це? — Вени на чолі Наньгун Левюня пульсували, але він намагався зберігати спокій і говорити гладким голосом.
— Червоний Лотос Юнь Луо, — промовила Су Ло, дивлячись на Нангун Левюня як на дурня. - Ти ж не думаєш, що я така дурна? Невже ти навіть не можеш розпізнати його людську форму?
Наньгун Лююнь був приголомшений. Глибоко зітхнувши, він спокійно вимовив:
— Добре, тоді дай мені його зараз же.
— Нет! — Я рішуче заперечила Су Ло.
- Чому? — Наньгун Люун не міг зрозуміти.
Глава 1823
— Хіба ти не бачиш, що схожий на диявола, який намагається відшле його? — Сморідо вимовила Су Ло.
Коли вона вимовила ці слова, білий і ніжний Червоний Лотос також виявив свою готовність до співпраці. Дві маленькі руки, схожі на пелюстки лотоса, міцно вчепилися у одяг Су Ло, не відпускаючи її. У його ясні чорно-білих очах чигала образа, ніби він був готовий розплакатися.
- Хороший хлопчик, маленький Червоний Лотос, не плач. Старша сестра не віддасть тебе йому, терпеливо говорила Су Ло маленькому Червоному Лотосу.
У Нанґун Левуня мало не з’явилося бажання псуватися по лобі.
Невже, коли жінка бачить маленьких дітей, вона справді має такий сильний інстинкт? Що ж сталося з його Ло?
Але він не міг стриматися і закричав на Су Ло:
- Ти не розумієш, цей маленький зіпсований малюк спеціально змушує мене ревнувати! Я не міг, я не можу сказати нічого подібного! — Наньгун Льюнь глибоко зітхнув, а потім продовжив глибоко дихати. Після трьох глибоких вдихів гнів в його серце був ледве пригнічений, але у цей момент маленька дитина, яка ховалася на руках у Су Ло, не закінчив свою провокаційну поведінку і скорив йому пиріжку!
Наньгун Левуні здригнувся від несподіванки.
- Що сталося? — запитала Су Ло, погорнувши голову і подивившись на Нангун Люня, який підняв руку. Раптом вона розлютилася: « Ти хочеш вдарити мене? »
— Ні, звичайно ні. Серце Наньгун Левуня стиснулося від страху. Щоб заспокоїти Су Ло, він мусив неодноразово просити вибачення.
Помиривши дівчину, він був змушений знехтувати маленького Червоного Лотаоса.
— Ло Ло, невже ти думаєш, що цей малюк... — Наньгун Люні заговорив тихо, але Су Ло глянула на нього, і йому довелося змінити свій тон: - Ця маленька дитина, ми ж не стали б його виховувати, чи не так?
Су Ло подивилася на нього як на божевільного:
- Думаєш, нам потрібно виховувати його за допомогою своєї сили?
— Э-э... - Наньгун Левюні знову був приголомшений. Чи справді потрібно розпалювати вогонь у світі?
- Тоді що ти збираєшся з ним робити? — Наньгун Лююня пошкодував, що не може шлепнути себе в обличчя. Він не хотів брати цього набридливого малюка. На самому початку він, не подумавши, посоромився, мало не посваривши їх. І що тепер?
Він також помітив, що Су Ло любить своє маля. Вона тримала його на руках і не відпускала, що викликало у Нанґун Люня сильний стрес. Йому здавалося, що його статус в серці Су Ло знизився.
- Хіба ти не сказала, що ми його заберемо? — Су Ло була збентежена, і, звичайно ж, він відповів.
Наньгун Лююня мало не задихнувся від обурення.
Ну що ж, він і раніше стягав на себе біду, адже так?
- Ти дійсно хочеш забрати його? Насправді, якщо ти не це зробиш, нехай він продовжує жити тут, це може бути краще для нього. Якщо ж ти забереш його силою ... — Наньгун Люнья задумався над евфемізмом.
Але він не встиг закінчити речення, як побачив набридливого і нездорової дитини. Його руки ніжно, немов лотоси, міцно обійняли шию Су Ло. Його маленьке тіло злегка тремтіло, і він виглядав дуже наляканим, побоюючись, що його залишать.
Наньгун Люунь нахмурився. Ця огидна гра, яку Червоний Лотос завжди використовував, була для нього дуже знайомою. Хто ж міг проковтнути цю зухвалість?
Але найбільше Люньгун Левуня засмучувала те, що його дівчинка Ло справді це зробила!
— Все добре, все гаразд. Старша сестра не залишить тебе тут. Давай разом підемо прогуляємося, добре? — Су Ло лагідно вимовила, ніжно погладжаючи волосся маленького Червоного Лотаоса, а її голос став м'якшим.